Нижнів — Енциклопедія Сучасної України

Нижнів

НИ́ЖНІВ – село Івано-Франківського (до липня 2020 – Тлумацького) району Івано-­Франківської області. 2020 Нижнів. сільс. раду (31,92 км2; підпорядк. села Бушкалик, Купелів, Смерклів) зараховано до Тлумац. міської громади. Н. знаходиться на правому березі Дністра, у місці впадіння р. Тлумач, побл. межі з Терноп. обл., за 21 км від м. Тлумач та 30 км від залізнич. ст. Івано-Франківськ. Побл. села бере початок Каньйон Дністровський. Охороняється заповідне урочище Нижнівське (від 1993, 53 га), що входить до складу регіон. ландшафт. парку «Дністровський». За переписом насел. 2001, у Н. проживала 1991 особа; станом на 2019 – 1928 осіб; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Івано-Франківськ–Тернопіль. Виявлено артефакти кінця палеоліту, доби бронзи та 10–12 ст. Назву села по­в'язують з його розташуванням – внизу горбистої навколиш. місцевості. Вперше згадується у писем. джерелах 1437. Від поч. 1490-х до серед. 1590-х рр. на сх. мисоподіб. виступі пагорба Холм, що тя­гнеться довгим хребтом і обме­жує з Пн. село та долину р. Тлумач, стояв дерев'яний замок із земляними валами. Декілька разів зазнавав нападів молд. та татар. військ. Був зруйнований великим татар. загоном. На цьому ж пагорбі, дещо західніше перед 1-ю світ. вій­ною спорудили форт австр. військові. У різні часи тут були чол. і жін. катол. монастирі. 1508 надано Маґдебур. право. Відтоді до серед. 1910-х рр. Н. був м-ком. Після 1-го поділу Польщі 1772 відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1854–1939 – у складі Тлумац. пов. 1884 прокладено залізницю Станіславів (нині Івано-Франківськ) – Гусятин (нині Терноп. обл.) та відкрито ст. Нижнів (під час 2-ї світ. вій­ни колії розібрали нім. війська, коли відступали). Під час 1-ї світ. вій­ни Н. зазнав знач. руйнувань. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – під владою ЗУНР. 1919–39 – знову в складі Польщі; адміністративно належав до Станіслав. воєводства. У цей час працював вапняний з-д. Діяли осередки укр. т-в, зокрема й «Рідної школи». 1939 проживали 4940 осіб, з них 4185 українців (3230 греко-католиків, 955 римо-католиків), 650 євреїв, 100 поляків і 5 німців. У вересні того ж року Н. зайняли рад. війська. Від 1940 – у складі Тлумац. р-ну Станіслав. (від 1962 – Івано-Фр.) обл.; від 2020 – Івано-Фр. р-ну. Від липня 1941 до липня 1944 – під нім. окупацією. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. У Н. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Нар. дім, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Традиційним стало проведення рай. фестивалів «Ой Дністре, мій Дністре» та «Над­ве­чір'я». Є 10 колективів худож. самодіяльності, з них нар. – фольклор. колектив «Вільшина» та родин. ансамбль Губернатів. Здавна розвинені нар. промисли, зокрема різьблення на дереві, лозоплетіння та художня вишивка. Па­м'ят­ки арх-ри місц. значення: церква св. архістратига Михаїла та дзвіниця (1775), церква Введення у Храм Пресвятої Богородиці та дзвіниця (1852; культ. споруди належать громадам УГКЦ), млин (19 ст.; усі – дерев'яні). Збереглися фрагменти польс. та євр. цвинтарів. Встановлено пам'ят­ник Б. Хмельницькому. Серед видат. уродженців – фізик М. Котерлин, брати економіст, дійс. чл. НТШ Володимир і військ. діяч Людомир Огоновські, громад.-політ. діяч С. Винницький, польс. письменник К.-А. Чижовський, хор. диригент, співак, муз.-громад. діяч М. Ле­ви­цький, майстер ковал. мист-ва Р. Ковалик. 1962–64 тут вчителював графік, живописець Я. Оленюк.

Л. С. Ковалюк, Н. В. Винник

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю