Кардош Ласло

КА́РДОШ Ласло (Kardos László; 17. 08. 1898, м. Дебрецен, нині Угорщина — 02. 02. 1987, Будапешт) — угорський літературо­знавець, критик, пере­кладач. Дійсний член Угор. АН (1967). Літ. премії ім. А. Йожефа (1950) та Л. Кошута (1953). Закін. Дебрецен. університет (1921). Учителював. Голова літ. товариства Е. Аді (1927–38). Радник Міністерства релігії та нар. освіти (1945–49). Від 1950 — у Будапешті. Від 1953 — професор кафедри світ. літ-ри Наук. ін­ституту ім. Л. Етвеша. Від 1959 працював у ж. «Nagyvilág» («Всесвіт»): від 1960 — гол. ред., від 1974 — голова редколегії. Заст. голови Товариства угор.-рад. дружби (1970-і рр.). Досліджував історію угор. та світ. літ-ри, теор. і методол. пита­н­ня худож. пере­кладу. Пере­клав окремі твори давньогрец., англ., франц., нім., рос. та укр. (зокрема В. Сосюри, Ю. Гойди) письмен­ників. Голова ювіл. вечора на від­значе­н­ня 150-ї річниці від дня народж. Т. Шевченка 1964 у Будапешті. Автор ст. «Sevczenko, az ukrán nép nagy költője» («Шевченко — великий поет українського народу») // г. «Szabad nép» («Вільний народ», 1954, № 68; перед­руковано у зб. «Світова велич Шевченка», К., 1964, т. 3) та «Sevczenko emlékérе» («Памʼяті Шевченка») // г. «Napjaink» («Наші дні», 1964, № 12), де роз­крив значе­н­ня його творчості в роз­витку укр. літ-ри, ви­значив місце Кобзаря в авангарді світ. літ-ри; «Мировая литература: понятия и про­блемы» // «Иностран­ная литература», 1973, № 2; «Правда истории — на стороне социализма» // «Во­просы литературы», 1974, № 12.

Завантажити статтю