Щербина Федір Андрійович

ЩЕРБИ́НА Федір Андрі­йович (13. 02. 1849, станиця Новодеревʼянківська, нині Краснодарського краю, РФ — 28. 11. 1936, Прага) — економіст, соціолог, історик, громадський діяч. Член-кореспондент Санкт-Петербурзької АН (1904). Дійсний член НТШ (1924). На­вчався у Петровській сільськогосподарській академії (Москва, 1872–74) та Новоросійському університеті (Одеса, 1874–77). Був членом Одеської «Громади». За політичну діяльність засланий у Вологодську губ. (1877–81). У 1884–1901 — керівник статистичного бюро Воронезького губернського земства. Склав і частково зредагував 66 томів статистики, окремо видав 16 кн. воронезької статистики: «Свободный сборник по 12 уездам Воронежской губернии» (1887), «История Воронежского земства» (1891). Під­готував до ви­да­н­ня історію Полтавського («Введение в историю Полтавского Губернского Земства», 1914) і Золотоніського («История Золотоношского Земства») земств. Провів економічно-статистичне дослідже­н­ня і опублікував «Общий очерк экономических и торгово-промышлен­ных условий ра­йона Владикавказской железной дороги» (1892–94). Редактор ви­да­н­ня «Труды экспедиции по ис­следованию Степных Областей» у 10 т. (1902) зі статистичними, агрономічними, гідротехнічними і топо­графічними дослідами учасників екс­педиції на територію сучасного Киргиз­стану. 1901 за публічні ви­ступи щодо кон­ституційного устрою в Росії Щ. від­правлений під домашній арешт на Кубань, де працював у Кубанському військовому архіві, збираючи матеріали до історії кубанського козацтва. Від 1906 — голова Військової козацької ради; 1907 — член 2-ї Державної Думи від партії народних соціалістів, гласний новоросійської міської думи. Член Кубанської законодавчої ради (1917–20). Від 1920 — на еміграції. 1922–36 — професор, 1924–25 — ректор УВУ (Прага). Від 1922 — професор статистики Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія). Щ. — засновник російської бюджетної статистики. Автор праць про Кубань: «История само­управления у кубанских казаков» (1840), «Кубанське казачье войско 1696–1888» (1888), «Земельная община Кубанских казаков» (1891), «История Кубанского Казачьего Войска» (І—ІІ, 1910–13), «Кубань в прошлом и настоящем: история и настоящее Кубани» (1927); віршованих поем «Чорноморці» (1919) і «Бог­дан Хмельницький» (1929).