КАРМА́ЛІНА Любов Іванівна (Кармалина Любовь Ивановна; 03(15). 10. 1834, Москва — 21. 05(03. 06). 1903, маєток Кобріно, нині село Ленінгр. обл.) — російська спів­ачка (сопрано), фольклористка. З дит. років зна­йома з О. Даргомижським (навч. у нього гри на фортепіано, згодом — співу). Закін. Катеринин. ін­ститут у С.-Петербурзі (кл. співу Г. Ломакіна). Брала уроки співу у М. Глінки. Удосконалювала майстерність в Італії. 1857–59 концертувала містами Європи. 1858 від­відала містечко Шацьк (нині смт Волин. обл.), де записувала нар.-пісен­ні мелодії, які 1859 надіслала О. Даргомижському, а 1875 — М. Мусоргському. Деякі пісен­ні зразки фольклору гармонізувала. Ви­ступала з концертами в Одесі. 1859–61 (з пере­рвою) мешкала у Житомирі. Від 1862 — у С.-Петербурзі, де за допомогою О. Даргомижського зблизилася з гуртком М. Балакірева, пропагувала творчість рос. композиторів. Того ж року разом з чоловіком виїхала на Кавказ, де збирала нар. пісні. Згодом мешкала на Кубані, де записала старовин­ні роз­кольниц. пісні та пере­дала їх М. Мусоргському. Одну з цих пісень викори­став М. Римський-Корсаков під час заверше­н­ня опери «Хованщина» М. Мусоргського. 1873 від­відала С.-Петербург, куди згодом пере­селилася. К. володіла невеликим, але дуже красивим за тембром голосом. О. Даргомижський, М. Балакірев, М. Глінка, М. Мусоргський, О. Бородін високо цінували виконав. талант К., деякі з них присвятили їй твори. У листах О. Даргомижського, О. Бородіна, М. Мусоргського до К. вміщено цінні висловлюва­н­ня про їхні творчі задуми, естет. по­гляди. К. написала спогади про М. Глінку і О. Даргомижського («Рус. старина», 1875, июнь).