Кардош Ласло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кардош Ласло

КА́РДОШ Ласло (Kardos László; 17. 08. 1898, м. Дебрецен, нині Угорщина – 02. 02. 1987, Будапешт) – угорський літературознавець, критик, перекладач. Дійс. чл. Угор. АН (1967). Літ. премії ім. А. Йожефа (1950) та Л. Кошута (1953). Закін. Дебрецен. ун-т (1921). Учителював. Голова літ. т-ва Е. Аді (1927–38). Радник Мін-ва релігії та нар. освіти (1945–49). Від 1950 – у Будапешті. Від 1953 – проф. каф. світ. літ-ри Наук. ін-ту ім. Л. Етвеша. Від 1959 працював у ж. «Nagyvilág» («Всесвіт»): від 1960 – гол. ред., від 1974 – голова редколегії. Заст. голови Т-ва угор.-рад. дружби (1970-і рр.). Досліджував історію угор. та світ. літ-ри, теор. і методол. питання худож. перекладу. Переклав окремі твори давньогрец., англ., франц., нім., рос. та укр. (зокрема В. Сосюри, Ю. Гойди) письменників. Голова ювіл. вечора на відзначення 150-ї річниці від дня народж. Т. Шевченка 1964 у Будапешті. Автор ст. «Sevczenko, az ukrán nép nagy költője» («Шевченко – великий поет українського народу») // г. «Szabad nép» («Вільний народ», 1954, № 68; передруковано у зб. «Світова велич Шевченка», К., 1964, т. 3) та «Sevczenko emlékérе» («Пам’яті Шевченка») // г. «Napjaink» («Наші дні», 1964, № 12), де розкрив значення його творчості в розвитку укр. літ-ри, визначив місце Кобзаря в авангарді світ. літ-ри; «Мировая литература: понятия и проблемы» // «Иностранная литература», 1973, № 2; «Правда истории – на стороне социализма» // «Вопросы литературы», 1974, № 12.

Літ.: Радо Д. Як угорці познайомилися з великим поетом // Всесвіт. 1961. № 7; Ласло Кардош // ВЛ. 1974. № 12; Мегела І. П. Українсько-угорські літературні зв’язки // Укр. літ-ра в заг.-слов’ян. і світ. літ. контексті. К., 1987. Т. 2.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2012