Кардіостимуляція - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кардіостимуляція

КАРДІОСТИМУЛЯ́ЦІЯ (від кардіо... і лат. stimulatio, від stimularo – збуджувати, заохочувати) – метод лікування порушень серцевого ритму за допомогою електричних імпульсів певної сили і частоти, які діють на міокард і зумовлюють скорочення шлуночків. К. здійснюють із використанням спец. апаратів – електрокардіостимуляторів, які складаються з електрон. схеми, що генерує електричні імпульси, електродів та джерела живлення. Залежно від призначення їх поділяють на екстракорпорал. (для тимчас. К.) й інтракорпорал. (автономні пристрої, які імплантують в організм хворого). Розрізняють також одно-, дво- і трикамерну К. (залежно від локалізації електродів). К. застосовують як для прискорення, так і сповільнення серц. ритму. Осн. показниками для використання прискорювал. К. є форми атріовентрикуляр. блокади, які супроводжують напади аритмії Морґаньї–Адамса–Стокса та її форми 2–3-го ступ., перебіг яких поєднується з гемодинам. порушеннями, зумовленими брадикардією. Прискорювал. К. використовують також при порушеннях ритму, які виникли в результаті передозування серц. глікозидів, під час попереч. блокади, що ускладнює перебіг гострого інфаркту міокарда. За допомогою сповільнювал. К. переважно лікують деякі форми пароксизмал. тахікардії. Електроди, по яких передаються електричні імпульси, можуть бути імплантовані в міокард (міокардіал. стимуляція) або в ендокард шлуночків серця (ендокардіал. стимуляція). Залежно від синхронізації імпульсів електрокардіостимулятора і фази серц. циклу розрізняють асинхронну, Р-хвильову синхронну стимуляції і стимуляцію «за вимогою» (demand). Асинхронна стимуляція забезпечує надходження імпульсів, що викликають скорочення шлуночків незалежно від імпульсів, які виникають у синусовому вузлі серця хворого. При Р-хвильовій синхрон. стимуляції імпульс із передсердя через електрод надходить у стимулятор, підсилюється і через деякий час по ін. електроду передається до шлуночка. Кардіостимулятори, що працюють у режимі demand, починають дію тоді, коли власна частота скорочень недостатня, і припиняють за умови досягнення адекват. частоти влас. скорочень. К. у клін. практиці використовують понад 50 р. Перші моделі електрокардіостимуляторів працювали в асинхрон. режимі (VOO) і здійснювали стимуляцію з фіксованою частотою. 1965 створ. перші моделі електрокардіостимуляторів, придатних для визначення функціонування серця і діяльності в режимі demand (VVI). Наступне покоління стимуляторів забезпечило фізіол. характер К. (режими VAT, VDD, AAI та DDD) шляхом автоматич. контролю частоти і збільшення ступ. наповнення шлуночків серця за рахунок синхрон. скорочення передсердь. Нині найдосконалішою системою стимуляції вважають повністю автоматиз. К. у режимі DDD, яка дає змогу зберегти передсердно-шлуночк. синхронізацію при сповільненні ритму серця нижче встановленої межі. Однак і цей режим неефектив. в умовах хронотроп. недостатності міокарда (напр., при синдромі слабкості синусового вузла, коли не відбувається спонтанне прискорення серц. ритму у відповідь на фізіол. навантаження). Лише застосування в електрон. системах електрокардіостимуляторів спец. детекторів (сенсорів), які реагують на різні сигнали, що відмінні від Р-хвилі і відповідно збільшують частоту, оптимізує фізіол. стимуляцію. Низка закордон. фірм використовує сенсори, які реагують на навантаження (мех. коливання – «Medtronic»), частоту і хвилин. об’єм дихання («Telectronics»), зміни т-ри центр. веноз. крові («Biotronik») тощо. Останнім часом з’явилися електрокардіостимулятори з двома сенсорами. Новим у цьому напрямі стало поєднання функції адаптації за частотою з двокамер. режимом стимуляції, що дає змогу досягти оптимал. частоти ритму в будь-якій фазі навантаження. За допомогою найновіших електрокардіостимуляторів, що працюють у режимі DDDR, можна визначити наявність у хворого фібриляції і тріпотіння передсердь та автоматично перейти на інший, безпечний шлуночк. режим стимуляції (VVIR) – т. зв. режим switch mode. Нині у міжнар. практиці застосовують п’ятилітерний номенклатур. код, запропонований Пн.-амер. т-вом (NASPE) та Британ. групою (BPEG) зі стимуляції й електрофізіології і відомий як NBG–NASPE/BPEG.

Літ.: Новые перспективы в электрокардиостимуляции. С.-Петербург, 1995; Ардашев В. Н., Стеклов В. И. Лечение нарушений сердечного ритма. Москва, 1998; Бокерия О. Л. Электрическая стимуляция сердца у детей. Москва, 2002; Яковлев В. Б., Макаренко А. С., Капитонов К. И. Диагностика и лечение нарушений ритма сердца: Пособ. Москва, 2003.

О. С. Сичов, Т. В. Гетьман, В. П. Залевський, Б. Б. Кравчук

Стаття оновлена: 2012