Анатолій (Станкевич)

АНАТО́ЛІЙ (Станкевич Олександр Андрі­йович; 1821, Мінська губ. — 23. 01. 1903, Москва) — церковний діяч, педагог. Закінчив духовну семінарію у Вільно (нині Вільнюс, 1843), духовну академію в Санкт-Петербурзі (1853). Був ін­спектором Мінської духовної семінарії (1853–60), ректором Полоцької семінарії (1860–61), настоятелем Вітебського Маркового (нині обидва — Білорусь, 1861–67) та Спасо-Преображенського (від 1860) монастирів і на­глядачем (від 1868) духовного училища (обидва м. Новгород-Сіверський, нині Чернігівської обл.), викладачем Симбірської духовної семінарії (нині РФ, 1873–76), настоятелем посольської церкви в Афінах (від 1879). Від 1886 — єпис­коп Балтський (нині Одеська обл.), вікарій Подільської єпархії (нині Хмельницька обл.); від 1887 — єпис­коп Острогозький, вікарій Воронезької єпархії (нині РФ); від 1890 — єпис­коп Уманський (нині Черкаська обл.), вікарій Київської єпархії; від 1892 — єпис­коп Калузький і Боровський (нині РФ). 1894 при­значений членом Московської син­одальної консисторії і настоятелем Заіконоспаського монастиря (до 1898).