Каріґ Шара - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каріґ Шара

КА́РІҐ Шара (Karig Sára; 13. 07. 1914, м. Байя, Угорщина – 02. 02. 1999, Будапешт) – угорська поетеса, перекладачка, літературознавець, видавець, громадська діячка. Літ. премія Угорщини ім. А. Йожефа (1986). Чл. Угор. ПЕН-клубу. Держ. нагороди Угорщини. Навч. у Сеґед. ун-ті, Будапешт. торг. академії, Даргем. та Лондон. ун-тах (1935–37), закін. Будапешт. ун-т (1964). Репрес. 1947 за викриття шахрайства з бюлетенями під час вибор. кампанії в Угорщині. Перебувала у таборі для політв’язнів 1947–53 у Воркуті (РФ), де вивчила рос., укр., білорус. мови. Реабіліт. Від 1956 – у вид-ві «Europa»: ред. відділу слов’ян. літ-р, відп. ред. Від 1989 – зав. відділу ж. «Új Tükõr» («Нове життя»). 1991–99 – голова Угор.-укр. т-ва в Будапешті. Від 1957 часто відвідувала Київ, де брала участь у святах «В сім’ї вольній, новій» (1982, 1984), нараді зарубіж. перекладачів укр. рад. літ-ри (1984). Товаришувала з О. Гончаром. Спогади про К. залишив Г. Кочур. Однією з перших в Угорщині почала перекладати твори укр. письменників з оригіналів. Переклала окремі твори Ю. Щербака («Kihallgatás» – «Допит», 1967), О. Довженка (оповідання «Élni akarás» – «Воля до життя», 1968), Ірини Вільде («Izador huga» – «Сестра Ізидора», 1983), В. Симоненка («Ballada a nagyapámról» – «Балада про діда», «Opanasz Krokva menyegžõje» – «Опанас Кроква»), В. Канівця («Vížbe hullt szivarvány» – «Утоплена веселка»; усі – 1984; усі – Будапешт). Упорядниця та ред. «Kobzos» («Кобзар», 1961) Т. Шевченка, зб. «Égtąjak» («Сторони світу», 1967; 1969), антологій «Ukrán elbeszélõk» («Українські оповідачі», 1968; усі – Будапешт) та «Ukrán költõk» («Українські поети», Будапешт; Уж., 1971), зб. поезій «Út a tengerhez» («Шлях до моря», 1971) Лесі Українки, «Ének Igor hadazól» («Слово о полку Ігоревім», 1974; обидва – Будапешт), «Régidõk» («Старі часи», Будапешт; Уж., 1975) В. Стефаника, зб. повістей «Ismerõsõm, az oroszlán» («Мій знайомий лев»), повісті «Mikola Dzserja» («Микола Джеря»; обидві – 1976) І. Нечуя-Левицького, «Ballada a kibernetikus székesegyhážról» («Балада про кібернетичний собор») І. Драча, «Désziget» («Ірій»; обидва – 1977; усі – Будапешт) В. Дрозда. Авторка статей про угор.-укр. літ. зв’язки. За її підрядником Ш. Вереш переклав низку поезій Т. Шевченка. Перекладала також твори рос., білорус., литов., болгар., англ., нім., франц. письменників. Деякі вірші К. укр. мовою переклав Ю. Шкробинець.

Літ.: Щербак Ю. Шара Каріг // Всесвіт. 1973. № 4; Шахова К. На прямій дорозі // ЛУ. 1988, 17 берез.; Пам’яті колеги – угорської перекладачки, літературознавця Шари Каріг: Некролог // Там само. 1999, 18 лют.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2012