Кармазин-Каковський Всеволод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кармазин-Каковський Всеволод

КАРМАЗИ́Н-КАКО́ВСЬКИЙ Всеволод (16. 09. 1898, с. Крестешти побл. м. Ясси, Румунія – 30. 06. 1988, Мюнхен) – архітектор, графік, мистецтвознавець. Закін. Одес. худож. ін-т (1931). Зі студент. років розпочав обстежувати пам’ятки нар. арх-ри Поділля, Київщини та Чернігівщини, зарисовував їх, робив обміри. У 1930-х рр. виконував архіт. проекти для Нікіт. (побл. м. Ялта, нині АР Крим) та Київ. ун-ту ботан. садів, читав курс пейзаж. арх-ри в Харків. худож. ін-ті, згодом – у Харків. ін-ті інж. комунал. буд-ва. 1942 повернувся в Одесу, де працював у поновленому за румун. окупації ун-ті. 1944 переїхав до Румунії, був проф. арх-ри у вищих школах Тімішоари, Брашова, Ясс, водночас обіймав посаду н. с. Ін-ту історії та археології, займався проект. роботою в галузі ландшафт. арх-ри. Серед його проектів – курортні зони румун. Чорномор. узбережжя, ботан. сад Ясського ун-ту (найбільший і найкращий у Румунії). У цей час створив новий напрям ландшафт. арх-ри – віталізуючий пейзажизм. Ін. великою цариною його дослідниц. зацікавлень була історія укр. арх-ри та книжк. графіки. Живучи в Румунії, К.-К. не забував свого укр. походження, не уникнув і звинувачень в «укр. бурж. націоналізмі». Він підтримував зв’язки з Україною, укр. громадами Чехословаччини, Польщі, Югославії, зх. діаспорою та її наук. осередками. Від поч. 1960-х рр. його дослідж. з історії та культури досить часто з’являлися в укр. пресі різних країн. Від 1978 жив і працював в Італії, Франції, Німеччині. К.-К. читав лекції з історії укр. мист-ва в Укр. катол. ун-ті та Укр. богослов. семінарії в Римі, УВУ в Мюнхені. Автор спогадів про Ф. Красицького, Ю. Нарбута, М. Макаренка, С. Таранушенка, А. Ждаху. Виконав низку офортів, реаліст. пейзажів («Кипариси в Криму», 1938), малюнків істор. пам’яток, портретів, займався книжк. графікою. Персон. виставки в Яссах (1961, 1966, 1971).

Пр.: Українська народна архітектура. Рим, 1972; Мистецтво лемківської церкви. Рим, 1975; Архітектура бойківської церкви. Нью-Йорк, 1987.

В. М. Слободян

Стаття оновлена: 2012