Дунаївці
ДУНА́ЇВЦІ (до поч. 18 ст. — Дунайгород) — місто Хмельницької області, райцентр. Міськраді підпорядк. с. Мушкутинці. Знаходиться на р. Тернава (притока Дністра), за 68 км від обл. центру та за 18 км від залізнич. ст. Дунаївці. Площа 6,2 км2. Насел. 16 448 осіб (2001, складає 94,1 % до 1989), переважно українці. Д. вперше згадуються в істор. джерелах під 1403 як місто у складі Ве- ликого князівства Литовського. На 1493 у них нараховувалося 72 двори. Через Д. пролягав торг. шлях до придунай. міст. Після Люблін. унії 1569 — у межах кордонів Польщі. 1592 Д. надано Маґдебур. право. То- ді ж збудовано магістрат і оборонну фортецю. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1672–99 — під владою Осман. імперії, від 1699 — Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 Д. відійшли до Рос. імперії, від 1797 — у складі Поділ. губ. У 1-й пол. 19 ст. поміщик В. Красінський запросив до міста 20 сімей нім. ткачів з Прусії та Познаньщини, які започаткували фабричне виробництво вовняного сукна (1860 нараховувалося 42 ф-ки). 1875 випущено першу продукцію на чавуноливар. заводі Г. Лельбаха, згодом підприємці Біт-нер і Гляц відкрили тут ф-ку з виготовлення карет. 1897 у Д. мешкало 11 тис. осіб, 1932 — 7 тис. Під час воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Від 1923 — райцентр Проскурів. округи, від 1932 — у складі Вінн., від 1937 — Камʼянець-Поділ. (від 1954 — Хмельн. обл.) областей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У 1920-х рр. у Д. діяли підпіл. групи, які чинили опір комуніст. режимові. На захист своїх прав свободи та власності виступили дунаївчани під час проведення суціл. колективізації та «ліквідації куркуля». Під час нім.-фашист. оку- пації (11 липня 1941 — 31 березня 1944) гітлерівці стратили бл. 6 тис. осіб. Від 1958 — місто. Нині пром. потенціал Д. визначають ЗАТи — «Арматур. завод», «Маслозавод», «Мебл. ф-ка»; ремонтно-транспортне та ремонтно-буд. підприємства. У Д. — 4 заг.-осв. школи, 5 дитсадків, центр ранньої реабілітації дітей-інвалідів, школа мистецтв, філія Хмельн. ПТУ № 10; рай. лікарня, СЕС; Дунаєвецький краєзнавчий музей, Центр культур. дозвілля і мистецтва, доросла та дит. б-ки, кінотеатр; ДЮСШ; є 2 готелі, відділ. 6-ти банків. Функціонують нар. самодіял. колективи — хор працівників культури, чол. та жін. вокал. групи, танц. ансамбль «Юність», ансамбль нар. інструментів, духовий оркестр; літ.-мист. обʼєдн. ім. В. Бабляка та літ. студія «Джерельце»; виходить рай. г. «Дунаєвецький вісник». Волейбол. команда «Колос-Україна» та футбол. команда «Нива-Текстильник» — неоднораз. призери чемпіонатів області. Памʼятки архітектури: бу- дівлі капуцин. монастиря (2-га пол. 18 ст.), палац поміщиків Красінських (поч. 19 ст.), нім. кірха (серед. 19 ст.), палац поміщика В. Завойка (кін. 19 ст.). Виявлено поселення трипіл. (3 тис. до н. е.), черняхів. (1–3 ст. н. е.) культур, ранньо-словʼян. часу (6–8 ст. н. е.), знайдено 2 рідкісні монети (кін. 14 ст., т. зв. «поділ. полугрошки»). Видатні уродженці: історик, чл.-кор. НАНУ Ф. Шевченко (мемор. кімната у школі № 2), конструктор артилерії Ф. Лендер; письменники М. Магера, С. Риндик; піаніст, композитор, педагог В. Заремба (погруддя), актор, засл. арт. України В. Мойсеєнко; на початку 19 ст. тут мешкав видат. польс. поет З. Красінський. Встановлено також погруддя Т. Шевченка, памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки на честь 10-річчя незалежності України та 600-річчя міста.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
