Карклинь Галина-Інга

КАРКЛИ́НЬ Галина-Інга (Kārkliņ Galina Inga; 28. 12. 1923, Київ — 25. 01. 2004, Риґа) — латиська мистецтво­знавець, публіцистка, художниця. Дит. роки К. минули у с. Левків (нині Житомир. р-ну Житомир. обл.). Після арешту батьків 1937 виховувалася в родині І. Кочерги. Під час 2-ї світової війни пере­бувала з матірʼю в нім. концтаборі. Навч. у Латв. університеті (Риґа, 1946–48). 23 травня 1948 заарешт., за звинуваче­н­ням у націоналіст. змові засудж. до роз­стрілу, який замінено на 25 р. виправно-труд. таборів суворого режиму. Покара­н­ня від­бувала в Комі АРСР (РФ), де при­єд­налася до руху «Жива етика». Звільн. і реабіліт. 1955. Друкувалася від 1963. Наукові дослідже­н­ня присвяч. латис.-укр. культурно-мист. звʼязкам. Авторка книги нарисів, есеїв про творчість і дружні звʼязки укр. та латис. митців «Tāly un tyvy ceļu atbalsis» («Від­лу­н­ня близьких і далеких доріг», К., 1987); спів­авторка дослідж. «Деревян­ная скульптура Латвии», «Собеседования и образы», «Порт­ретная живопись Латвии», «Александр Бриедис», «Лео Кокле» (усі — 1980–90-і рр.). Під­тримувала творчі звʼязки з Борисом Теном, М. Максименком, А. Журавським. Створювала акварел. натюрморти та пейзажі, глиняні фігурки. Персон. ви­ставки — у Ризі (1990), Києві, Житомирі та Львові (1990–92). Залишила спогади «Капли Живой Воды» (Самара, 1997), де роз­діл «На земле Киевской Руси» присвяч. Києву.

Завантажити статтю