Карпеко Володимир Кирилович

КАРПЕ́КО Володимир Кирилович (18. 02. 1922, містечко Козятин, нині місто Вінн. обл. — 07. 02. 1993, Москва) — поет. Член СП СРСР (1955). Літ. премія ім. О. Фадєєва (1981). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Навч. у Ленінгр. ін­ституті залізнич. транс­порту (нині С.-Петербург; 1939–41), закін. Літ. ін­ститут у Москві (1957). Після війни — у Криму, спів­працював з г. «Крымский комсомолец». Від 1957 — у Москві. Друкувався від 1947. Писав російською мовою пере­важно на теми 2-ї світової війни. Публікувався в альманасі «Крым», ж. «Огонек», «Смена», «Советский моряк», «Советская Украина». Автор текс­тів пісень до х/ф «Гори, моя зоря» (1957), «Голуба стріла», «Н. П. — Над­звичайна подія» (обидва — 1958), «Його поколі­н­ня», «Чумацький шлях» (обидва — 1959), «Дні льотні» (1965), т/ф «Катя-Катюша» (2 серії, 1976; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка) та ін.

Тв.: Широкая дорога. Сф., 1950; Алексей Большаков: Поэма. Сф., 1952; Еще про это. Сф., 1954; Про мальчика Петю. Сф., 1954; Добро пожаловать. Сф., 1956; От сердца к сердцу. К., 1956; Лицом к огню. К., 1959; Такая моя планета. Москва, 1963; Из­бран­ная лирика. Москва, 1965; Пять лучей. Москва, 1968; Страницы памяти моей: Стихи и поэмы. Москва, 1970; Нашим Ярославнам. Москва, 1975; Просто жизнь. Москва, 1976; Наследники гроз: Стихи и поэма. Москва, 1981; Из­бран­ное. Москва, 1983; Черта. Москва, 1984.

Літ.: Фролов М. Роз­мова з товаришем: Лист поетові В. Карпеку // ЛГ. 1960, 26 січ.; Речмедин А. «Такая моя планида!» // Речмедин А. Кланяясь в пояс отчему краю: Рус. писатели — уроженцы Подолья. В., 2009.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю