Никон — Енциклопедія Сучасної України

Никон

НИ́КОН (Лисенко Павло Карпович; 15. 01. 1890, м-ко Ходорків Сквир. пов. Київ. губ., нині село Житомир. р-ну Житомир. обл. – 24. 05. 1972, Київ) – церковний діяч РПЦ. Закін. Коростишів. учител. семінарію (нині Житомир. обл., 1909), навч. у Київ. духов. семінарії (1909–11). Відтоді учителював у Київ. губ. 1914–16 перебував на військ. службі. 20 травня 1917 рукопоклад. на диякона, 27 травня – священика, служив у Різдво-Богородич. храмі Полтави. 1922 возвед. у сан протоієрея. Відтоді душпастирював на Волині, 1929–31 – у м. Фастів (нині Київ. обл.). 1932–36 перебував у виправно-труд. таборах. Від 1936 працював у Краснодар. крайовому упр. нар.-госп. обліку. 1942–45 служив у Київ. і Краснодар., 1946–58 – у Харків. єпархіях. 29 вересня 1958 прийняв чернечий постриг, зарах. до числа братії Троїце-Сергієвої лаври (нині м. Сергієв Посад Моск. обл.). 7 січня 1959 возвед. у сан архімандрита. 12 березня 1959 хіротонізов. на єпископа Уфимсь­кого і Стерлітамацького. Від 9 жов­тня 1963 – єпископ Воронезький і Липецький. 30 березня 1964 звільн. на спокій.

Літ.: Варлаам (Ильющенко), архим. Епи­скоп Никон (Лысенко) // Журн. Моск. Патриархии. 1972. № 7.

М. Ю. Костриця


Покликання на статтю