Кармеліти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кармеліти

КАРМЕЛІ́ТИ – католицький чернечий орден. Ін. назва – Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель. Засн. 1156 у Палестині групою хрестоносців на чолі з Бертольдом із Калабрії. На горі Кармель (звідси – назва ордену) було організовано скит відлюдників, що згодом став монастирем із власним статутом, який 1226 затвердив Папа Гонорій ІІІ. Згідно з цим документом, К. повинні жити в окремих келіях, дотримуватися обітів бідності та праці, практикувати суворі аскетичні вправи, тримати пости (утримання від м’яса, за винятками хвороби, та майже піврічний піст від серед. вересня до Великодня), щоденно мовчати від вечірні до ранку тощо. Особливу роль відводять спеціал. споглядал. молитві. К. поділяють на ченців (споглядальні й відкриті), черниць (закриті) та мирян (живуть у миру, але беруть участь у літургій. молитвах, апостолятах та споглядал. молитвах). Богообраність ордену його засн. вбачали у спадкоємності духовності пророка Іллі (який свого часу теж жив у печерах гори Кармель) та особл. заступництву Діви Марії (за переказом ордену, всі старозавітні пророки та Богородиця є К.). Богоматір дала чл. ордену взірець особл. сакрал. одягу – скапуляру (параману) – два з’єднаних коричневих відрізи матерії з отвором для голови, які слід носити на грудях та спині. Скапуляр одягають поверх ряси, він є знаком посвячення всього ордену Богородиці. Після поразки хрестових походів К. у 1238 переселилися на Кіпр, а згодом розселилися по країнах Зх. Європи, де заснували велику кількість монастирів. 1247 Папа Інокентій ІV надав К. статус «жебракуючого» ордену та дещо пом’якшив їхній статут. Проте у серед. 16 ст. група ченців та черниць відновила первісний статут К., що призвело 1580 до поділу ордену на обсервантів або «босих К.», які залишилися жити у колишній суворості (1593 отримали самост. статус), та конвентуалів – «взутих К.», які дотримуються пом’якшеного статуту. Після реформ 1575–79 орден пережив глибоку кризу та офіційно поділився на кілька течій. У середні віки громади К. існували в більшості європ. країн, згодом поширилися й у США та Лат. Америці. Нині осн. гілка К. – Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель – діє у 29-ти країнах та об’єднує бл. 2,1 тис. ченців, які несуть послух у понад 300 обителях. Окрім цього, до К. також належать Орден босих братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, що об’єднує понад 4,5 тис. ченців у 600 монастирях; Згромадження братів-кармелітів Непорочної Діви Марії – конгрегація сиромалабар. обряду кармеліт. духовності, діє в Індії й нараховує 2,2 тис. ченців, має 320 обителей; Світський орден босих кармелітів – нині конгрегація РКЦ із мирянами в якості осн. членів. Від серед. 15 ст. при монастирях К. в Італії та Німеччині з’явилися жін. громади, які почали жити за правилами кармеліт. статуту (кармелітки). Папа Миколай V 1452 офіційно визнав ці жін. згромадження. Гол. своє призначення кармелітки бачать у християн. вихованні та освіті дівчаток, а також у догляді за хворими та літніми людьми. Нині діє понад 40 згромаджень кармеліток (бл. 15 тис. сестер та більше 1200 обителей), серед найбільших – Згромадження сестер Матері Кармеля сиро-малабар. обряду, Кармелітки Божественної любові, Сестри Апостоляту Кармеля. Орден К. має свої навч. заклади, період. видання, займається місіонерством.

Перше згромадження К. на тер. сучас. України з’явилося 1613 у Львові. Від 1623 монастирі К. діяли у Кам’янці-Подільському (нині Хмельн. обл.), а згодом й у ін. укр. містах: Барі (нині Вінн. обл.), Дрогобичі (нині Львів. обл.), Львові. 1627–28 воєвода і ген. староста київ. краю Я. Тишкевич заснував у Бердичеві (нині Житомир. обл.) монастир К. босих на виконання обітниці за своє звільнення з полону, 1630 він передав обителі свій замок та земел. ділянки у місті. Із входженням укр. земель до складу Рос. імперії (згодом – СРСР) усі монастирі К. закрито, деякі зруйновано. Нині в Україні чл. ордену проводять активну місіонер. роботу, мають монастирі у Бердичеві, Києві та Харкові.

О. Н. Саган

Стаття оновлена: 2012