Медовар Борис Ізраїльович

МЕДОВА́Р Борис Ізраїльович (16(29). 03. 1916, Київ – 19. 03. 2000, там само) – фахівець у галузi мета­­лургiї. Батько Л. Медовара. Д-р тех. н. (1960), проф. (1963), акад. НАНУ (1973). Засл. діяч н. і т. України (1991). Ленін. (1963) та Сталін. (1950) премії, Держ. пре­­мiї УРСР (1978), СРСР (1987) та України (2004) в галузі н. і т., премiя iм. Є. Патона АН УРСР (1990). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закiн. Київ. iн­­дустр. ін-т (1940). Від 1941 (з перервою) – в Ін-тi електрозварювання НАНУ (Київ): 1969–87 – зав. вiддiлу елктрошлак. переплаву, 1987–2000 – радник дирекцiї. Наук. дослідження: зварювання і спец. електрометалургія, зокрема тео­­рiя i практика електрошлак. переплаву та лиття, створення нових конструкц. метал. матерiалiв. Розробив (1944–51) осн. положення швидкіс. зварювання під флюсом для виготовлення стал. труб великого діаметра. Під кер-вом М. 1956–57 створ. першу електропіч типу Р-909 для отримання зливків круглого перерізу масою 500 кг. Від поч. 1950-х рр. розробляв теор. основи металознавства і металургії зварювання аустеніт. сталей. Співавтор технології електрошлак. зварювання, наплавлення, переплаву і лиття. У Києві на фасаді будівлі Наук.-вироб. центру енергозберігал. конструкцій і технологій «Технолуч» Ін-ту електрозварювання М. встановлено мемор. дошку (2001).

Пр.: Электрошлаковое литье. 2-е изд. 1980 (спів­авт.); Электрошлаковый металл. 1981 (спів­авт.); Электрошлаковая технология в машиностроении. 1984 (спів­авт.); Металлургия электро­шла­­ко­­вого процесса. 1986 (спів­авт.); Электро­­шлаковая тигельная плавка и разливка металла. 1988 (спів­авт.); Качество электрошлакового металла. 1990 (спів­авт.); Металлургия вчера, сегодня, завтра. 2-е изд. 1990; Горячая раскатка стальных колец и обечаек. 1993 (спів­авт.); Избранные труды. 2006 (усі – Київ).

Літ.: 80-річчя академіка НАН України Б. І. Медовара // Вісн. НАНУ. 1996. № 3–4; Борис Ізраїльович Медовар: [Некролог] // Там само. 2000. № 4.

О. М. Корнієнко