КОПНЯ́ЄВ Павло Петрович (27. 02(11. 03). 1867, м. Уральськ, нині Казах­стан — 03. 06. 1932, Харків) — фахівець у галузі електротехніки. Професор (1904). Заслужений професор УСРР (1926). Закінчив Санкт-Пе­тер­­бурзький технологіний ін­ститут (1896) і Дармштадтський політехнікум (Німеч­чина, 1898). Від 1898 працював у Харківському технологічному ін­ституті: від 1901 — завідувач кафедри електротехніки, 1916–18 — декан механчного факультету, 1919–20 — ректор, 1921–30 — засновник і декан електротехнічного факультету і водночас від 1923 — завідувач кафедри електричних машин; 1930–32 — засновник і декан електромашин­но-будівельного факультету Харківського електротехнічного ін­ституту (створений у грудні 1929 на ба­­зі електротехнічного факультету Харківського технологічного ін­ституту). Засновник української електротехнічної шко­­ли. 1899 вперше в Україні ввів дипломне проєктува­н­ня за електротехнічним напрямом, 1900–07 викладав 8 електротехнічних дисцип­­лін (основи електротехніки, електричної машини по­стійних та змін­них струму, електричного вимірюва­н­ня, електричної установки, роз­рахунки електричних мереж тощо), видаючи від­повід­ні під­ручники та посібни­­ки (зберігся рукопис «Курс элек­­тротехники», 1900 та опублікова­­но літо­графічним способом лекції «Электрические изменения», Х., 1903). Заклав наукові основи методу аналогового моделюва­н­ня в електротехніці (1898), за­пропонував методи роз­рахунків освітле­н­ня, складних електричних мереж, графічних і аналітічних методів роз­рахунків трамвайної тяги, маг­­нітного поля електричних машин. За­пропонував удосконалену систему одиниць і забезпечив у цьому вітчизняний пріоритет. Автор проектів електро­станцій Харківського те­­хнологічного ін­ституту, електроосвітле­н­ня корпусів, заміни парової машини електро­приводом (1902). Роз­­­робив проєкт створе­н­ня першого в Україні електротехнічного факультету (1904, 1907, 1911 та 1914 без­успішно подавав його до царському уряду на затвердже­н­ня), план (та очолив будівництво) електротехнічного корпусу Ін­ституту (1928–30); спроектував вимірювальну, електрома­­шин­ну, радіотехнічну та високоволь­­тну лабораторії. Роз­робив схеми комутації трамвайних під­станцій у Санкт-Пе­тербурзі та Москві, технічний проєкт побудови трамвайної лінії у м. Маріуполь (нині Донецька обл.), брав участь у реконст­­рук­­ції харківського трамвая. Започат­­ковані К. напрями наукового дослідже­н­ня роз­винуто його учнями О. Потебнею (електрична тяга), І. Рогачовим (електричні машини), В. Кияницею, Р. Ароновим (електро­привід), О. Броном (електричні апа­­рати), О. Міляхом, Л. Цукерником (електричні мережі) та ін. Голова електротехнічної секції Всеукраїнської асоціації інженерів (1930).