Крюков Олексій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крюков Олексій  Олексійович

КРЮ́КОВ Олексій Олексійович (27. 07. 1944, с. Перевізька Балка Нікопол. р-ну Дніпроп. обл.) – живо­писець і графік. Чоловік Д. Варакути, батько Г. Крюкової та О. Крюка. Чл. НСХУ (1986). Закін. Київ. худож. ін-т (1975; викл. Т. Лящук, М. Попов, В. Шостя). Відтоді працював на Черніг. худож.-вироб. комбінаті. Від 1994 – на твор. роботі. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1970-х рр. Персон. – у Києві (1993, 2009), Чернігові (1994, 2000). Осн. роботи – у галузях монум. і станк. живопису, графіки. Створює пас­тел. картини-медитації з непри­хов. інтенцією руху. Окремі полотна зберігаються у Черніг. ХМ, музеях РФ, Польщі, Словаччини, Чехії, Бельгії, Франції.

Тв.: живопис – «Диригент» (1984), «Тка­ля» (1985), «Вітер» (1989), «Лісова пісня» (1992), «Блажен даруючий» (1993), «Миротворець» (1994), «Євроазія» (1995), «Кесарю – кесареве, Бо­гу – боже» (1996), «Тріумф епох», (1997), «Очищення» (2000), «Крок у вічність» (2001), «Білий натюрморт» (2002), «Зустріч у вічності» (2004), «Плащаниця», «Месія» (обидва – 2005), «Козаць­кі чайки у поході» (2007), «Музика» (2008), «Відпочинок» (2010); графіка – «У мене сьогодні гість» (1996), «Відродження» (1998), «Зима», «Натюрморт із блакитною вазою» (обидва – 2006), «Карпати», «Східний пейзаж» (обидва – 2009), диптих «Творіння світу» (2010), «Пам’яті М. Гоголя» (2011).

С. Н. Власенко

Статтю оновлено: 2014