Горлач Леонід

ГО́РЛАЧ Леонід (справж. — Коваленко Леонід Никифорович; 04. 04. 1941, с. Ріпки, нині смт Черніг. обл.) — письмен­ник, літературо­знавець. Член НСПУ (1976). Між­нар. літ. премія Фундації М. Демʼяніва (1993), Літ.-мист. премія ім. І. Нечуя-Левицького (1998), Між­нар. укр. премія ім. Г. Сковороди (2001). Закін. Ніжин. пед. ін­ститут (1963). Працював журналістом; від 1969 — в апараті СПУ, зокрема 1980-і рр. — за­ступник директора, дир. бюро пропаганди худож. літ-ри; 1995–2001 — спів­роб. г. «Водник», від 2002 — гол. ред. г. «Отчий поріг». Друкується від 1958. Автор поет. зб. «Сонце в зіницях» (1965), «Танок дощу» (1971), «Спів­учий млин» (1974), «Четвертий вимір» (1977), «Світовид» (1980), «Вибір памʼяті» (1988), «На від­стані душі» (1991), «Грозою січене плече» (1996), «Човен невтоплий» (2001), зб. віршів та балад для дітей «Чумацький шлях» (1970), істор. поеми «Ніч у Вишгороді» (1982; за якою у Київ. театрі поезії 1985 по­ставлено пʼєсу «Золоті ворота», реж. В. Пацунов, музика Є. Станковича), істор. романів у віршах «Словʼянський острів» (1986), «Чисте поле» (1990), «Перст Аскольда» (1993), «Руїна, або Життя і трагедія Івана Мазепи» (2004), «Слід копита» (2005; усі — Київ), низки повістей. Сповід­ує у ліриці тонке від­чу­т­тя слова, музичність, вірність нар. традиціям. Істор. романи та поеми Г. — намага­н­ня дослідити малові­домі сторінки історії України у європ. контекс­ті. Пере­кладає твори рос., білорус., груз., вірм., євр., нім., чес. та ін. письмен­ників.

Завантажити статтю