ВСІ ТОМИ
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24

ЕСУ

ТОМ 5
ISBN: 966-02-3355-8 (Т. 5)
УДК: 030(477)
Енциклопедія Сучасної України. Т. 5: «Вод» – «Гн» / Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, . 728 с.
Том містить 3.4 тис. статей
Сторінка 3


Зміст

(18. 09. 1938, Чернігів) – фахівець у галузі радіотехніки. Доктор технічних наук (1997), професор (2001). Закін. Київ. політех. інститут (1960). Відтоді працював у оборонній промисловості. Від 2000 – проф....

– релігійне свято, що завершує рiздвяно-новорiчну обрядовiсть. Ін. назви – Богоявлення, Хрещення Господнє, Водохрестя, Водосвяття, Йордан. Святкується 19 сiчня. Щодо походження свята iснують...

– річка у Добропільському й Олександрівському районах Донецької області, ліва притока Самари (басейн Дніпра). Бере початок побл. с. Нововодяне на Донец. височині. Довжина 28 км, площа...

(20. 10. 1886, м. Сміла, нині Черкас. обл. – 10. 05. 1940, Київ) – отаман. Член УПСР (1905). Очолював бойові дружини есерів. У 1907 був заарешт. й висланий (після півріч. ув’язнення у Лук’янів. в’язниці Києва)...

(03. 07. 1933, м. Іпатово Ставропол. краю, РФ) – фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1987), професор (1989). Закін. Азово-Чорномор. інститут механізації с. господарства (м. Зерноград, РФ, 1956)....

(10. 08. 1918, с. Новосьоли, нині Краснояр. краю, РФ – 01. 10. 1943, похов. у смт Кринички Дніпроп. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Державні та...

(24. 12. 1892(05. 01. 1893), м. Костянтиноград Полтав. губ., нинi м. Красноград Харкiв. обл. – 30. 11. 1971, Севастополь) – зоолог-гідробіолог. Доктор біологічних наук (1934), професор (1941), член-кореспондент АН...

(14. 04. 1955, Запоріжжя) – майстер художнього оброблення металу та каменю, ювелір. Лауреат Всесоюз. оглядів самодіял. творчості трудящих (1982–85). Чл.НСМНМУ (1991). Мистецтву навч. у Г. Гридасова....

(справж. – Вассерман; 23. 12. 1924, Харків – 11. 09. 1987, Одеса) – актор. Чоловік М. Дьоміної. Народний артист УРСР (1964), народний артист СРСР (1976). Навчався в Ленінградському інституті театрального...

– селище міського типу Донецької області, підпорядковане Добропільській міській раді. Знаходиться у зх. частині Донец. обл., за 20 км від м. Добропілля, за 7 км від м. Білицьке та за...

(01. 03. 1940, Краків) – акушер-гінеколог. Син Я. Воєвідки. Доктор медицини (1971). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2016). У 1949 з батьками емігрував до США. Закін. Гелен. коледж (шт. Монтана, 1963), навч. у...

(03. 05. 1891, Прага – березень 1944) – лікар, громадський діяч. Закін. мед. студії у Празі. Під час 1-ї світової війни – військ. лікар УСС. Згодом відісланий урядом УНР до Берліна, де очолив сан. місію,...

(05. 03. 1882, с. Петранка, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. – 30. 03. 1920, с. Піщана, нині Балт. р-ну Одес. обл.) – військовик УГА. Закін. Праз. університет (1910). Працював адвокатом у м. Чортків (нині Терноп....

(26. 10. 1909, Чернівці – 25. 01. 1981, м. Ріно, шт. Невада, США) – акушер-гінеколог, громадський діяч. Батько І. Воєвідки. Закінчив Яґеллонський університет у Кракові (1933), де й працював до 1941. Відтоді –...

(03. 04. 1938, м. Анапа Краснодар. краю, РФ – 27. 01. 2008, Донецьк) – геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1991), професор (2002). Закін. Ленінгр. гірн. інститут (1965). Працював техніком-геологом у Лутугин....

(09. 08. 1977, Київ) – дизайнер. Дочка Ю. Воєводи та Л. Даценко. 2-а премія Всеукр. виставки «Життя шрифту» (Київ, 2003). Член НСХУ (2005). Закін. Нац. академію образотвор. мистецтва та архітектури (Київ, 2001;...

(22. 06. 1944, м. Паризька Комуна Ворошиловгр. обл., нині м. Алчевськ Луган. обл.) – графік і живописець. Чоловік Л. Даценко, батько Є. Воєводи. Член НСХУ (1977). Закін. Київський художній інститут (1972;...

(Vojvodina) – автономний край у складі Сербії і Чорногорії. С.-г. центр Балкан. Площа 21,5 тис. км2. Насел. понад 2 млн осіб (2004), серед нац. груп – серби, угорці, чорногорці, румуни, словаки. Тут...

(21. 04. 1946, Харків – 27. 06. 2021, там само) – фахівець у галузі радіаційного матеріалознавства. Брат Володимира Воєводіна. Доктор фізико-математичних наук (1995). Закін. Харків. університет (1970)....

(16. 01. 1937, Харків – 2008, там само) – геолог, мінералог. Брат Віктора Воєводіна. Доктор геолого-мінералогічних наук (1985). Закін. Харків. університет (1960). У 1960–70 – учасник геол.-розв. експедицій...

(13. 11. 1938, м. Дебальцеве Сталін., нині Донец. обл. – 01. 08. 2009, Донецьк) – баяніст, диригент, педагог. Дядько О. Воєводіна. Професор (1991). Член-кореспондент АМУ (2001), академік Петров. АН і мистецтв...

(1902, с. Булгаково, нині Рязан. обл., РФ – 24. 01. 1944) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. В армії і на фронті від 1941. Відзначився у...

(03. 11. 1947, м. Дебальцеве Сталін., нині Донец. обл.) – філософ. Доктор філософських наук (1998), професор (2003). Закін. Ворошиловгр. пед. інститут (нині Луганськ, 1974). Відтоді працював у ньому: від 1983 –...

– адміністративно-територіальна одиниця західноукраїнських земель, які 1921–39 перебували у складі Польщі. Тер. Зх. України поділялася на Волин., Львів., Станіслав. і Терноп. В. Кордони Львів....

(Воеводский Михаил Вацлавович; серпень 1903, м. Смоленськ, Росія – 23. 10. 1948, Москва) – російський археолог. Закін. Моск. університет (1923). Відтоді пра-цював у Музеї антропології цього...

(23. 08. 1938, с. Вендичани Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл. – 10. 05. 2003, Одеса) – економіст. Доктор економічних наук (1983), професор (1984). Закін. Одес. інститут інж. мор. флоту (1965), де відтоді й працював...

(18. 02. 1962, с. Бихольцохівка Ріпкин. р-ну Черніг. обл.) – живописець. Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1987; майстерня В. Забашти, О. Лопухова). Учителював. Від 2000 – старший викладач...

(02. 08. 1868 – 26. 02. 1937) – один із організаторів олімпійського руху в Російській імперії. Генерал-майор (1911). У 1900–05 командував ескадроном, від 1907 – Гусарським полком Його Величності, від 1913 –...

– стан правових норм і відповідних їм заходів воєнної організації держави, що дає змогу стримувати й послідовно знижувати рівень воєнної загрози або воєнної небезпеки, відбити агресію у...

– система офіційних поглядів на сутність, мету, характер можливого воєнного конфлікту, підготовку до неї держави і збройних сил та способи її ведення. Перша В. д. України, затв. ВР 19 жовтня...
Стор. 3 із 114    Назад 1 2 3 4 5 Вперед

Популярні статті цього тому