Карелін Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карелін Володимир Олександрович

КАРЕ́ЛІН Володимир Олександрович (23. 02(07. 03). 1891, м. Смоленськ, Росія – 22. 09. 1938, Москва) – політичний діяч. Навч. у Моск. ун-ті. 1907 вступив до партії есерів. За рев. діяльність на 1 р. ув’язнений у тюрмі, 5 р. перебував на засланні. Працював у г. «Смоленский вестник» (1913–14), «Утро» (Харків, 1915–16). Після Лютн. революції 1917 очолював осередок есерів у Харкові, від липня того ж року – голова міської думи. Вітав встановлення рад. влади, але засуджував збройне повалення Тимчас. уряду. Чл. ВЦВК. Виступав за свободу друку, розподіл влади і жорсткий контроль ВЦВК за діяльністю РНК. Наприкінці 1917 обраний чл. ЦК Партії лівих есерів (інтернаціоналістів). У грудні 1917 признач. нар. комісаром майна РСФРР. Чл. рад. делегації, яка вела переговори з представниками Четвертного союзу в м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь). У березні 1918 на знак протесту проти укладення Брест. мирного договору вийшов зі складу РНК і як чл. делегації ЦК Партії лівих есерів (інтернаціоналістів) виїхав в Україну. На Всеукр. з’їзді рад у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) закликав до орг-ції зброй. опору нім. військам. Рішенням ВУЦВК обраний канд. у чл. Бюро для кер-ва повстан. діяльністю на окупов. тер. України. Один із організаторів і актив. учасник антибільшов. виступу лівих есерів у липні 1918 в Москві, після його поразки – на нелегал. становищі (рев. трибуналом при ВЦВК заочно засудж. до 3-х р. ув’язнення). У лютому 1919 заарешт. органами ЧК у Харкові та вивезений до Москви, в жовтні того ж року звільнений. Від 1921 – юрисконсульт у Харкові. 26 вересня 1937 повторно заарешт., навесні 1938 виступав свідком у справі Правотроцькіст. антирад. блоку, 22 вересня того ж року засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1993.

Літ.: Фельштинский Ю. Г. Большевики и левые эсеры. Октябрь 1917 – июль 1918 // На пути к однопарт. диктатуре. Париж, 1985.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2012