Карім Ханіф Карімович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карім Ханіф Карімович

КАРІ́М Ханіф Карімович (Карим Ханиф Каримович; справж. – Карімов; Каримов; 25. 07(07. 08). 1910, с. Верхні Кігі, нині Башкортостан, РФ – 26. 08. 1983, м. Уфа, Башкортостан) – башкирський письменник, перекладач. Чл. СП СРСР (1936). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Башкир. пед. ін-т (Уфа, 1938). Працював 1931–32 у ред. г. «Йәш коммунар», 1938–40 – у ж. «Yктәбер». Від 1946 – відп. секр., 1958–59 – заст. голови СП Башкир. АРСР. Дебютував 1930. Автор кн. «haҡсы йыры» («Пісня вартового», 1934), зб. віршів «Тантана» («Торжество», 1936), «Кояшлы ил» («Сонячна країна», 1939), «Мѳхәббәткә үлем юҡ» («Для кохання нема смерті», 1943), «hyғыш юлдары» («Дороги війни», 1944), «Имәндәр шаулағанда» («Коли шумлять дуби», 1963), «Йәшлек илендә» («У країні молодості», 1967) та поем «Кыз» («Дівчина», 1935), «Ауыл» («Аул», 1940; усі – Уфа). Дружбі укр. і башкир. народів присвятив низку поезій. Переклав окремі твори Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Вересаєва. Деякі твори К. перекладено укр. (А. Кацнельсон, К. Дрок), рос., киргиз., китай., нім., польс. та ін. мовами. На вірші К. написали пісні Т. Карімов, Н. Сабітов, Р. Хасанов. У рідному селі іменем К. названо вулицю; в Уфі на будинку, де він жив, встановлено мемор. дошку.

Тв.: укр. перекл. – Люблю життя // Слава Вітчизні народів-братів! К., 1954; [Вірші] // З берегів Агіделі. К., 1970.

Літ.: Каримова Р. Дом на Ленина: воспоминания. Уфа, 2000; М. Fәйнуллин. Батыр командир, патриот шағир // Ағиҙел. 2000. № 9.

С. Г. Сафуанов, Р. Х. Хайрулліна

Стаття оновлена: 2012