Енциклопедія Сучасної України--Всесвіт і Земля-Е-1
Beta-версія
Головна / Всесвіт і Земля / Е
Всього статей:  90


Ебель Жан-П’єр-Мішель

ЕБЕ́ЛЬ Жан-П’єр-Мішель (Ebel Jean-Pierre-Michel; 25. 01. 1920, м-ко Бітвеллер, Франція – 20. 06. 1992, м. Страсбурґ, Франція) – французький біохімік. Іноз. чл. РАН (1982), АНУ (1991). Закін. Страсбур. ун-т...


Ебергардт Пйотр

Е́БЕРГАРДТ Пйотр (Eberhardt Piotr; 27. 12. 1935, Варшава) – польський економгеограф, соціолог, демограф. Д-р габіліт. (1977), проф. (1994). Закін. Варшав. ун-т (1960). Відтоді працює в Ін-ті географії та просторового госп-ва Польс. АН (Варшава): 1999–2005 – зав....


Евапорити 

ЕВАПОРИ́ТИ (від лат. evaporo – випаровую) – мінерали...


Еволюційна ембріологія 

ЕВОЛЮЦІ́ЙНА ЕМБРІОЛО́ГІЯ – наука про закономірності еволюційних перетворень в онтогенезі живих істот у цілому та окремих складових цього процесу. Засн. Е. е. – Е. Геккель і Ф. Мюллер...


Егізм-Тинах-1 

ЕГІ́З-ТИНА́Х–1 – карстова порожнина у Гірсько-Кримській карстовій області, на Карабі-яйлі. Протяжність 255 м, глиб. 60 м. Утвор. у вапняках. Вхід знаходиться у карст. лійці на дні сухої долини Егіз-Тинах. Складається з 10-метр. колодязя...


Едасфера 

ЕДАСФЕ́РА (від грец. ἔδαфος – ґрунт, земля і сфера) – атмосферне, ґрунтове та водне середовище, що оточує окремий організм і перебуває з ним у структурній єдності. Формується під впливом цього організму й обмінюється з ним речовиною...


Едельштейн Яків Самуїлович

ЕДЕЛЬШТЕ́ЙН Яків Самуїлович (16(28). 08. 1869, м-ко Балаклія, нині місто Харків. обл. – 22. 01. 1952, Ленінград, нині С.-Петербург) – геолог, геоморфолог, географ. Д-р геол.-мінерал. н....


Единбурґ 

Е́ДИНБУРҐ (Edinburgh) – місто у Великій Британії, столиця Шотландії. Знаходиться побл. пд. узбережжя затоки Ферт-оф-Форт Північного м. Насел. 471 650 осіб (2008). Важливий транспорт. вузол, аеропорт, мор. аванпорти Літ і Ґрантон. Відомий від 6 ст. Розвинені видобувна, маш.-буд....


Едмонтон 

Е́ДМОНТОН (Edmonton) – місто на Заході Канади, столиця провінції Альберта. Е. – важливий адм. та наук. центр, транспорт. вузол...


Ейгенсон Моріс Семенович

ЕЙГЕНСО́Н Моріс Семенович (08(21). 01. 1906, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 15. 08. 1962, Львів) – астроном. Батько О. Ейгенсона. Д-р фіз.-мат. н. (1938), проф. (1939). Закін. Ленінгр. ун-т (нині С.-Петербург; 1927)...


Ейгенсон Олексій Морісович

ЕЙГЕНСО́Н Олексій Морісович (08. 01. 1936, Ленінград...


Ейдельман Мальвіна (Марія) Михайлівна

Е́ЙДЕЛЬМАН Мальвіна (Марія) Михайлівна (29. 08. 1908, м. Дунаївці Кам’янець-Поділ. губ., нині Хмельн. обл. – ?) – біохімік. Д-р біол. н. (1961). Закін. Харків. с.-г. ін-т (1931). Працювала в Ін-ті харчування (Харків...


Ейнор Ольгерд Леонардович

ЕЙНО́Р Ольгерд Леонардович (13(26). 05. 1908, Полтава – 09. 12. 1991, Київ) – геолог. Д-р геол.-мінерал. н. (1946), проф. (1950). Закін. Ленінгр. ун-т (нині С.-Петербург, 1930). Працював 1930–31 у Вугіл. ін-ті Гол. геол.-розв. упр. (Ленінград); 1931–36 – в Урал. геол. упр. (м. Свердловськ...


Еквадор, Республіка Еквадор 

ЕКВАДО́Р, Республіка Еквадор (Ecuador, República del Ecuador) – держава на північному заході Південної Америки. На Пн. межує з Ко- лумбією, на Сх. і Пд. – з Перу. На Зх. омивається Тихим океаном. Пл. 272 тис. км2. Насел. 13,9 млн осіб (2008): метиси – 55 %...


Екваторіальна Ґвінея, Республіка Екваторіальна Ґвінея 

ЕКВАТОРІА́ЛЬНА ҐВІНЕ́Я, Республіка Екваторіальна Ґвінея (Guinea Ecuatorial, República de Guinea Ecuatorial) – держава у Центральній Африці. На Пн. межує з Камеруном...


Екзогенні процеси 

ЕКЗОГЕ́ННІ ПРОЦЕ́СИ – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та у верхній частині літосфери. Протилежне – ендогенні процеси. Джерелом енергії Е. п. є сонячне тепло...


Екзосфера 

ЕКЗОСФЕ́РА (від екзо… і сфера) – зовнішній шар атмосфери Землі чи інших планет. Земна Е., або сфера розсіювання...


Еклізі-Бурун 

ЕКЛІ́ЗІ-БУРУ́Н – найвища вершина масиву Чатирдаг у центральній частині Головного пасма Кримських гір. Вис. 1527 м. Складена з вапняків, розвинутий карст. У надрах знаходиться печера Багрова. Пд. і зх. схили стрімкі, скелясті; пн.-сх. схили пологі...


Екогенез 

...

Екологічна антропологія 

ЕКОЛОГІ́ЧНА АНТРОПОЛО́ГІЯ – наука, що вивчає розвиток культур залежно від природного середовища. Теоретично таке розуміння істор.-культур. процесу оформилося у працях Ш. Монтеск’є. На його думку, культур. розвиток та навіть форма держ. упр. залежать від клімату...


Екологічна геологія 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ГЕОЛО́ГІЯ – науковий напрям, що виник у останні два десятиліття на межі екології та геології і вивчає екологічні функції верхньої частини літосфери (за визначенням рос. геолога...


Екологічна геоморфологія 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ГЕОМОРФОЛО́ГІЯ – напрям геоморфології, що вивчає рельєф поверхні Землі як складову екосистем різних рівнів та регулятор потоків речовини й енергії. Е. г. досліджує також геоморфол. процеси та чинники, що впливають на них...


Екологічна геохімія 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ГЕОХІ́МІЯ – розділ геохімії, який вивчає закономірності розподілу, міграції та концентрації хімічних елементів у об’єктах біосфери Землі, виявлення природних і техногенних геохімічних факторів...


Екологічна гідрологія 

ЕКОЛОГІ́ЧНА ГІДРОЛО́ГІЯ – розділ гідрології, що вивчає гідрологічні процеси, явища та характеристики, які впливають на функціонування водних екосистем. Формування предмета...


Екологічні глобальні проблеми 

ЕКОЛОГІ́ЧНІ ГЛОБА́ЛЬНІ ПРОБЛЕ́МИ – проблеми, пов’язані з відхиленням від встановлених станів рівноваги підсистем біосфери...


Екологія 

ЕКОЛО́ГІЯ (від еко... і …логія) – наука, яка вивчає взаємодії рослин, тварин, грибів...


Екологія 

«ЕКОЛО́ГІЯ» – збірник наукових праць. Засн. 2002 Сх.-укр. ун-том (Луганськ) як щорічник. Матеріали друкує укр. та рос. мовами; наклад 100 прим. Публікації присвяч. глобал. екол. проблемам, екології міста, інж. екології, моделюванню та прогнозуванню в екології...


Екологія глобальна 

ЕКОЛО́ГІЯ ГЛОБА́ЛЬНА – розділ екології, що вивчає глобальну екосистему – біосферу – її будову, функціональну суть, особливості розвитку, самоорганізації і саморегуляції...


Екологія довкілля та безпеки життєдіяльності 

«ЕКОЛО́ГІЯ ДОВКІ́ЛЛЯ ТА БЕЗПЕ́КА ЖИТТЄДІЯ́ЛЬНОСТІ» – науково-технічне періодичне видання. Засн. 2001 т-вом «Знання», НАНУ, Мін-вом освіти і науки України, Мін-вом екології та природ. ресурсів України. Виходить у Києві 6 разів на рік. Статті друкує укр....


Екологія і природокористування 

«ЕКОЛО́ГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВА́ННЯ» – збірник наукових праць. Засн. 1998 Ін-том проблем природокористування та екології НАНУ (Дніпропетровськ). Виходить раз на рік. Статті друкує укр., рос. та англ. мовами; наклад 250–300 прим. Висвітлює проблеми екології...


Екологія ландшафту 

ЕКОЛО́ГІЯ ЛАНДША́ФТУ – науковий напрям, що вивчає просторові структури, процеси, часові зміни ландшафту, а також його значення та цінності з погляду потреб суб’єктів. Суб’єктами ландшафту є рослини, тварини...


Екологія людини 

ЕКОЛО́ГІЯ ЛЮДИ́НИ – синтезуючий та міждисциплінарний науковий напрям дослідження біосфери як екологічної ніші людства...


Екологія медична 

ЕКОЛО́ГІЯ МЕДИ́ЧНА – розділ екології, що вивчає вплив умов довкілля на здоров’я населення. Основи Е. м. укр. вчені заклали у 90-х рр. 20 ст. Нині перебуває на стадії становлення, обґрунтування теор. основ, формування понятій. апарату...


Екологія мікроорганізмів 

ЕКОЛО́ГІЯ МІКРООРГАНІ́ЗМІВ – галузь екології, що вивчає взаємозв’язок мікроорганізмів та їхнього абіотичного або біотичного оточення. Як самост. дисципліна зародилася на поч. 1960-х рр....


Екологія міста 

ЕКОЛО́ГІЯ МІ́СТА – наука про взаємозв’язки та взаємодію у часі й просторі міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної систем. Ін. назва – урбоекологія. Сформувалася на базі екології, біології, ботаніки...


Екологія радіаційна 

ЕКОЛО́ГІЯ РАДІАЦІ́ЙНА – наука, яка досліджує розподіл, міграцію і кругообіг радіоактивних речовин в екосистемах та у біосфері в цілому, а також вплив іонізуючого випромінювання, зумовленого наявністю радіоактивних речовин у довкіллі...


Екологія рослин 

ЕКОЛО́ГІЯ РОСЛИ́Н – розділ екології, що вивчає взаємозв’язок між рослинами (організмами, популяціями, видами, фітоценозами), а також між ними і середовищем їхнього існування. Середовище при цьому розглядають у широкому значенні...


Екологія тварин 

ЕКОЛО́ГІЯ ТВАРИ́Н – розділ екології, що вивчає спосіб життя тварин у зв’язку з умовами існування, встановлює значення екологічних чинників в їхній життєдіяльності...


Економіко-географічна характеристика 

ЕКОНО́МІКО-ГЕОГРАФІ́ЧНА ХАРАКТЕРИ́СТИКА – аналіз та оцінка об’єкта, предмета, явища, процесу, що охоплює весь спектр найважливіших напрямів, підходів та методів, які акумулюються...


Економічна географія 

ЕКОНОМІ́ЧНА ГЕОГРА́ФІЯ – наука, що досліджує чинники, закони і закономірності, особливості геопросторової організації господарства. Заг. об’єкт вивчення Е. г. – сусп. вироб-во як складна госп. система...


Економічна картографія 

ЕКОНОМІ́ЧНА КАРТОГРА́ФІЯ – розділ тематичної картографії, що займається розробленням, створенням і використанням економічних та економіко-географічних карт і атласів, які відображають розвиток, стан і геопросторову організацію господарства...


Екосистема 

ЕКОСИСТЕ́МА (від еко… і система) – природна чи створена людиною функціональна система сукупності живих істот, пов’язаних трофічними та іншими зв’язками...


Екосистемологія 

ЕКОСИСТЕМОЛО́ГІЯ (від екосистема і …логія) – наука про генезис, закономірності формування, структурно-функціональні особливості, поширення, еволюцію, антропогенну динаміку...


Екоцид 

ЕКОЦИ́Д (від еко… і лат. caedo – убиваю) – навмисне нанесення шкоди природному середовищу з метою створення загрози життю і здоров’ю населення. Складовою частиною Е. є воєн. Е. Уперше його застосували 146 римляни під час руйнування Карфагена...


Ектогенез 

ЕКТОГЕНЕ́З (від грец. ἐϰτός – поза, зовні та …генез) – концепція в еволюційному вченні, що розглядає процес еволюції як безпосередній результат дії зміни зовнішніх умов на організми...


Електра 

ЕЛЕ́КТРА – карстова порожнина (шахта) у Гірсько-Кримській карстовій області, на Карабі-яйлі. Протяжність 145 м, глиб. 130 м. Утвор. у вапняках. Складається з нахиленої галереї (довж. 5 м) і каскаду внутр. шахт (глиб. 25–40 м). Закінчується вузькою щілиною...


Електромагнітне поле Землі 

ЕЛЕКТРОМАГНІ́ТНЕ ПО́ЛЕ ЗЕМЛІ́ – природне змінне поле, збуджене варіаціями магнітного поля Землі. Ін. назва – магнітотелуричне поле. На поверхні Землі, у її надрах і над нею існують природні електромагнітні поля, генеров. як внутр....


Елімінація 

ЕЛІМІНА́ЦІЯ (від лат. eliminatio – винесення за поріг) – загибель організмів унаслідок дії абіотичних та біотичних чинників довкілля. Е. – процес, протилежний процесу виживання...


Ельбрус 

ЕЛЬБРУ́С – найвища вершина Кавказьких гір у системі Великого Кавказу. Ін. назви: Ошхомахо, Мінгі-тау. Являє собою згаслий вулкан з 2-ма конусоподіб. вершинами заввишки 5642 м (зх.) та 5621 м (сх.). Складається з андезитів. Вкритий льодовиками...


Ельванґен 

Е́ЛЬВАНҐЕН (Ellwangen) – місто у землі Баден-Вюртемберґ, Німеччина. Підпорядк. адм. округу Штуттґарт, входить до складу р-ну Сх. Альб. Насел. 25 тис. осіб (2006), пл. 127,4 км2. Засн. у 7 ст. 764 в Е. сформов. бенедиктин. монастир...


Елювій 

ЕЛЮ́ВІЙ (лат. eluvies – заливання, повінь, від eluo – вимиваю) – гірські породи, що виникли внаслідок вивітрювання корінних порід. Характеризується збагаченням малорухливих залишкових продуктів алюмінію, заліза, титану тощо, втратою лугів...


Ембріологія рослин 

ЕМБРІОЛО́ГІЯ РОСЛИ́Н – галузь ботаніки, що досліджує внутрішню структуру генеративних органів рослин на послідовних етапах їх формування, що включають процеси запилення-запліднення, ембріогенезу, розвитку ендосперму...


Емільчине 

...

Еміне-Баїр-Коба 

ЕМІ́НЕ-БАЇ́Р-КОБА́ – карстова печера-понор у Гірсько-Кримській карстовій області, на масиві Чатирдаг. Протяжність 950 м, глиб. 150 м. Утвор. у вапняках. Має 3 входи...


Еміне-Баїр-Хосар 

ЕМІ́НЕ-БАЇ́Р-ХОСА́Р – карстова печера у Гірсько-Кримській карстовій області, на масиві Чатирдаг. Протяжність 1460 м, глиб. 125 м. Утвор. у вапняках. Має 2 входи: провальний колодязь (глиб. 16 м) і штуч. вхід для екскурсантів. Складається з 3-х частин – «Старого Баїру»...


Еммеріх Фрідріх Давидович

Е́ММЕРІХ Фрідріх Давидович (16. 07. 1931, с. Підлісне Саратов. обл., РФ) – фахівець у галузі рослинництва. Д-р с.-г. н. (1985), проф. (1986). Закін. Казан. с.-г. ін-т (РФ...


Енгельс 

Е́НГЕЛЬС – місто обласного підпорядкування, райцентр Саратовської області, РФ. Знаходиться на лівому березі р. Волга. Насел. 206,8 тис. осіб (2008). Заснування 1747 Покровської слободи на тер. сучас. Е. пов’яз. з поч. видобування солі на оз. Ельтон...


Енгельсове 

Е́НГЕЛЬСОВЕ – селище міського типу Краснодонської міської ради Луганської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. смт Гірне та с-ще Широке. Знаходиться за 50 км від Луганська...


Ендеміки, Ендеми 

ЕНДЕ́МІКИ, Ендеми (від грец. ἔνδημος – місцевий, тубільний) – види організмів або таксони вищих рангів, поширені в межах певної території. Поняття 1820 увів О.-П. Декандоль. Антонім – пандеміки (космополіти). За масштабом ареалу розрізнюють локальні (напр....


Ендогенез 

ЕНДОГЕНЕ́З (від ендо… і …генез) – аутогенні сукцесії, тобто розвиток рослинних угруповань...


Ендогенні процеси 

ЕНДОГЕ́ННІ ПРОЦЕ́СИ – геологічні процеси, що відбуваються у надрах Землі. Протилежне – екзогенні процеси. Джерелами енергії Е. п. є тепло та перерозподіл матеріалу у надрах Землі за щільністю (гравітац. диференціація). Е. п. об’єднують тектон....


Енергодар 

ЕНЕРГОДА́Р – місто обласного значення Запорізької області. Знаходиться на лівому березі Дніпра (Кахов. водосховища), за 132 км від обл. центру. Пл. 2,8 км2. Насел. 56 180 осіб (2001, складає 119,3 % до 1989): українців – 57 %, росіян – 40 %, проживають також білоруси...


Ентомологія 

ЕНТОМОЛО́ГІЯ (від грец. ἕντομον – комаха і …логія) – розділ зоології, що вивчає комах. Комахи становлять найрізноманітнішу та найчисленнішу групу тварин. світу...


Еолові відклади 

ЕО́ЛОВІ ВІ́ДКЛАДИ (від грец. Αἴολος – Еол – у давньогрец. міфології бог, володар вітрів) – геологічні утворення, що виникають внаслідок осідання принесених вітром продуктів вивітрювання корінних порід або річкових, озерних...


Епейрогенічні рухи 

ЕПЕЙРОГЕНІ́ЧНІ РУ́ХИ (від грец. ἤπειρος – материк і γένος – породжую, створюю) – тривалі повільні підняття й опускання великих ділянок земної кори. Ін. назва – вікові коливання земної кори. Е. р. відбуваються постійно під впливом процесів...


Епігенетичні родовища 

ЕПІГЕНЕТИ́ЧНІ РОДО́ВИЩА – поклади корисних копалин, що утворилися пізніше, ніж гірські породи, в яких вони містяться. Протилежне – сингенетичні родовища. Е. р. можуть бути як ендогенними...


Епідот 

ЕПІДО́Т (від грец. ἐπίδοσις – приріст, прирощення) – мінерал, діортосилікат кальцію, алюмінію і заліза острівної будови. Ca2 (Al, Fe) Al2O (OH) [SiO4] [Si2O7]. Містить 23,71 % CaO, 20,36 % Al2O3...


Епохи складчастості 

ЕПО́ХИ СКЛАДЧА́СТОСТІ – епохи глобальних структурних перетворень...


Епсоміт 

ЕПСОМІ́Т (від назви мінерал. джерел Епсом у Великій Британії; гірка сіль) – мінерал класу сульфатів. Mg [SO4] 7H2O. Домішки: Fe, Ni, Mn, Zn. Містить 16,36 % MgO, 32,48 % SO3, 51,16 % H2O. Білий, іноді безбарвний...


Епштейн Веніамін Меєрович

ЕПШТЕ́ЙН Веніамін Меєрович (20. 11. 1929, Харків) – біолог. Д-р біол. н. (1990)...


Епштейн Євген  Федорович

ЕПШТЕ́ЙН Євген Федорович (19. 02. 1904, Одеса – 15. 01. 1984, Дніпропетровськ) – гірничий інженер. Д-р тех. н. (1956), проф. (1957). Закін. Дніпроп. гірн. ін-т (1929), де відтоді й працював (нині Нац. гірн. ун-т України): 1932–41 і 1945–75 – зав....


Епштейн Міна Марківна

ЕПШТЕ́ЙН Міна Марківна (23. 03. 1909, м. Бобровиця, нині Черніг. обл. – ?) – біохімік. Д-р біол. н. (1964), проф. (1967). Учасниця 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. мед. ін-т (1936)...


Епштейн Софія  Федорівна

ЕПШТЕ́ЙН Софія Федорівна (16(29). 04. 1903, Харків – 15. 08. 1998, Київ) – біохімік. Канд. мед. (1937), д-р біол. (1953) н. Закін. Харків. мед. ін-т (1926). У 1926–32 працювала у Всеукр. ін-ті ендокринології й органотерапії (нині Ін-т проблем ендокрин. патології АМНУ...


Ерітрея, Держава Ерітрея 

ЕРІТРЕ́Я, Держава Ерітрея (араб. – Iritriyā, Dawlat Al-Iritriyā; англ. – Eritrea, State of Eritrea) – держава на північному сході Африки. На Пд. Сх. межує з Джібуті, на Пд. і Зх. – з Ефіопією, на Пн. і Пн. Зх. – з Суданом. Омивається Червоним м. Пл. 125 тис. км2. Насел. 4,4 млн осіб (2001)...


Ернст Мартин

ЕРНСТ Мартин (Ernst Marcin; 04. 03. 1869, Варшава – 04. 06. 1930, Львів) – польський астроном. Закін. Берлін. ун-т (1896, д-р філософії). Відтоді до 1900 працював асист. в Астрон. обсерваторії Політех. школи у Львові; від 1900 – у Львів. ун-ті: від 1905 – екстраординар....


Ерозія 

ЕРО́ЗІЯ (лат. erosio – роз’їдання, від erodo – роз’їдаю) в геології – руйнування гірських порід водою та різного роду твердими уламками...


Ерстенюк Ганна Михайлівна

ЕРСТЕНЮ́К Ганна Михайлівна (05. 11. 1956, с. Перерісль Надвірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – біохімік. Д-р біол. н. (2005), проф. (2007). Засл. діяч н. і т. України (2015). Закін. Львів. ун-т (1979)...


Ескі-Кермен 

ЕСКІ́-КЕРМЕ́Н – середньовічне городище. Знаходиться за 25 км від м. Бахчисарай (АР Крим). Заг. пл. бл. 10-ти га. Як укріплений пункт засн. у 5 – на поч. 6 ст. скіфо-сарматами...


Есмань 

ЕСМА́НЬ – річка у Глухівському і Путивльському районах Сумської області, права притока Клевені (басейн Дніпра). Бере початок між с. Лужки і Калинівка Глухів. р-ну. Довж. 66 км...


Есмань 

ЕСМА́НЬ – річка у Глухівському, Шосткинському і Кролевецькому районах Сумської області, права притока Реті (басейн Дніпра). Бере початок за 3 км на Пд. Зх. від с. Слоут Глухів. р-ну. Довж. 45 км...


Стр. 1 | 2        1    2    Наступна