Мединський Євген Миколайович

Визначення і загальна характеристика

МЕДИ́НСЬКИЙ Євген Микола­йович (27. 02(11. 03). 1885, м. Ялта, нині АР Крим — 06. 03. 1957, Мос­ква) — педагог. Доктор педагогічних наук (1935), професор (1926), дійс. чл. АПН РРФСР (1944). Закін. С.-Пе­тербур. університет (1914). Працював у галузі освіти в земс. установах (1911–18). У 1912–15 в Петрогр. пед. академії (нині С.-Пе­тербург) уперше в Росії читав курс лекцій із поза­шкіл. освіти. У 1915–17 викладав на Вищих пед. курсах; 1918–20 — у Нижньогород. ІНО; 1920–22 — проф. Урал. університету (м. Єкатеринбург; обидва — РФ). Від 1922 — завідувач від­ділу статистики політосвіти Наркомосу РСФРР (Москва); 1922–48 — викладач, згодом — проф. 2-го Моск. університету, Вищого комуніст. ін­ституту освіти та ін. ВНЗів Москви. У 1944–52 — у системі АПН РРФСР: 1944–46 — директор Держ. б-ки з нар. освіти; 1947–52 — чл. Президії АПН РРФСР; водночас 1944–48 — завідувач від­ділу НДІ теорії та історії педагогіки. У 1949–52 — зав. ред. педагогіки видавництва «Рад. енциклопедія». Наукові дослідже­н­ня: система роботи земств і земс. установ у галузі освіти; історія педагогіки та рос. школи; роз­робле­н­ня організац. основ поза­шкіл. освіти; спадщина К. Ушинського, А. Макаренка, О. Герцена, М. Пирогова, П. Лесгафта, Л. Толстого та ін. Чимало уваги приділяв під­готовці наук.-пед. кадрів. Автор 1-го рад. під­ручника з історії педагогіки «История педагогики в связи с экономическим развитием общества» (т. 1–3, Мос­ква, 1925–29), в якому висловлював ідеї вза­ємозвʼязку історії пед. процесів із соц.-екон. роз­витком су­спільства.

Пр.: Вне­школьное образование. Его значение, организация и техника. Петро­град, 1918; Педагогика. Мос­ква, 1948 (спів­­авт.); Народное образование в СССР. Мос­ква, 1952; История педагогики. Мос­ква, 1956 (спів­­авт.); Воспитание культурных навыков поведения и речи детей. Мос­ква, 1958.

Літ.: Памяти Е. Н. Медынского // Сов. педагогика. 1957. № 4; Е. Н. Медынский: Библиогр. указ. Мос­ква, 1986.

С. І. Ціхун

Завантажити статтю