Каринський Микола Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каринський Микола Михайлович

КАРИ́НСЬКИЙ Микола Михайлович (Каринский Николай Михайлович; 22. 03(03. 04). 1873, м. В’ятка, нині Кіров, РФ – 14. 12. 1935, Москва) – російський мовознавець, палеограф. Брат В. Каринського. Д-р мовознавства (1934), чл.-кор. АН СРСР (1921). Закін. істор.-філол. ф-т С.-Петербур. ун-ту (1896), де залишений для підготовки до професор. звання. Працював у Імператор. публіч. б-ці (1900–06); приват-доц. Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург, 1903–19); проф. Петрогр. жін. пед. (1911–17) та істор.-філол. (1913–17) ін-тів, В’ятського ІНО (1919–23), 2-го Моск. ун-ту (1924–30), Моск. пед. ін-ту (1930–35), водночас 1931–35 – голова Моск. діалектол. комісії Ін-ту мови та мислення АН СРСР. Наук. дослідж.: історія рос. та старослов’ян. мов, діалектологія, палеографія. Вивчав Остромирове Євангеліє («Остромирово Евангелие как памятник древнерусского языка» // «Журнал Министерства народного просвещения», 1905, № 5; «Письмо Остромирова Евангелия: Палеографический очерк» // «Сборник Республиканской публичной библиотеки», Петроград, 1920, т. 1, вып. 1) та «Слово о полку Ігоревім» («Мусин-Пушкинская рукопись “Слова о полку Игореве” как памятник псковской письменности XV–XVI вв.» // «Журнал Министерства народного просвещения», 1916, № 12).

Пр.: Язык Пскова и его области в XV веке. С.-Петербург, 1909; Очерки по истории псковской письменности и языка. Петроград, 1916–17. Вып. 1–2; Образцы письма древнейшего периода истории русской книги. Ленинград, 1925; Очерки языка русских крестьян. Москва; Ленинград, 1936 (співавт.).

Літ.: Луппова Е. П., Фомин Ф. А. Николай Михайлович Каринский: К столетию со дня рожд. // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1973. Т. 32, вып. 2; Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиогр. слов. Т. 2. Минск, 1977.

Г. В. Воронич, Л. В. Рябець

Стаття оновлена: 2012