КАРПА́ТСЬКИЙ Олександр Васильович (справжнє ім'я — Курдидик; 14. 06. 1889, с. Ган­нівці, нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл. — 29. 05. 1964, Львів) — спів­ак (баритон), педагог. Батько Т. Карпатської. Професор (1959). Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1912), Петро­градську консерваторію (нині Санкт-Петербург, 1917; клас М. Чу­прин­никова). Дебютував 1917 партією Онєгіна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського) у студентській по­становці на сцені Театру музичної драми в Петро­граді. Ви­ступав у різних мандрівних трупах. 1919–22 — соліст Київського, 1922–39 — По­знанського (Польща), водночас 1930–31 — Варшавського оперного. 1934 ви­ступав на сцені Мадридської опери. 1936 та 1937 гастролював у Львові. 1932–39 — викладач По­знанської музичної школи. Під час Другої світової війни давав приватні уроки, ви­ступав у камерних концертах у По­знані. 1945 заарештований і засланий у табір м. Сталіногорськ (нині Новомосковськ Тульської обл., РФ). Після звільне­н­ня 1947 пере­їхав до Одеси, де викладав у Консерваторії та Музичному училищі. 1951–62 — завідувач кафедри соло­співу Львівської консерваторії. Серед учнів — В. Арбузов, О. Врабель, Я. Головчук, Т. Карпатська, Г. Кузовков, К. Чернет. Ви­ступав у концертах і радіопередачах. У камерному репертуарі — романси та пісні П. Чайковського, О. Гречанінова, С. Рахманінова, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на, С. Воробкевича, В. Матюка.