Дезінфекція

Визначення і загальна характеристика

ДЕЗІНФЕ́КЦІЯ (від дез… та інфекція) — сукупність способів повного, часткового чи селективного знище­н­ня патоген­них та умовно патоген­них для людини мікроорганізмів на обʼєктах та в субстратах довкі­л­ля з метою роз­риву шляхів пере­дачі збудників інфекційних захворювань від джерела інфекції до сприйнятливих організмів. Ще задовго до від­кри­т­тя мікроорганізмів існували карантини, обсерватори, ізолятори для обмеже­н­ня роз­по­всюдже­н­ня захворювань; використовували обкурюва­н­ня сіркою, травами, селітрою та замочува­н­ня предметів хворого в оцті. Серед перших дезінфекц. засобів — сулема, соляна та карболова кислоти, хлор, феноли. Італ. вчений Дж. Фракасторо, якого вважають основоположником теорії контагіозності, ви­значив три осн. способи пере­дачі інфекції: без­посередньо від хворої людини, через предмети цієї людини та повітряним шляхом. На­прикінці 18 ст. в Росії укр. вчений Д. Самойлович здійснив знезараже­н­ня осередків чуми. Вагомий внесок у роз­виток Д. зробили О. Доброславін, С. Крупін, Ф. Ерісман, В. Вашков. В Україні цю про­блему ви­вчали М. Пирогов, Б. Гандельсман, М. Гамалія, Д. Заболотний, Л. Громашевський та ін. Р. Кох та Л. Пастер започаткували дослідж. ефективності дії окремих дезінфекц. засобів і наголошували на необхідності врахува­н­ня їхніх концентрації та часу дії, а також зовн. чин­ників для досягне­н­ня бажаного ефекту.

Д. тривалий час роз­вивалася як складова частина епідеміології. Від поч. 1990-х рр. у вітчизн. літературі існує поня­т­тя «дезінфектологія», що включає три роз­діли: власне Д., дезінсекція та дератизація. Власне Д. як наука ви­вчає осн. закономірності дії дезінфекц. засобів на патоген­ні мікроорганізми з урахува­н­ням комплексу супут. чин­ників та можливої негатив. дії на людей, тварин, ін. пред­ставників біо­сфери та обʼєкти знезараже­н­ня. Роз­різняють вогнищеву та профілакт. Д. Першу здійснюють у вогнищах інфекц. захворювань і роз­поділяють на заключну та поточну. Заключну Д. проводять одноразово після усуне­н­ня хворого або носія інфекції з даного приміще­н­ня. Оброблен­ню під­лягають лише ті обʼєкти, які можуть бути чин­ником пере­дачі збудника при конкретній інфекції. Препарати, які за­стосовують при хім. Д., можуть бути певною мірою токсич. для людей та тварин, тому при роботі з ними необхідно дотримуватися ви­значених правил. Поточну Д. проводять протягом усього часу пере­бува­н­ня хворого у вогнищі інфекції. Профілакт. Д. за­стосовують незалежно від наявності інфекц. хвороб для попередже­н­ня накопиче­н­ня та роз­по­всюдже­н­ня мікроорганізмів у довкіл­лі. Крім мед., її здійснюють у дит., оздоровчих закладах та в усіх місцях по­стійного скупче­н­ня людей (вокзали, комунал. обʼєкти, харч. під­приємства, транс­порт та ін.), у вет. практиці — в місцях пере­бува­н­ня тварин і птахів.

Ві­домі фіз., хім. та біол. дезінфекц. засоби. До фіз. належать про­грів різного ступ., кипʼяті­н­ня, обробле­н­ня парою, гарячим повітрям, ультрафіолетове, інфрачервоне, іонізуюче опроміне­н­ня, ультра­звук, фільтрація, ультрафільтрація, ультрацентрифугува­н­ня, струми ультрависокої частоти, мех. очище­н­ня; до хім. — сполуки: галоїди, окисники, альдегіди, метали, поверх­нево-активні речовини, феноли, спирти, кислоти, луги та ін.; до біол. методів — очище­н­ня обʼєктів за допомогою мікроорганізмів (компостува­н­ня, біо­термічні камери, додава­н­ня спеціально пі­ді­браних асоціацій мікроорганізмів тощо). Існують також комбін. методи, напр., хім.-термічні. Термін «Д.» іноді використовують також на по­значе­н­ня стерилізації або асептики та антисептики, що є не зовсім правомірним. Стерилізація перед­бачає повне знезараже­н­ня обʼєкта від будь-яких мікроорганізмів, на від­міну від Д., при якій здійснюють селективне знезараже­н­ня обʼєкта від певного виду мікроорганізмів. За ступ. знезараже­н­ня Д. може бути високого (знище­н­ня вірусів, грибів, вегетатив. форм бактерій та частини спор), проміж. (знище­н­ня збудників туберкульозу, всіх ін. вегетатив. бактерій, грибів та більшості вірусів), низького (знище­н­ня більшості вегетатив. форм бактерій, деяких вірусів та грибів) рівнів. Від антисептики та асептики від­різняється сферою за­стосува­н­ня.

Вибір дезінфектанту залежить від багатьох складових процесу і, перш за все, від чутливості до нього мікроорганізму. Якщо дія дезінфекц. речовини слабка, то жит­тєві функції клітини лише зупиняються — від­бувається її удавана загибель. При припинен­ні дії речовини жит­тєдіяльність клітини від­новлюється. Таку дію називають бактеріо­статичною, а засіб від­повід­но — бактеріо­статиком. Дію на мікробну клітину, що викликає в ній незворотні зміни, які ведуть до її загибелі, називають бактерицид., а засіб — бактерицидом. Дезінфекц. засоби, які вбивають спорові форми бактерій, називають спороцидами, гриби — фунгіцидами, віруси — віруліцидами. Для ефективності дезінфекц. засобу необхідно дотримуватися рекомендованих концентрацій, екс­позиції та ін. умов, необхідних для повної загибелі клітин. У звʼязку з виникне­н­ням нових збудників інфекц. хвороб, роз­по­всюдже­н­ням вірус. гепатитів, туберкульозу, ВІЛ- інфекції, збільше­н­ням кількості внутр.-лікарняних інфекцій, роз­витком ендо­скопіч. дослідж. остан­нім часом у світі створ. низку нових дезінфекц. засобів різного при­значе­н­ня.

Літ.: Громашевский Л. В. Общая эпидемиология. Москва, 1939; 1941; 1942; 1949; 1965; Вашков В. И. Средства и методы стерилизации, применяемые в медицине. Москва, 1973; Його ж. Антимикробные средства и методы дезинфекции при инфекцион­ных заболеваниях. Москва, 1977; Зарицький А. М. Дезінфектологія. Загальні пита­н­ня. Дезінфікуючі засоби та їх за­стосува­н­ня. Ч. 1. Ж., 2001; Корнев И. И. Стерилизация изделий медицинского на­значения. С.-Петербург, 2003; Шкарин В. В., Шафеев М. Ш. Дезинфектология. Нижний Новгород, 2003; Морозова Н. С., Грицай И. М., Никишаев В. И. Очистка, дезинфекция и стерилизация эндо­скопов. К., 2003.

Г. І. Корчак

Завантажити статтю