Енциклопедія Сучасної України--Cуспільство-Е-1
Beta-версія
Головна / Cуспільство / Е
Всього статей:  100


Ебергард Андрій Авґустинович

ЕБЕРГА́РД Андрій Авґустинович (09. 11. 1856, Греція – 09. 04. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – військовик. Адмірал (1913). Закін. Мор. кадет. корпус (С.-Петербург...


Еберт Макс

Е́БЕРТ Макс (Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеччина – 15. 11. 1929, Берлін) – німецький археолог. Чл. Всеукр. археол. ком-ту ВУАН. Студіював германістику й історію в Іннсбруці, Гайдельберзі...


Евакуація 

ЕВАКУА́ЦІЯ (лат. evacuatio, від evacuo – спорожнюю) – вивезення людей, тварин і матеріальних цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха; поранених, хворих, полонених, трофеїв, а також іншого майна у тил; відведення військ з районів...


Еволюціонізм 

ЕВОЛЮЦІОНІ́ЗМ (від еволюція) – напрям у соціокультурній антропології...


Еволюція 

ЕВОЛЮ́ЦІЯ (лат. evolutio, від evolvo – розгортаю) – уявлення про зміни в природі і суспільстві...


Егалітаризм 

ЕГАЛІТАРИ́ЗМ (від франц. égalité – рівність) – принцип організації соціальних відносин у державі та суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян. Такого стану, на думку прихильників Е....


Еґберт Ян

ЕҐБЕ́РТ Ян (Egbert Jan; 26. 05. 1941, Берлін) – німецький політолог. 1961–69 вивчав історію, географію, політологію та педагогіку в навч. закладах м. Марбурґ...


Едіґер Теодор (Федір) Генріхович

Е́ДІҐЕР Теодор (Федір) Генріхович (18. 12. 1886, м. Бердянськ Таврій. губ....


Ейдельман Борис Львович

Е́ЙДЕЛЬМАН Борис Львович (30. 01(11. 02). 1867, с. Стрижавка, нині смт Вінн. р-ну Вінн. обл. – 02. 08. 1939...


Ейдеман Роберт Петрович

Е́ЙДЕМАН Роберт Петрович (справж. – Ейдеманіс; 27. 04(09. 05). 1895, м. Леясціємсі, нині Латвія – 12. 06. 1937) – військовик. Комкор (1935). Від 1914 навч. у Петрогр. лісовому ін-ті (нині С.-Петербург)...


Ейдос 

«Е́ЙДОС» – альманах теорії та історії історичної науки. Засн. 2005 у Києві НАНУ та Ін-том історії України НАНУ. Виходить щороку у двох частинах, статті друкує укр., рос., польс. та англ. мовами; наклад 300 прим. Географія розповсюдження: Україна, РФ, Білорусь, Польща, Канада...


Ейнгорн Віталій Осипович

ЕЙНГО́РН Віталій Осипович (Эйнгорн Виталий Осипович; 21. 08. 1862, Мінськ – 14. 09. 1947, Москва) – російський історик, джерелознавець, архівіст. Д-р істор. н. (1942...


Ейфельський вік і ярус 

Е́ЙФЕЛЬСЬКИЙ ВІК І Я́РУС (від гірського масиву Ейфель у Німеччині, побл. якого виділено й описано стратотип ярусу) – ранній вік середньої епохи девонського періоду і відклади...


Ейхельман Отто Оттович

Е́ЙХЕЛЬМАН Отто Оттович (27. 04. 1854, х. Георгієвський С.-Петербур. губ. – 21. 02. 1943, Прага) – правознавець, дипломат. Д-р права (1880), проф. (1882). Дійс. чл. НТШ (1924). Закін. Дерпт. ун-т (нині м. Тарту, Естонія, 1875). Викладав у Демидов. юрид. ліцеї (м. Ярославль...


Екзитпол 

...

Еклектизм 

ЕКЛЕКТИ́ЗМ (від грец. ἐϰλεϰτιϰός – той, хто вибирає) – явище культури, що полягає в непарадигмальному поєднанні різних (включно із суперечливими і незіставними) підходів до соціально-культурних процесів. Елемент негативізму...


Екогуманізм 

ЕКОГУМАНІ́ЗМ (від еко… і гуманізм) – одна з форм гуманізму, що вивчає тенденції еволюції соціоприродних систем, подальшу долю людства, існування цивілізації та критерії її прогресу...


Екологічна безпека 

ЕКОЛОГІ́ЧНА БЕЗПЕ́КА – рівень захищеності життєво важливих інтересів людини, а також суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз...


Екологічна війна 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ВІЙНА́ – вплив на розташування противника шляхом забруднення або зараження повітря, води, ґрунту, знищення флори та фауни. Наслідком Е. в. є екологічна криза. Заборонена міжнар. правом...


Екологічна криза 

ЕКОЛОГІ́ЧНА КРИ́ЗА – напружені взаємини людського суспільства з природою, яким властива невідповідність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин ресурсно-екологічним можливостям біосфери...


Екологічна культура 

ЕКОЛОГІ́ЧНА КУЛЬТУ́РА – напрям людської діяльності та мислення, від якого істотним чином залежать природне існування сучасної цивілізації...


Екологічна політика 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА – політична діяльність, спрямована на охорону та відновлення довкілля, раціональне використання природних ресурсів...


Екологічне законодавство 

ЕКОЛОГІ́ЧНЕ ЗАКОНОДА́ВСТВО – система нормативних актів...


Екологічне право 

ЕКОЛОГІ́ЧНЕ ПРА́ВО – комплексна галузь права, яка регулює суспільні відносини щодо охорони довкілля...


Екологічний рух 

ЕКОЛОГІ́ЧНИЙ РУХ – діяльність громадян та громадських організацій, спрямована на збереження довкілля, запобігання деградації природи, зростанню екологічних ризиків...


Екологічні злочини 

ЕКОЛОГІ́ЧНІ ЗЛО́ЧИНИ – передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що загрожують екологічній безпеці. Е. з. притаманна значна поширеність при високій латентності (прихованості). Згідно з Кримінал. кодексом України...


Екологія етнічна 

ЕКОЛО́ГІЯ ЕТНІ́ЧНА – науковий напрям, що досліджує екофобні та екофільні традиції того чи іншого етносу...


Екологія міста 

ЕКОЛО́ГІЯ МІ́СТА – наука про взаємозв’язки та взаємодію у часі й просторі міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної систем. Ін. назва – урбоекологія. Сформувалася на базі екології, біології, ботаніки...


Екологія соціальна 

ЕКОЛО́ГІЯ СОЦІА́ЛЬНА – інтегративна наука, що вивчає взаємодію і взаємозв’язки людської спільноти з природним середовищем, розробляє наукові основи раціонального природокористування і охорони природи...


Еколого-процесуальне право 

ЕКО́ЛОГО-ПРОЦЕСУА́ЛЬНЕ ПРА́ВО – сукупність правових норм, за допомогою яких реалізують матеріальні норми екологічного права. Норми Е.-п. п. представлено у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991)...


Економістів України спілка (СЕУ) 

ЕКОНОМІ́СТІВ УКРАЇ́НИ Спілка (СЕУ) – громадська організація. Засн. 1990 у Києві з ініціативи Г. Дзіся (її перший президент), для сприяння консолідації наук.-твор. потенціалу екон. і наук.-тех. громадськості України...


Економічна історія 

ЕКОНОМІ́ЧНА ІСТО́РІЯ – наука, що досліджує еволюцію господарського буття та економічної діяльності людства з найдавніших часів до сьогодення...


Економічна політика 

ЕКОНОМІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА – система заходів, методів, інструментів і форм державного впливу на соціально-економічні процеси. Зміст, цілі та засоби Е. п. визначають характер сусп. устрою...


Економічна соціологія 

ЕКОНОМІ́ЧНА СОЦІОЛО́ГІЯ – одна з провідних галузей соціології, предметом дослідження якої є сукупність соціальних механізмів функціонування та розвитку економіки. Е. с. вивчає її інституц. (норматив. та організац.) важелі...


Економічні інтереси 

ЕКОНОМІ́ЧНІ ІНТЕРЕ́СИ – система соціально-економічних потреб суб’єктів господарської діяльності (працівника, підприємця, корпорації, споживача, соціальної групи, суспільства...


Економічної думки історія 

ЕКОНОМІ́ЧНОЇ ДУ́МКИ ІСТО́РІЯ Екон. думка завжди була тісно пов’язана з госп. практикою – вона виникла й розвивалася переважно на ґрунті госп. осілості та хлібороб. занять. Найдавніші екон. уявлення мешканців укр. земель вивчають на основі археол. пам’яток...


Експансія 

ЕКСПА́НСІЯ (від лат. ехраnsіо – розповсюдження) – поширення впливу однієї країни на одну або кілька сфер життя іншої країни. Розрізняють політ., екон., культурну, інформ., екол. Е., які взаємопов’язані та підсилюють одна одну. Е. притаманна державам...


Експеримент соціальний 

ЕКСПЕРИМЕ́НТ СОЦІА́ЛЬНИЙ – специфічний різновид наукового експерименту, об’єктами якого виступають соціальні явища і процеси. Це метод пізнання соц. явищ і процесів шляхом предметно-практич. їх перетворення з метою верифікації гіпотез...


Експертно-криміналістичний науково-дослідний центр державний 

ЕКСПЕ́РТНО- КРИМІНАЛІСТИ́ЧНИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ЦЕНТР Державний – науково-дослідна установа, що розробляє і впроваджує науково-практичні методи та засоби боротьби зі злочинністю. Підпорядк. МВС України. Засн. 1998 у Києві на базі Експертно-криміналіст. упр....


Експрес 

«ЕКСПРЕ́С» – видавнича група. Створ. 1996 у Львові як ТОВ. Засн. і ген. дир. – І. Починок. Компанії належать потужні полігр. комплекси (зокрема «Мандарин») та період. вид. (заг. щоріч. наклад – понад 190 млн прим.). Видає однойм. газету (від 1994, гол. ред. І. Починок)...


Експрес-діалог 

«ЕКСПРЕ́С-ДІАЛО́Г» – тижневик. Виходить від 1998 у м. Кузнецовськ Рівнен. обл. Засн. і видавець – Н. Снітко. Друкує статті про події в Україні, спорт. новини, оголошення, рекламу...


Експропріація 

ЕКСПРОПРІА́ЦІЯ (лат. expropriatio, від exproprio – позбавляю власності) – примусове (без відшкодування чи оплачуване) позбавлення власності. Може стосуватися як приват. (зокрема акц.), так і громад. (муніципал., кооп....


Екстремізм 

ЕКСТРЕМІ́ЗМ (від лат. extremus – крайній) – схильність до крайніх поглядів, дій і заходів. Оцінювання тих чи ін. дій як екстреміст. досить суб’єктивне та може відрізнятися у різних цивілізацій, країн, етносів...


Екстремізм релігійний 

ЕКСТРЕМІ́ЗМ РЕЛІГІ́ЙНИЙ – одна із форм екстремізму. Вирізняється безкомпроміс. нетерпимістю кліру та віруючих певного реліг. напряму до представників ін. реліг. напрямів, а також, як правило...


Екстремізм соціальний 

ЕКСТРЕМІ́ЗМ СОЦІА́ЛЬНИЙ – схильність до крайніх поглядів і засобів, відображена у відповідній соціальній поведінці...


Електоральна поведінка 

ЕЛЕКТОРА́ЛЬНА ПОВЕДІ́НКА – сукупність дій, які виражають політичні орієнтації виборців щодо делегування їх повноважень представницьким органам влади. Виявляється в участі або не участі електорату (громадян...


Електоральна соціологія 

ЕЛЕКТОРА́ЛЬНА СОЦІОЛО́ГІЯ – галузь соціологічної науки, яка вивчає структуру та динаміку електоральних установок і поведінки виборців, фактори, що їх визначають...


Електорат 

ЕЛЕКТОРА́Т (від лат. elector – виборець) – громадяни певної країни, району чи поселення, що мають право голосу і реалізують його на загальнонаціональних, регіональних чи місцевих виборах депутатів, суддів...


Електорович Володимир Юліанович

ЕЛЕКТОРО́ВИЧ Володимир Юліанович (06. 11. 1884, м. Жидачів, нині Львів. обл. – після 1940) – правознавець...


Електронний уряд 

ЕЛЕКТРО́ННИЙ У́РЯД – організація державного управління на основі електронних засобів оброблення, передачі та розповсюдження інформації. Е. у. надає послуги держ. органів всіх гілок влади різним категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам...


Еліта 

ЕЛІ́ТА (франц. élite – краще, добірне, від лат. eligо – вибираю) – група осіб, яка посідає керівне або провідне становище у політичній, економічній, військовій, культурній...


Еліта національна 

ЕЛІ́ТА НАЦІОНА́ЛЬНА – частина нації, яка бере на себе роль її лідера і керівника у політичній, культурній, економічній та інших сферах. Перші сучасні теорії еліт з’явилися на поч. 20 ст. (серед творців – В. Парето, Ґ. Моска)...


Еліяшевський-Глуховецький Денис-Іван

ЕЛІЯШЕ́ВСЬКИЙ-ГЛУХОВЕ́ЦЬКИЙ Денис-Іван (псевд. – Денис; 14. 07. 1912, с. Щирець, нині смт Пустомитів. р-ну Львів. обл. – 01. 09. 1985, Тоpонто) – жуpналіст, громадсько-політичний діяч. Чл. ОУН (1928), УГВР (1944–45). Закін. Львів. академ. г-зію. За підпіл. діяльність 1928...


Ельдаров Сулейман Алексер Оглу

ЕЛЬДА́РОВ Сулейман Алексер Оглу (10. 01. 1922, м. Шекі, Азербайджан) – військовик. Повний кавалер ордена Слави (1944 – двічі...


Ельснер Євген Феліксович

Е́ЛЬСНЕР Євген Феліксович (12. 12. 1867 – 05. 07. 1930, м. Бела Црква, Югославія, нині Сербія) – військовик. Генерал-лейтенант (1917). Закін. Михайлів. артилер. уч-ще (1886), Микол. академію Генштабу (1895). Служив у штабі Кавказ. військ. округу...


Ельяшевич Володимир Львович

ЕЛЬЯШЕ́ВИЧ Володимир Львович (12. 12. 1876, Полтава – 16. 02. 1915, С.-Петербург, похов. у Полтаві) – військовик. Походив із небагатого поміщиц. роду...


Емансипація 

ЕМАНСИПА́ЦІЯ (від лат. emancipo – формально звільняти від опіки) – виражена у різноманітних формах тенденція соціального розвитку, яка репрезентує звільнення людей від тих чи інших форм дискримінації, несвободи...


Емблематика  

ЕМБЛЕМА́ТИКА – спеціальна історична дисципліна, об’єктом вивчення якої є емблема. Предмет дослідж. Е. – історія розвитку різноманіт. емблем, знаків для товарів і послуг, з’ясування їхнього змісту й походження, вивчення взаємовпливів...


Еміграція 

ЕМІГРА́ЦІЯ (від лат. emigratio – виселення, переселення) – вимушене або добровільне переселення корінних мешканців з Батьківщини до іншої країни на постійне проживання чи на деякий час з політичних, соціальних, економічних...


Еміграція західноукраїнська в УСРР 

ЕМІГРА́ЦІЯ ЗАХІДНОУКРАЇ́НСЬКА В УСРР За окремими нечислен. винятками, переселення українців з Галичини...


Емпірична соціологія 

...

Е́мський вік і ярус 

Е́МСЬКИЙ ВІК І Я́РУС (за назвою м-ка Емс у Німеччині, побл. якого виділено й описано стратотип ярусу) – пізній вік нижньої епохи девонського періоду та відклади...


Енеоліт 

ЕНЕОЛІ́Т (від лат. аeneus – мідний і грец. λίθος – камінь) – доба праісторії, пов’язана з освоєнням людством першого металу – міді. Датована 6–4 тис. до н. е. Ін. назви – халколіт (від грец. χαλϰƴς – мідь і λίθος – камінь)...


Ентомологічне товариство українське УЕТ 

ЕНТОМОЛОГІ́ЧНЕ ТОВАРИ́СТВО Українське (УЕТ) – всеукраїнська громадська наукова організацiя, яка об’єднує фахівців у галузі ентомологiї. Створ. 1949 при АН УРСР. Налічує бл. 600 чл.; об’єднує 16 регiон. вiддiл....


Еоценова епоха і еоценовий відділ 

ЕОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ЕОЦЕ́НОВИЙ ВІ́ДДІЛ (від. грец. ἥως – ранкова зоря і ϰαιυός – новий) – середня епоха палеогенового періоду та відклади...


Епатаж 

ЕПАТА́Ж (франц. épatage – скандальна витівка) – тип поведінки скандального характеру, що порушує загальноприйняті норми і правила; приголомшення незвичним виглядом або зухвалою витівкою; розробка твору в образотворчому мистецтві...


Епіграфіка 

ЕПІГРА́ФІКА (від епі… і графіка) – допоміжна філологічна й історична дисципліна, об’єктом дослідження якої є давні тексти – написи на стінах та архітектурних деталях споруд, на камені, глині, цеглі, кераміці, дереві...


Епістолологія 

ЕПІСТОЛОЛО́ГІЯ (від грец. ἐπιστολή – лист, послання та …логія) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає приватні листи як вид історичних джерел. До осн. напрямів епістол. аналізу належать визначення авторства...


Епоха 

ЕПО́ХА (грец. ἐποχή – затримка, вихідний момент, визначений час) – великий проміжок часу, ознакою якого є визначні події або процеси у розвитку природи, суспільства, науки, мистецтва тощо. Розрізняють Е. античності, серед. віків, класицизму...


Епштейн Аркадій Ісакович

ЕПШТЕ́ЙН Аркадій Ісакович (10. 10. 1922, Харків – 08. 06. 2005, там само) – історик. Д-р істор. н. (1990), проф. (1991). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. ун-т (1949)...


Ера 

Е́РА (від лат. аеrа – окреме число, вихідна цифра) – система літочислення, що починається з певного моменту. Напр., у християн – від дати народж. Ісуса Христа, у давніх греків – від перших Олімп. ігор (776 р. до н. е.). В історії Е. – великий відтинок часу...


Ерастов Степан Іванович

ЕРА́СТОВ Степан Іванович (псевд. і крипт.: С. П-ко, Ст. Ер., Ст. Закубанський, С. Попенко, Стіверський; 19. 12. 1856, м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ – 13. 04. 1933, м. Сухумі, Грузія) – діяч українського національно-визвольного руху, журналіст...


Ерлє Альфонс

ЕРЛЄ́ Альфонс (1888 – ?) – військовик. З походження німець. У роки 1-ї світ. війни – офіцер австро-угор. армії, зокрема у жовтні–грудні 1916 – ком-р Гуцул. сотні УСС. У листопаді 1918 перейшов на службу в УГА, брав активну участь у її розбудові, був начштабу Начал. команди...


Ерліх Євген

Е́РЛІХ Євген (14. 09. 1862, Чернівці – 02. 05. 1922, Відень) – правознавець, соціолог. Навч. у Самбір. семінарії (нині Львів. обл.). 1886 здобув ступ. д-ра права у Віден. ун-ті. Відтоді займався адвокат. практикою і викладав у Віден. ун-ті: від 1896 – екстраординар....


Ерліх Людвиґ

Е́РЛІХ Людвиґ (11. 04. 1889, Тернопіль – 31. 10. 1968, Краків) – правознавець. Закін. Львів. ун-т (1911), продовжив навч. в ун-тах Галле (Німеччина, 1912–13), Берліна (1913), Оксфорда (Велика Британія, 1913–16), де здобув ступ. бакалавра. Викладав у Королів. коледжі в Лондоні (1915)...


Ернст Микола Львович

ЕРНСТ Микола Львович (справж. – Людвиґович; 23. 09(05. 10). 1889, Київ – 20. 03. 1958, м. Прокоп’євськ Кемеров. обл., РФ) – археолог, історик, музеєзнавець. Брат Ф. Ернста. Закін. Глухів. г-зію (нині Сум. обл., 1905), навч. у Марбур....


Ерстенюк Микола Васильович

ЕРСТЕНЮ́К Микола Васильович (12. 12. 1892, с. Перерісль, нині Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл. – 01. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – правознавець. Закін. Коломий. г-зію (нині Івано-Фр. обл.)...


Есдеки 

...

Есери 

...

Есефи 

...
Стр. 1 | 2        1    2    Наступна