Карпатських курганів Культура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпатських курганів Культура

КАРПА́ТСЬКИХ КУРГА́НІВ Культура – археологічна культура. Датована кін. 2 – поч. 5 ст. н. е. Поширена в передгір. обл. Сх. Карпат у верхніх течіях Дністра, Серету й Пруту. Перші пам’ятки відкрито наприкінці 19 ст., в окрему культуру виокремив М. Смішко 1960 (назва пов’язана з курган. поховал. обрядом). Археол. дослідж. здійснювали також Т. Сулімірський, Я. Пастернак, Л. Вакуленко та ін. Загалом розкопано 10 поселень і 30 могильників. Поселення розташ. на мисах, утвор. течією річок. Житла – напівземлянки прямокут. форми пл. 9–12 м2, глиб. 0,5–0,9 м. Наявні госп. споруди, ями, вогнища поза будівлями. На поселеннях у смт Печеніжин (Коломий. р-н) та с. Голинь (Калус. р-н) відкрито гончар. горни, у с. Пилипи (Коломий. р-н; усі – Івано-Фр. обл.) – комплекс зерносховищ. Могильники розташ. на вершинах узгір’їв і високих берегах річок (від 5–20 до 60–100 насипів). Кургани куполоподіб. форми, вис. 1–1,5 м, діаметр 10–12 м. Спалені рештки померлих вміщували в ямки чи урни або залишали на поверхні кострища. Простежено залишки земляних, кам’яних та дерев’яних підкурган. конструкцій. Поховал. інвентар: керам. посуд, елементи вбрання та прикраси (фібули, пряжки, намиста тощо), особисті речі (ножі, знаряддя праці, кістяні гребінці, монети) покійного. Високий розвиток землеробства засвідчують знайдені у курганах і на поселеннях наральник, серпи, жорна, посудини для зберігання зерна, широкий асортимент зерен обгорілих злаків. У керам. комплексі переважає посуд, виготовлений на гончар. крузі, – горщики, миски, келехи, кухлики з лощеною поверхнею, кухонні горщики із складнопрофільов. вінцями. Широкі торг. зв’язки, переважно зі сх. рим. провінціями, підтверджує значна кількість антич. амфор, рим. монет, імпорт. скляного посуду.

Літ.: Смішко М. Ю. Карпатські кургани першої половини І тисячоліття н. е. 1960; Вакуленко Л. В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н. е. 1977; Її ж. Українські Карпати у пізньоримський час (етнокультурні та соціально-економічні процеси). 2010 (усі – Київ).

Л. В. Вакуленко

Стаття оновлена: 2012