Каровець Михайло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каровець Михайло

КАРОВЕ́ЦЬ Михайло (14. 11. 1873, с. Перемислів, нині Перемисловичі Сокал. р-ну Львів. обл. – 21. 04. 1944, Братислава) – церковний діяч УГКЦ. 1891 під іменем Макарій вступив до чину отців Василіян. 1898 висвяч. на ієромонаха. Під час 1-ї світ. війни служив капеланом легіону УСС, у 1919 – бригади УГА. Залишившись на тер. УСРР, рад. громадянства не прийняв. Маючи право служити як у сх., так і лат. обряді, душпастирював у парафіях Кам’янец. єпархії РКЦ – м. Жмеринка, с. Озаринці (нині Могилів-Поділ. р-ну), м-ку Браїлів (нині Жмерин. р-ну), м. Могилів-Подільський (усі – нині Вінн. обл.). Зазнавши утисків з боку рад. влади, звернувся до ВУЦВК із клопотанням про дозвіл на виїзд до Австрії. 24 листопада 1929 депортований за межі СРСР. Подав до Ватикану письмову доповідь про гоніння проти релігії і церкви в УСРР. У 1930-х рр., перебуваючи у василіян. монастирях Львова, Краснопущі (нині Бережан. р-ну Терноп. обл.), Варшави, займався реліг., наук. і літ. діяльністю. Автор 4-том. праці «Велика реформа Чина св. Василія Великого» (Жовква, 1933–38).

Літ.: Біографії римо-католицьких священиків, репресованих радянською владою // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2003. Вип. 2(21).

Н. С. Рубльова

Стаття оновлена: 2012