Мастєрова Валентина Миколаївна

МА́СТЄРОВА Валентина Миколаївна (01. 03. 1957, с. Сивки Козлян., нині Черніг. р-ну Черніг. обл.) – прозаїк, журналістка. Чл. НСПУ (1994). Лауреатка літ. конкурсу «Гранослов» (1991) та літ. премій ім. Є. Бачинського «У свічаді слова» (1997), ім. В. Стуса (2002), «Благовіст» (2003), ім. М. Коцюбинського (2004). Закін. Київ. ун-т (1987). Працювала зав. агропром. відділу менської рай. газети (1987–95); власкором черніг. обл. г. «Гарт» (1996–2001); ред. черніг. рай. г. «Наш край» (до 2013). Твори М. переважно на сільс. тематику, в них відтворено психологію і побут людей Сіверщини. Оповідання та новели вміщені в антології сучас. прози «Десять українських прозаїків» (1995), зб. сучас. укр. новели «Квіти в темній кімнаті» (1997; обидві – Київ), япономов. зб. «Сучасна українська новела» (Токіо, 2005), антології творів лауреатів премії ім. М. Коцюбинського (Чг., 2016), друкує у г. «Деснянська правда», «Літературна Україна», ж. «Київ», «Хортиця», «Дзвін», «Склянка часу».

Тв.: Так плакало дерево: Оповідання. К., 1992; Крила: Оповідання, етюди. К., 1999; Суча дочка: Роман. Чг., 2003; Смарагд: Роман. Чг., 2005; Х., 2015; Мавра: Повість. Чг., 2009; На тому боці: Вибране. Х., 2017.

Літ.: Сизоненко О. Свята правда – життєва і художня: [про роман В. Мастєрової «Суча дочка»] // ЛУ. 2005, 27 жовт.; Сопронюк О. Рублена глибина: Валентина Мастєрова // Укр. літ. газ. 2016, 29 січ.

Г. І. Лютий