Десна

ДЕСНА́ — річка, територія басейну якої роз­міщена в межах РФ (Смоленська, Брянська і Курська області) та України (Чернігівська, Сумська і Київська області), ліва притока (найдовша та друга після Припʼяті за величиною басейну) Дніпра. Довжина 1130 км (у межах України — 591 км), площа басейну 88,9 тис. км² (у межах України — 33,8 тис. км²). Бере початок побл. м. Єльня на Смоленській височині, впадає в Дні­про за декілька км вище Києва (за 920 км від його гирла). Верх­ня та середня частини басейну Д. лежать у зоні мішаних лісів, нижня — у лісо­степовій. Долина пере­важно трапецієподібна, широка; у верх. та частково серед. частинах — асиметрична, з низьким лівим і високим (до 35–40 м) правим берегами, нижче — пологі та піщані береги. Заплава заболочена, багато проток, стариць та озер. Русло Д. звивисте, у верх­ній частині української ділянки ширина бл. 100 м, нижче Чернігова — 150 м, у пониз­зі — 200 м. Пере­січна глибина 2–4 м, максимальна — 17 м. Похил річки 1м/км. Головні притоки: праві — Судость, Снов, ліві — Болтва, Навля, Неруса, Сейм, Остер. Живле­н­ня пере­важно снігове. Це типова рівнин­на річка з високим весняним водопі­л­лям та низькими літньою і зимовою меженями. Колива­н­ня рівнів досягають 3–4 м. Середньорічна витрата води в гирлі Д. 361 м³/сек., побл. Чернігова — 326 м³/сек. (за багаторіч. період складали від 29,4 до 8090 м³/сек.). Льодо­став утворюється у грудні, скресає у березні–квітні. Вода гідрокарбонатна кальцієва з мінералізацією: весною — 271, влітку — 351, взимку — 376 мг/дм³. Є значною транс­порт­ною магістра­л­лю, судноплавною до Новгород-Сіверського (535 км від гирла), причому малотон­нажне нерегулярне судноплавство здійснюють до при­стані Жуковка (вище Брянська). Для регулюва­н­ня стоку та господарських цілей у басейні річки споруджено понад 650 ставків, а також Верх­ньодеснянське водо­сховище для потреб Смоленської АЕС. На Сеймі роз­ташована Курська АЕС. Водні ресурси річки використовують для водопо­стача­н­ня населених пунктів (Деснянський водозабір дає понад 50 % водопо­стача­н­ня Києва) та риборо­зведе­н­ня. З пригирлової ділянки воду Д. пере­качують (1–2 м³/сек.) у р. Трубіж для функціонува­н­ня Трубізької осушувально-зрошувальної системи (Київ. обл.). Для поліпше­н­ня якості води Д. та від­творе­н­ня водних ресурсів вживають заходи, ви­значені в «Національній про­грамі екологічного оздоровле­н­ня басейну Дні­пра та поліпше­н­ня якості питної води» (1997). Серед них — боротьба з ерозією, створе­н­ня захисних насаджень на пісках, у ярах та вздовж річок басейну Д.; будівництво очисних споруд і систем зворотного водопо­стача­н­ня з метою захисту водних ресурсів від за­брудне­н­ня. У басейні Д. проведено паспортизацію малих річок, охороняються болотні масиви, що мають водорегулювальне значе­н­ня, зокрема у Чернігівській обл. оголошено заповід­ними понад 40 тис. га боліт. На українській ділянці Д. стік води вимірюють на трьох водних постах Гід­ро­метслужби: Роз­льоти (від­стань від гирла 461 км), Чернігів (205 км) та Літки (36 км). Здійснюють моніторинг якості води (понад 10 створів). На Д. — міста Брянськ, Новгород-Сіверський, Чернігів, Остер. Річка та її береги є важливим рекреаційним центром з числен­ними базами від­починку. Непо­вторні краєвиди Д. описав у кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю