Карима Анна

КАРИ́МА Анна (Карима Ана; справж. — Велкова Ана Тодорова; ін. псевд.: Вега, Мамин, В. Самуров; 1871, м. Бердянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. — 06. 03. 1949, Софія) — болгарська громадська діячка, прозаїк, пере­кладачка. Народилася в сімʼї болгар. емі­гранта й українки, які 1878 пере­їхали до м-ка Шумен (Болгарія). Закін. гімназію у Софії. Учителювала в Шумені. Від 1894 — у Софії. Активна діячка фемініст. руху, засн. т-в «Сві­домість» (1897) і «Рівноправʼя» (1908); перша очільниця Болгар. жін. союзу (1901–06), ред. ж. «Женски глас», «Равноправие» (1908–21), «Българка» (від 1917). Об­стоювала право жінок на вищу освіту, заснувала 1916 першу приватну торг. школу для дівчат (пізніше — г-зія), 1918 — дім для до­гляду за дітьми матерів, які працюють. Одна із засн. Спілки болгар. письмен­ників (1917). У 1923, в звʼязку з ре­пресіями в Болгарії, виїхала до Парижа, де брала участь у діяльності Ліги боротьби за права людини й громадянина та групи інтелектуалів «Балкан. комітет». У серпні 1926 звернулася до Ліги націй та ві­домих франц. політиків з Апеляцією за мир у Болгарії. Надала А. Барбюсу матеріали про терор у Болгарії, які він викори­став для докум.-публіцист. кн. «Les Boureaux» («Кати», 1926; у перекл. К. болгар. мовою — «Палачите», София, 1928). На­прикінці 1926 подорожувала по СРСР, кілька місяців провела у Харкові, пере­кладаючи з російської мови. 1928 повернулася до Болгарії, від­тоді працювала лише на літ. ниві, пере­клала низку рос., франц. і нім. романів. Видала кн. «В днешта Русия» (1928), в якій схвалювала високий рівень жін. емансипації в СРСР. Як письмен­ниця дебютувала оповіда­н­ням «Обикновена история» (1891). Її творчість, як і громад. діяльність, сповнена вболіва­н­ням за жін. долю. Авторка зб. оповідань «Разкази на народни мотиви» (1917), «Сантиментални разкази» (1939), романів «Чи­стата любов» (1928), «Голгота» (1933), «Мъртво сърце» (1940), «Разкаяние» (1941), драм «Зла свекърва», «Поп Богомил» (обидві — 1930), «За свободата» (1931), «Панагюрската дева» (1940) та ін. Цікавилася укр. драматургією, пере­клала пʼєсу М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук» (3-є вид., 1900).

Завантажити статтю