Кармеліти

КАРМЕЛІ́ТИ — католицький чернечий орден. Ін. назва — Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель. Засн. 1156 у Палестині групою хрестоносців на чолі з Бертольдом із Калабрії. На горі Кармель (звідси — назва ордену) було організовано скит від­людників, що згодом став монастирем із власним статутом, який 1226 затвердив Папа Гонорій ІІІ. Згідно з цим документом, К. повин­ні жити в окремих келіях, дотримуватися обітів бідності та праці, практикувати суворі аскетичні вправи, тримати пости (утрима­н­ня від мʼяса, за винятками хвороби, та майже пів­річний піст від серед. вересня до Великодня), щоден­но мовчати від вечірні до ранку тощо. Особливу роль від­водять спеціал. спо­глядал. молитві. К. поділяють на ченців (спо­глядальні й від­криті), черниць (закриті) та мирян (живуть у миру, але беруть участь у літургій. молитвах, апостолятах та спо­глядал. молитвах). Богообраність ордену його засн. вбачали у спадкоємності духовності пророка Іллі (який свого часу теж жив у печерах гори Кармель) та особл. за­ступництву Діви Марії (за пере­казом ордену, всі старозавітні пророки та Богородиця є К.). Богоматір дала чл. ордену взірець особл. сакрал. одягу — скапуляру (параману) — два зʼ­єд­наних коричневих від­різи матерії з отвором для голови, які слід носити на грудях та спині. Скапуляр одягають поверх ряси, він є знаком посвяче­н­ня всього ордену Богородиці. Після поразки хрестових походів К. у 1238 пере­селилися на Кіпр, а згодом роз­селилися по країнах Зх. Європи, де заснували велику кількість монастирів. 1247 Папа Інокентій ІV надав К. статус «жебракуючого» ордену та дещо помʼякшив їхній статут. Проте у серед. 16 ст. група ченців та черниць від­новила первісний статут К., що при­звело 1580 до поділу ордену на обсервантів або «босих К.», які залишилися жити у колишній суворості (1593 отримали самост. статус), та конвентуалів — «взутих К.», які дотримуються помʼякшеного статуту. Після реформ 1575–79 орден пере­жив глибоку кризу та офіційно поділився на кілька течій. У середні віки громади К. існували в більшості європ. країн, згодом поширилися й у США та Лат. Америці. Нині осн. гілка К. — Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель — діє у 29-ти країнах та обʼ­єд­нує бл. 2,1 тис. ченців, які несуть послух у понад 300 обителях. Окрім цього, до К. також належать Орден босих братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, що обʼ­єд­нує понад 4,5 тис. ченців у 600 монастирях; Згромадже­н­ня братів-кармелітів Непорочної Діви Марії — конгрегація сиромалабар. обряду кармеліт. духовності, діє в Індії й нараховує 2,2 тис. ченців, має 320 обителей; Світський орден босих кармелітів — нині конгрегація РКЦ із мирянами в якості осн. членів. Від серед. 15 ст. при монастирях К. в Італії та Німеч­чині зʼявилися жін. громади, які почали жити за правилами кармеліт. статуту (кармелітки). Папа Миколай V 1452 офіційно ви­знав ці жін. згромадже­н­ня. Гол. своє при­значе­н­ня кармелітки бачать у християн. вихован­ні та освіті дівчаток, а також у до­гляді за хворими та літніми людьми. Нині діє понад 40 згромаджень кармеліток (бл. 15 тис. сестер та більше 1200 обителей), серед найбільших — Згромадже­н­ня сестер Матері Кармеля сиро-малабар. обряду, Кармелітки Божествен­ної любові, Сестри Апостоляту Кармеля. Орден К. має свої навч. заклади, період. ви­да­н­ня, за­ймається місіонерством.

Перше згромадже­н­ня К. на тер. сучас. України зʼявилося 1613 у Львові. Від 1623 монастирі К. діяли у Камʼянці-Подільському (нині Хмельн. обл.), а згодом й у ін. укр. містах: Барі (нині Вінн. обл.), Дрогобичі (нині Львів. обл.), Львові. 1627–28 воєвода і ген. староста київ. краю Я. Тишкевич заснував у Бердичеві (нині Житомир. обл.) монастир К. босих на викона­н­ня обітниці за своє звільне­н­ня з полону, 1630 він пере­дав обителі свій замок та земел. ділянки у місті. Із входже­н­ням укр. земель до складу Рос. імперії (згодом — СРСР) усі монастирі К. закрито, деякі зруйновано. Нині в Україні чл. ордену проводять активну місіонер. роботу, мають монастирі у Бердичеві, Києві та Харкові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю