КАРІ́М Фатих (Кәрім Фатих; справж. – Карімов Фатих Ахметвалейович; Кәримов Фатих Әхмәтвәлиевич; 27. 12. 1908(09. 01. 1909), с. Аєт, нині Башкортостан, РФ – 19. 02. 1945, м. Прейсіш-Ейлау, нині Багратіоновськ Калінінгр. обл., РФ) – татарський письменник. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Казан. землевпоряд. технікум (нині Твер, РФ, 1929). Відтоді працював у редакціях газет і журналів; 1933–37 – зав. сектору дит. літ-ри Татар. книжк. вид-ва. 3 січня 1938 заарешт., за звинуваченням у пропаганді націоналізму засудж. до 10-ти р. ув’язнення. 1941 виправданий і звільнений. Добровольцем пішов на фронт, загинув у бою. Друкувався від кін. 1920-х рр. Писав поеми, пісні, балади, епіграми, оповідання, повісті, драми, фейлетони. Автор поет. зб. «Башлангыч җыр» («Початкова пісня», 1931), «Җиденче мич» («Сьома піч», 1932), «Тавышлы таң» («Гамірна зоря», 1933; про соц. буд-во в країні). Для поем «Безнен həйкəл» («Наш пам’ятник») та «Яшен яктысы» («Полиск блискавки»; обидві – 1932), позначених впливом творчості В. Маяковського, характерні підкреслена публіцистичність, громадянськість. У віршах та поемах 1942–45 виразив волю до перемоги, трагічне передчуття смерті. Героїзму рад. воїнів присвяч. поему «Аникин» («Анікін», 1936), повість «Кынгыраулы яшел гармун» («Зелена гармошка із дзвіночками», 1942). Зб. поезій «Мәхәббәт һәм нәфрәт» («Любов і ненависть»), драма «Шакир Шигаев» («Шакір Шигаєв»), повісті «Разведчик язмалары» («Записки розвідника»; усі – 1943), «Язгы төндә» («Весняної ночі», 1944) – із фронт. життя. Дружбі татар. і укр. народів присвятив поезії «Без җергә» («Ми разом»), «Как минем мылтык» («Де моя рушниця»), «Днепр янында» («На березі Дніпра»), «Днепр дулкыннары» («Хвилі Дніпра»). У поемі «Гөлсем» («Гульсум», 1941–42) розповів про життя донец. шахтарів. Усі книги видано у Казані. Переклав кілька віршів В. Маяковського. Окремі твори К. переклав М. Миколаєнко.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Світи мені, Чулпан-зоря. Дн., 1984.

Г. С. Сабірзянов,Р. Р. Мусабекова