Мануїльський Дмитро Захарович

МАНУЇЛЬСЬКИЙ Дмитро Захарович (21. 09(03. 10). 1883, с. Святець, нині Теофіпол. р-ну Хмельн. обл. – 20. 11. 1959, Київ) – компартійний діяч, дипломат. Д-р істор. н. (1940), проф. (1940), акад. АН УРСР (1945). Держ. нагороди СРСР. Закін. г-зію у м. Острог (нині Рівнен. обл.), від 1903 навч. у С.-Пе­тербур. ун-ті. Вступив до РСДРП, вів активну рев. агітацію, за що 1906 заарешт. і засудж. до 5-ти р. заслання, однак втік із тюрми. Деякий час проживав у Києві, очолював військ. орг-цію місц. ком-ту РСДРП. 1907 емігрував до Франції, 1911 закін. Сорбонну (Париж). 1912–13 нелегально займався парт. роботою в Москві та С.-Пе­тербурзі. З поч. 1-ї світ. вій­ни був співред. (разом із Л. Троцьким і В. Антоновим-Овсієнком) антивоєн. г. «Наше слово» (Париж), від 1915 організовував парт. каси у Швейцарії. У травні 1917 повернувся до С.-Пе­тербурга, взяв участь у більшов. перевороті у жовтні того ж року. Від грудня 1917 – чл. колегії, заст. наркома Наркомпроду РСФРР. У квітні 1918 увійшов до складу делегації РСФРР, яка вела переговори з УЦР, згодом – з урядом гетьмана П. Скоропадського. 1919–20 – чл. Всеукр. рев­­кому; 1920–21 – нарком землеробства УСРР; 1921–23 – секр. ЦК КП(б)У; 1923–28 – чл. президії, 1928–43 – секр. виконкому Комінтерну; 1944–53 – заст. голови РМ УРСР; водночас 1944–52 – міністр закордон. справ УРСР. Очолював делегації УРСР на конф. у Сан-Франциско (1945), де була організаційно оформлена ООН, та Парижі (1946), а також на 1–4 сесіях ГА ООН. Від 1953 – персон. пенсіонер союз. значення.

Літ.: Зав'ялов Б. М. Дмитро Захарович Мануїльський. К., 1967; Головченко В. Дмитро Мануїльський – керівник зовнішньополітичного відомства Української РСР // Актуал. пробл. міжнар. відносин: Зб. наук. пр. К., 2016. Вип. 127, ч. 1.

В. І. Головченко