КА́РИШЕВА Ксенія Олександрівна (11(23). 11. 1883, С.-Петербург — 22. 04. 1962, Київ) — лікар-дерматовенеролог. Дочка Олександра та Лідії Павловських, мати Т. Каришевої. Доктор медичних наук (1948), професор (1949). Державні нагороди СРСР. Закін. С.-Петербур. жін. мед. ін­ститут (1908). Від­тоді працювала у Київ. жін. мед. ін­ституті (згодом при­єд­наний до Київ. мед. ін­ституту); від 1925 — у Харків. мед. ін­ституті; водночас — зав. дит. венерол. від­діл. Харків. ін­ституту боротьби з венерич. хворобами. 1934 повернулася до Києва. Неодноразово пере­бувала в закордон. наук. від­рядже­н­нях, зокрема у Франції (працювала в Пастерів. ін­ституті), Німеч­чині, Італії, з метою ви­вче­н­ня організації діяльності дерматовенерол. закладів. Під час 2-ї світової війни мешкала в м. Арзамас (нині Нижньогород. обл., РФ), де за доруче­н­ням МОЗ СРСР досліджувала роль сульфаніламід. препаратів у лікуван­ні гонореї, була консультантом військ. шпиталів. Після війни ініціювала створе­н­ня Київ. дерматовенерол. ін­ституту, працювала його дир., очолювала гонорейне від­діл.; водночас 1944–61 — у Київ. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів: від 1949 — проф., 1956–57 — завідувач кафедри шкір. і венерич. хвороб. Сприяла організації профілакторіїв і спец. дит. лікарень для лікува­н­ня венерол. захворювань у Києві, Харкові й Одесі. Наукові дослідже­н­ня: клініка, профілактика й лікува­н­ня гонореї, а також негонорей. захворювань сечо­статевих органів у дітей.