Масаутов Рафаель Зейнурович

МАСАУ́ТОВ Рафаель Зейнурович (21. 12. 1934, с. Малі Чапурники Сталінгр. краю, нині Волгогр. обл., РФ) – графік, живописець, дизайнер і громадський діяч. Батько Т. Масаутова. Нар. художник України (1993). Мист. премія ім. В. Касіяна (1989). Лауреат низки міжнар. відзнак, зокрема премії ЮНЕСКО за політ. графіку (1980). Чл. НСХУ (1972). Закін. Казан. художнє уч-ще (РФ, 1954), Київ. худож. ін-т (1960; викл. В. Болдирев, І. Плещинсь­­кий). На твор. роботі. Від 1950-х рр. співпрацює з київ. вид-вами «Дніпро», «Молодь», «Український письменник», «Веселка». Від 1954 – учасник міських, всеукр., зарубіж. мист. виставок і пле­нерів. Персон. – у Києві (1972, 1983, 1993, 2002, 2016), Стамбулі (1997). Осн. галузі – станк. істор. живопис, станк. і книжк. графіка, дизайн у стилі реаліст. авангарду. Оформив кн. «Вибране» І. Неходи (1956), «Протуберанці серця» І. Драча (1965), «Собор» О. Гончара (1968), «Міфи Древньої Греції» (1983), роман «Золотий Ра. Геродотові історії у вільному переказі» І. Білика (1989; усі – Київ) та ін. Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ). Голова Центру тюркомов. народів України (від 1989), голова Ради національностей України (1992–94), почес. голова і чл. Асамблеї національностей України (від 1995), президент т-ва «Україна–Туреччина» при раді Міжнар. т-ва «Україна і світ» (від 1992). Співавтор кн. «Тюркская предыстория Древней Руси».

Тв.: емблеми – для 12-го Всесвіт. фестивалю молоді та студентів «Мос­ква–85» (Москва, 1985), «Рік Миру» для ЮНЕСКО (Париж, 1986; обидві – 1-а премія); живопис – серія «Пейзажі України» (від 1990-х рр.); «Хаджи-Мурат», «Бузковий дощ» (обидва – 2007), «Княжна Турхан» (2009), «Кипчацький воїн», «Степовий шаман Чурай» (обидва – 2012), «Хан Атілла» (2013), «Кочкар Масаут Могута (Очільник чернігівської знаті)» (2015), «А. Солов'яненко», «Князь Могута» (обидва – 2016), «У селі (Дружина художника Т. Нехода)» (2017); графіка – серії «Париж» (від 1994), «Київ», «Стамбул» (обидві – від 1995), «Київ золотоверхий» (від 2012); «Народна поетеса Маруся Чурай», «Націо­­нальний банк України» (обидва – 2017); проекти – скульптур. композиції «Т. Шевченко і кобзар Вересай» (2011, для м. Канів Черкас. обл.), меморіалів «Сталінград» (2012, присвячено перемозі на Волзі), «Ватан» (2013, приурочено депортації народів Криму 1944).

А. М. Ревенко