Карпатська Січ Організація народної оборони (ОНОКС) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпатська Січ Організація народної  оборони (ОНОКС)

«КАРПА́ТСЬКА СІЧ» Організація народної оборони (ОНОКС) Засн. 9 листопада 1938 у м. Хуст (нині Закарп. обл.) як напіввійськ. орг-ція, згодом вона виконувала функції ЗС Карпатської України. Кер-во січовими відділами здійснювала гол. команда, що перебувала в Хусті. Гол. командант – Д. Климпуш, чл. політ. штабу – І. Роман, І. Рогач, С. Росоха. Рішення установ. зборів затвердив 10 листопада 1938 міністр Карпат. України Ю. Ревай. Керів. органами були гол. команда й рада. Команду очолював командант, який мав 2-х заст. і 2-х чл. команди; рада складалася із команди і референтів (кер. секцій). Діяли референтури орг-ції і зв’язку, пропаганди, преси та морал. виховання, інструктор.-оборон. навчання. Жін. відділ ОНОКС очолювали М. Тисовська і М. Химинець. За ред. С. Росохи виходив часопис «Наступ». Чл. орг-ції поділяли на дійс. (прийняті командою в чл. орг-ції), благодій. (надавали матеріал. або морал. підтримку), почес. (мали заслуги перед укр. народом), також були канд. у члени. Вони мали право носити формений одяг, знаки та зброю. Низові орг-ції ОНОКС поділяли на відділи, декілька з яких складали кущ. Звання команд. складу: старший січовик, десятник, сотник, атаман; посади: гуртковий, провідник, кошовий, чл. ради і командант. Команди ОНОКС організовано в Іршаві, Воловому, Великому Бичкові, Перечині, Рахові, Середньому, Тячеві та Хусті. Кількість дійс. чл. не перевищувала 2 тис. осіб. Окрім політ. штабу, який діяв легально, створ. військ. (таєм.) штаб. Спочатку його очолював полковник М. Аркас, згодом – полковник Г. Стефанів. М. Чирський керував «Летючою Естрадою» – пропагандист. відділом УНО і ОНОКС, О. Ольжич був координатором ідеол. і політ. роботи в Карпат. Україні, Я. Барановський відповідав за матеріал. допомогу насел. й уряду А. Волошина (через нього відбувалися зносини Закарпаття зі світ. укр. орг-ціями). До військ. штабу входили Р. Шухевич, З. Коссак, О. Карачевський, Г. Барабаш, Є. Врецьона, І. Кедюлич та ін. Обов’язки начштабу виконував полковник М. Колодзінський. До співпраці залучені також О. Сеник, М. Капустянський, В. Курманович, В. Петрів. 15 березня 1939 А. Волошин призначив військ. міністром С. Клочурака, який, у свою чергу, призначив головнокомандувачем С. Єфремова. Вже в ніч з 13 на 14 березня карпат. січовики вели бої з чеськими військовиками, наступ. дня – з регуляр. частинами угор. армії. Незважаючи на зусилля штабу ОНОКС, січовики виявилися непідготовленими до боїв, насамперед через відсутність зброї. 16 березня 1939 угор. армія захопила Хуст, 17 березня останні захисники Карпат. України припинили опір, хоча ще протягом місяця в горах продовжували діяти партизан. загони, які очолювали С. Росоха, Ф. Тацинець, М. Крупа, О. Ворохта. У боях ОНОКС втратила бл. 1 тис. вояків. Угор. влада повідомила, що під час березневої операції у Карпат. Україні угор. армія втратила 72 вояки вбитими, 163 – пораненими, 4 – зниклими безвісти.

Літ.: Росоха С. Карпатська Січ // Історія укр. війська. Вінніпеґ, 1953; Якимович Б. Карпатська Україна та її Збройні Сили – Карпатська Січ (1938–1939 рр.) // Шляхом Перемоги. 1993, 13 берез.; Фрідманський В. До питання про діяльність організації «Карпатська Січ» (1938–1939 рр.) // Наук. зб. Закарп. краєзнав. музею. Уж., 1995. Вип. 1; Вегеш М. Карпатська Січ: сторінки історії (1938–1939 рр.). Уж., 1996; Пагіря О. Карпатська Січ: Військове формування Карпатської України. К., 2010.

Б. З. Якимович

Стаття оновлена: 2012