Каріґ Шара

КА́РІҐ Шара (Karig Sára; 13. 07. 1914, м. Байя, Угорщина — 02. 02. 1999, Будапешт) — угорська поетеса, пере­кладачка, літературо­знавець, видавець, громадська діячка. Літ. премія Угорщини ім. А. Йожефа (1986). Член Угор. ПЕН-клубу. Державні нагороди Угорщини. Навч. у Сеґед. університеті, Будапешт. торг. академії, Даргем. та Лондон. університетах (1935–37), закін. Будапешт. університет (1964). Ре­прес. 1947 за викри­т­тя шахрайства з бюлетенями під час вибор. кампанії в Угорщині. Пере­бувала у таборі для політвʼязнів 1947–53 у Воркуті (РФ), де ви­вчила рос., укр., білорус. мови. Реабіліт. Від 1956 — у видавництві «Europa»: ред. від­ділу словʼян. літ-р, відп. ред. Від 1989 — завідувач від­ділу ж. «Új Tükõr» («Нове життя»). 1991–99 — голова Угор.-укр. товариства в Будапешті. Від 1957 часто від­відувала Київ, де брала участь у святах «В сімʼї вольній, новій» (1982, 1984), нараді зарубіж. пере­кладачів укр. рад. літ-ри (1984). Товаришувала з О. Гончаром. Спогади про К. залишив Г. Кочур. Однією з перших в Угорщині почала пере­кладати твори укр. письмен­ників з оригіналів. Пере­клала окремі твори Ю. Щербака («Kihallgatás» — «Допит», 1967), О. Довженка (оповіда­н­ня «Élni akarás» — «Воля до життя», 1968), Ірини Вільде («Izador huga» — «Сестра Ізидора», 1983), В. Симоненка («Ballada a nagyapámról» — «Балада про діда», «Opanasz Krokva menyegžõje» — «Опанас Кроква»), В. Канівця («Vížbe hullt szivarvány» — «Утоплена веселка»; усі — 1984; усі — Будапешт). Упорядниця та ред. «Kobzos» («Кобзар», 1961) Т. Шевченка, зб. «Égtąjak» («Сторони світу», 1967; 1969), антологій «Ukrán elbeszélõk» («Українські оповід­ачі», 1968; усі — Будапешт) та «Ukrán költõk» («Українські поети», Будапешт; Уж., 1971), зб. поезій «Út a tengerhez» («Шлях до моря», 1971) Лесі Українки, «Ének Igor hadazól» («Слово о полку Ігоревім», 1974; обидва — Будапешт), «Régidõk» («Старі часи», Будапешт; Уж., 1975) В. Стефаника, зб. повістей «Ismerõsõm, az oroszlán» («Мій зна­йомий лев»), повісті «Mikola Dzserja» («Микола Джеря»; обидві — 1976) І. Нечуя-Левицького, «Ballada a kibernetikus székesegyhážról» («Балада про кібернетичний собор») І. Драча, «Désziget» («Ірій»; обидва — 1977; усі — Будапешт) В. Дрозда. Авторка статей про угор.-укр. літ. звʼязки. За її під­рядником Ш. Вереш пере­клав низку поезій Т. Шевченка. Пере­кладала також твори рос., білорус., литов., болгар., англ., нім., франц. письмен­ників. Деякі вірші К. українською мовою пере­клав Ю. Шкробинець.

Завантажити статтю