Машинобудування | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Машинобудування


Машинобудування

МАШИНОБУДУВА́ННЯ – комплексна галузь промисловості, основним призначенням якої є виготовлення засобів виробництва для інших галузей промисловості, транспортних засобів, а також споживчих товарів та продукції оборонного призначення. Це один з потуж. секторів пром-сті, що об’єднує 20 спеціалізов. галузей, концентрує понад 15 % вартості осн. засобів та 6 % оборот. активів пром-сті. М. забезпечує 6,5 % реалізов. продукції пром-сті, в ній зайнято 16,4 % робітників, які працюють на 4483 підпр-вах галузі. Нар.-госп. значення М. як основи важкої промисловості в усіх економічно розвинутих країнах світу безперервно зростає. Це зумовлено тим, що на маш.-буд. підпр-вах виготовляють знаряддя вироб-ва для створення матер. благ. Розвиток М. є однією з неодмін. умов для забезпечення тех. прогресу і підвищення екон. ефективності вироб-ва в масштабах країни. М. тісно пов’язане й комплексно розвивається з металообробленням. У Рос. імперії М. не набуло достат. розвитку. Заг. екон. відсталість країни зумовлювали невеликі масштаби вироб-ва та незначне застосування машин. Росія була оснащена сучас. знаряддями вироб-ва у 4 рази гірше, ніж Англія, у 5 – ніж Німеччина, у 10 – ніж США. Майже 50 % пром. устаткування і машин імпортували з країн Зх. Європи й США. 1913 в Рос. імперії діяло 750 маш.-буд. підпр-в (без металооброб.), зокрема в Україні – 235, де в 9-ти губ. працювало 47,3 тис. робітників. Окрім того, на зх.-укр. землях на 45-ти маш.-буд. підпр-вах з кількістю понад 20 робітників працювало бл. 7 тис. осіб.

Розвиток М. в Україні відбувався в умовах залучення іноз. капіталу. Перші невеликі підпр-ва з вироб-ва с.-г. машин створ. в Україні в серед. 19 ст. (1846 їх було 4, 1854 – 8, 1863 – 25). Потужні підпр-ва засн. у 1870-х рр. в Одесі (з-д Й. Гена), Харкові (з-ди Е. Мельгозе, М. Гельферіх-Саде), Єлисаветграді (нині Кропивницький, АТ «Ельворті Роберт і Томас»), а також у Києві, Бердянську (нині Запоріз. обл.), Миколаєві, Херсоні. На кін. 19 ст. в Україні знач. рівня розвитку досягло лише транспортне машинобудування й сільськогосподарське машинобудування: збудовано найбільші в Рос. імперії паровозобуд. з-ди – Харків. (див. «Завод ім. В. Малишева») і Луган. (див. Луганський тепловозобудівний завод); зароджується вагонобудування (Миколаїв, Київ); 1895 почали споруджувати Миколаївський суднобудівний завод. 1896 у Краматорську (нині Донец. обл.) підприємець К. Ґампер побудував мех. з-д, що виготовляв крани, устаткування для шахт (нині Старокраматорський машинобудівний завод), у Катерино­славі (нині Дніпро), Харкові, Горлівці (нині Донец. обл.) та ін. містах працювали підпр-ва з вироб-ва несклад. устаткування для металург., вугіл. пром-стей. На зх. землях України М. було представлене переважно ремісн. майстернями. Лише у Львові, Станіславі (нині Івано-Франківськ), Стрию (нині Львів. обл.) діяло кілька знач. вагонобуд. і вагоноремонт. з-дів. 1912 в Україні виробляли 60 % всієї продукції с.-г. М. європ. частини Росії, проте в абсолют. цифрах продукція М. була незначною; понад 40 % машин і знарядь для с. госп-ва імпортували. В усій продукції М. в Україні вироб-во с.-г. машин і знарядь становило бл. 40 %, транспортних – 25 %, решта – устаткування для ін. галузей нар. госп-ва, значне місце займали машини й апарати для харч. пром-сті, особливо цукр., олійножир., спирт., борошно­мельно-круп’яної (підпр-ва Києва, Сум, Бердичева). Сприятл. умови розвитку М. в Україні у минулому використовували слабо. Хоч Україна й належала до найбільших пром. регіонів Рос. імперії та давала 20–25 % маш.-буд. продукції, однак М. було малогалуз. і технічно відсталим.

У СРСР створ. потужне багатогалуз. М., на підпр-вах якого було зайнято 1/3 всіх пром. робітників й виробляли майже всі відомі на той час види машин, приладів та устаткування, розвивали електроніку, обчислюв., авіац., ядерну та космічну техніку. Темпи розвитку М. в СРСР були значно вищі, ніж усієї пром-сті. 1968 валова продукція М. і металооброблення зросла порівняно з 1913 у 675 разів, а валова продукція всієї пром-сті – у 78,6 рази. Найшвидше розвивалися ті галузі М., що забезпечували тех. оснащення провід. галузей пром-сті: енергетичне машинобудування, електротехнічна промисловість, верстатобудування, гірнича промисловість, хімічне машинобудування, будівельно-шляхове машинобудування, підйомно-транспортне машинобудування, транспортне машинобудування, тракторобудування, с.-г. М. тощо. Як свідчила офіц. статистика, за 1957–68 в НДІ й на пром. підпр-вах СРСР створ. і запущено в серійне вироб-во понад 35 тис. нових типів машин та устаткування і понад 12 тис. нових видів приладів і засобів механізації.

В Україні М. було однією з найбільших галузей пром-сті як за кількістю зайнятих у ній робітників (33,1 %), так і за вартістю валової продукції (20,5 %) та осн. пром.-вироб. фондами (18,2 %). Створ. в Україні багатогалуз. і високорозвинуте М. стало провід. галуззю пром-сті СРСР, знач. мірою забезпечило сучас. технікою не лише Україну, а й ін. республіки, частину його продукції експортували. Для розвитку М. в Україні були сприятл. умови, зокрема наявність кваліфіков. робочої сили, розвинутої металургії й енергетики, індустр. р-нів, створ. ще в дорад. часи, знач. наук.-тех. потенціалу у великих містах. Важливим чинником для розвитку М. були потреби пром-сті та с. госп-ва України в багатьох видах машин, також її геогр. положення – близьке розташування до ін. густонасел. й економічно розвинутих р-нів СРСР, зручне залізничне і мор. сполучення для експорту продукції галузі. На поч. 1922 в М. України на цензових підпр-вах 9-ти губ. працювало лише 37 тис. робітників (78 % до рівня 1913). У цей час відновлено й розширено вироб-во на Луган. і Харків. паровозобуд. з-дах, створ. та відбудовано низку підпр-в з вироб-ва с.-г. машин і знарядь; з випуску машин для харч. пром-сті – Кіровогр. з-д с.-г. машин (нині з-д «Ельворті»), Сум. маш.-буд. з-д (див. Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання), Фастівський завод хімічного машинобудування та ін.; 1923 збудовано Харківський велосипедний завод.

Швидкими темпами розвивалося М. у довоєнні роки. Середньорічні темпи приросту продукції М. становили 41,6 % при 19,4 % по пром-сті загалом. Завдяки капітал. буд-ву в Україні значно розвинулося паровозобудування, тракторне і с.-г. М., особливо комбайнобудування, верстатобудування, електротех. пром-сть. 1929–30 збудовано комбайн. цех і розпочато складання комбайнів на з-ді «Комунар» (нині Запоріз. автомоб. з-д; див. «АвтоЗАЗ-ДЕУ»); 1934 введено в дію Новокраматорський машинобудівний завод, що випускав складне металург. устаткування, прокатні стани, ковальс.-прес., підйомно-транспортні, гірн.-шахтні машини й устаткування. У 1930-і рр. розпочали роботу Харківський тракторний завод, Краматорський завод важкого верстатобудування, верстатобуд. з-ди в Харкові, Києві, Одесі, Дніпроп. з-д металург. обладнання (див. «Дніпроважмаш»). У цей період реконструйовано на новій тех. основі одні з найбільших маш.-буд. з-дів України і СРСР – Харків. і Луган. паровозобуд. з-ди, Сум. маш.-буд. з-д, Кіровогр. з-д с.-г. машин, «Серп і молот» Харківський моторобудівний завод, київ. з-д «Більшовик», Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І. Бабушкіна тощо. Випуск продукції М. в Україні 1940 перевищив рівень 1913 у майже 30 разів і складав 20 % заг.-союз., а с.-г. машин – 48,8 %. Водночас із зростанням вироб-ва машин і устаткування відбулися зміни щодо підвищення тех. рівня, удосконалення галуз. струк­тури та орг-ції М. Тех. прогрес сприяв створенню нових зразків і типів машин, розширенні їхньої номенклатури, освоєнні та випуску складних машин і устаткування. В Україні вже від 1930-х рр. на основі н.-д. і конструктор. робіт почали виготовляти металург. стани для прокатки слябів, вироб-ва прокату з інструм. і легов. сталей, автомобільних та ін. листів (Краматорськ), врубові машини, вугіл. комбайни, породонавантажув. машини та ін. устаткування для механізації праці шахтарів (Горлівка та Дружківка Донец. обл., Луганськ, Донецьк, Харків). Номенклатура гірн.-шахт. устаткування на поч. 1941 досягла бл. 350 типорозмірів, їх постачали на всі підпр-ва вугіл. пром-сті СРСР.

Визначне досягнення того часу – зародження турбобудування в Україні: на Харків. турбогенератор. з-ді (див. «Турбо­атом») створ. турбіни АК-50 (потуж. 50 тис. кВт) і АК-100 (100 тис. кВт). Почали виробляти газотурбінні установки, турбогенератори (потуж. 50 тис. кВт) для електростанцій, було виготовлено перший у СРСР (1938) чотириполюс. турбогенератор (100 тис. кВт). Тракторне, буд.-шлях., підйомно-транспортне М. розвивалися інтенсивніше, знач. мірою завдяки створенню в Україні вироб-ва двигунів (Харків, м. Мелітополь Запоріз. обл., м. Первомайськ Микол. обл.). Розвиток транспорт. М. був зумовлений створенням нових типів потуж. локомотивів, вагонів, суден. На Дніпродзержин. вагонобуд. з-ді (нині Кам’янське Дніпроп. обл., див. «Дніпровагонмаш») та Крюківському вагонобудівному заводі (м. Кременчук Полтав. обл.) освоєно випуск великовантаж. вагонів, обладнаних автомат. пристроями; у Києві будували суцільнозварні буксири, одно- й двоповерх. річк. пасажир. судна, в Миколаєві – мор. танкери, пасажир. пароплави, риболовні траулери. Підготовлено матер. і наук.-конструктор. базу, зокрема в Харкові й Києві, для розвитку сучасного авіабудування в Україні (див. Авіаційно-космічна промисловість, Авіація). Низка підпр-в в Одесі, Дніпропетровську (нині Дніпро), Ніжині (Черніг. обл.), Києві, Полтаві, Карлівці (Полтав. обл.), Ромнах (Сум. обл.), Харкові та ін. містах спеціалізувалася на випуску машин і устаткування для харч., полігр. та ін. галузей пром-сті. У цей період в Україні покладено початок сучас. приладобудуванню, виготовленню засобів автоматизації й контролю, радіотех. пристроїв.

Під час 2-ї світ. вій­ни зруйновано сотні маш.-буд. підпр-в України. У післявоєнні роки відбудовано на новій тех. основі зруйнов. з-ди і введено в дію такі потужні підпр-ва, як «Електроважмаш» (Харків), «Дніпропрес» (Дніпропетровськ), «Запоріжтрансформатор», Київський завод «Точелектроприлад», Полтавський завод хімічного машинобудування і Сніжнянський завод хімічного машинобудування (Донец. обл.), Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, «Львівсільмаш», Львівський автобусний завод, «Автонавантажувач» Львівський завод, Кременчуцький автомобільний завод, Запоріз. автомоб. з-д і Луцький автомобільний завод, Київський мотоциклетний завод, Харківський підшипниковий завод, Новокаховський електромашинобудівний завод (Херсон. обл.), Хмельницький завод трансформаторних підстанцій, низку з-дів з вироб-ва електродвигунів до 100 кВт, комбайнів у Дніпропетровську й Херсоні, полігр. машин в Одесі, с.-г. машин у Коломиї (Івано-Фр. обл.), Тернополі та ін. містах, нові приладобуд. з-ди у Львові, Житомирі, Луцьку, Черкасах, Ворошиловграді (нині Луганськ) тощо. Створ. нові прогресивні галузі й вироб-ва великих електр. машин, легкових автомобілів, підшипників, електронно-обчислюв. техніки, штуч. алмазів і алмаз. інструменту, деталей з пластмас, телевізорів і кінескопів, машин для механізації у тваринництві тощо. На Україну припадав знач. відсоток заг.-союз. продукції М., за окремими виробами вона займала провідне місце. 1968 в Україні виготовлено (у % до союз. вироб-ва): турбін – 28,0, металург. устаткування – 47,0, магістрал. тепловозів – 95,0, магістрал. вантаж. вагонів – 47,0, хім. устаткування – 34,1, тракторів – 32,8, с.-г. машин – 22,6, металоріз. верстатів – 14,3, екскаваторів – 26,6, телевізорів – 22,2. У галуз. структурі укр. М. осн. місце належало важкому машинобудуванню, що давало (на поч. 1969) понад 20 % продукції всієї маш.-буд. пром-сті. Інші галузі М. відповідно питомої ваги продукції мали такі показники (у %): тракторне й с.-г. М. – 12,2, електротех. пром-сть – 11,1, автомоб. – 7,2, приладобудування – 5,2, верстатобудування й інструм. пром-сть – 3,6, вироб-во технол. устаткування для харч. пром-сті та хім. М. – по 1,9, насос­но-компресорне – 1,2, вироб-во технол. устаткування для комунал. підпр-в – 0,9, для торгівлі й громад. харчування – 0,8 тощо.

Від 1970-х рр. серед ін. галузей світ. пром-сті М. – лідер у розвитку та використанні високих технологій. На нього припадає майже 35 % вартості світ. пром. продукції. Домінуюче становище тут займає невелика група розвинених країн: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. На розвинені країни припадає понад 80 % світ. експорту машин і устаткування. До групи країн, що виробляють майже весь асортимент маш.-буд. продукції, входять також РФ і Китай. Гол. роль у цих країнах належить важкому М., автомобілебудуванню, енергет. техніці, верстатобудуванню, мікроелектроніці, робототехніці, аерокосміч. пром-сті, випуску продукції оборон. призначення. Певні сегменти ринку продукції М. знаходяться під впливом низки вузькоспеціалізов. підпр-в із Швейцарії, Швеції, Іспанії, Респ. Корея, Бразилії, Нідерландів. Так, країни ЄС спеціалізуються на випуску продукції верстатобудування і обладнання для легкої промисловості; США, Японія і Німеччина зорієнтовані на випуск енергет. та хім. обладнання; верстатобудування розвинене в Німеччині, Японії та Китаї; атомне і металург. устаткування випускають у США, Японії, Німеччині, Франції та РФ. ЄС нині залишається найбільшим світ. центром М. за заг. валовим випуском продукції. За останні 10 р. середньорічні темпи приросту випуску маш.-буд. продукції в ЄС склали 1,1 %. Наступне місце посідає Китай, що за цей же період увійшов до числа лідерів світ. М. США і Японія зберігають свої вагомі позиції, хоча в останні роки спостерігається падіння вироб-ва (на 1,1 і 3,1 % відповідно). Якщо зайнятість у галузі 2000–12 у розвинених країнах скорочувалася (у США – на 2,6 % у рік, в Японії – на 3,3 %, в ЄС – на 1,5 %), то в Китаї вона зростала щорічно на 5,8 %, досягнувши 6 млн осіб і тим самим удвічі перевищивши показник зайнятості в країнах ЄС. Це відображало заг. процес перенесення маш.-буд. потужностей із Зх. на Сх. Причина в тому, що питомі труд. витрати в Китаї вдвічі нижчі, ніж у Японії, втричі – ніж у США, майже в 5 разів – ніж у ЄС. Конкурентні позиції європ. країн у галузі М. ослаблені ще й порівняно більш низьким показником продуктивності праці, що становить 54 тис. дол. (у США – 91 тис. дол., Японії – 97 тис. дол.). Це можна пояснити різнорід. характером економік країн, що входять у ЄС. Однак, навіть у провід. країні Зх. Європи – Німеччині продуктивність праці в М. становить бл. 70 тис. дол. Після здобуття Україною незалежності наук.-тех. база пром-сті зазнала знач. скорочень, було ліквідовано низку н.-д. і проектно-конструктор. установ, навч. закладів маш.-буд. профілю, що негативно позначилося на розвитку М. Високі тактико-тех. характеристики продукції М. залежать від наук. розробок з питань матеріалознавства та суміжних галузей, що здійснюють науковці Проблем машинобудування Інституту ім. А. Підгорного (Харків), Технічної механіки Інституту (Дніпро), Гідромеханіки Інституту, Проблем міцності Інституту ім. Г. Писаренка, Механіки Інституту ім. С. Тимошенка, Електрозварювання Інституту ім. Є. Па-тона (усі – Київ), Ін-ту інж. механіки та транспорту Нац. ун-ту «Львів. політехніка». Приклад. та фундам. розробками для маш.-буд. підпр-в відомі наук. колективи Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАНУ (Київ), Геотехнічної механіки Інституту ім. М. Полякова НАНУ (Дніпро), Фізико-механічного інституту ім. Г. Карпенка НАНУ (Львів), Механізації та електрифікації сільського господарства Інституту НААНУ (смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.), «Київського політехнічного інституту» Національного технічного університету України, Вінницького національного технічного університету, «Харківського авіаційного інституту» Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського, «Львівської політехніки» Національного університету, Кіровоградського національного технічного університету, Харківського національного університету радіоелектроніки.

Укр. М. 1990 забезпечувало 26 % пром. вироб-ва, наприкінці 1990-х рр. цей показник знизився до 11 %, а 2015 – до 6,5 %. Сучас. стан М. характеризується знач. втратами вироб. і кадр. потенціалу, більше ніж удвічі скороченням частки продукції у заг. пром. вироб-ві, підвищенням собівартості продукції, зниженням активності в інновац.-інвестиц. діяльності тощо. Осн. причини: екон. кризи та падіння інвестицій у вироб-во, відкриття внутр. ринку для зарубіж. конкурентів та руйнація єдиного маш.-буд. комплексу колиш. СРСР. Продукцію укр. М. як на внутр., так і на зовн. ринках потіснили великі зарубіжні корпорації, особливо це помітно в наукоєм. секторі. Однак, 2001–07 при середньоріч. темпах зростання обсягу пром. вироб-ва на 7,35 % М. розвивалося майже вдвічі вищими темпами – на 15,6 %. Нарощувалася участь галузі у міжнар. розподілі праці – обсяг експорту маш.-буд. продукції за цей період зріс у 3,6, імпорту – у 5,8 раза. 2008–09 галузь виявилася більш вразливою до кризи, ніж пром-сть загалом. При заг. падінні пром. вироб-ва на 26 % випуск продукції М. знизився на 47 %. У 2013–15 при заг. падінні пром. вироб-ва на 13 % М. втратило 14,1 %. Гол. причина – орієнтація укр. М. на рос. ринок, що споживав 60 % вітчизн. експорту продукції М. Однак, 2016 при заг. зростанні пром. вироб-ва на 2,4 % М. зросло на 1,3 %. Поштовх цьому дала переорієнтація укр. експорту з РФ на ринки ЄС та ринки ін. держав. Негатив. вплив екон. криз на розвиток М. позначився декількома факторами, переважно структур. походження. Передусім далася взнаки заг. структурна недосконалість укр. пром-сті, а саме значно нижча частка М. у структурі перероб. пром-сті України (10,2 %) порівняно з розвиненими країнами світу, зокрема: Угорщина – 41,4 %, Німеччина – 42,8 %, Японія – 42,2 %, Китай – 32,9 %, Словенія – 30,7 %, Румунія – 28,7 %, США – 28,5 %, Франція – 26,1 %, Польща – 23,7 %. Галузь продовжує втрачати зв’язок з внутр. ринком через високу і зростаючу експортну орієнтацію вироб-ва, що 2015 склала 100,7 % (2013 – 78 %, 2007 – 49,6 %). Одночасно зростає залежність галузі від імпорту маш.-буд. продукції. Це відбувається передусім через низький технол. рівень вітчизн. вироб-ва. В процесі ринк. трансформації втрачено багато високотехнол. видів вироб-ва, в минулому традиц. для галузі, зокрема радіоелектронну пром-сть, верстатобудування, приладобудування тощо. Варто також зазначити, що трансформація структури продукції М. відбувається на користь металовміс. виробів, а частка наукоєм. високотехнол. галузей має тенденцію до зменшення. Структура М. України за видами діяльності (Табл. 1) в останні роки свідчить про поступ. зростання вироб-в електр. устаткування, автотранспорт. засобів, причепів і напівпричепів та машин і устаткування, не віднесених до ін. угруповань, та падіння обсягів вироб-ва ін. транспорт. засобів майже вдвічі. Структурні трансформації відбулися через неконкурентоспроможність та значну імпортозалежність маш.-буд. вироб-в. Так, імпорт продукції М. 2015 досяг 100,4 % від заг. споживання продукції галузі, а від’ємне сальдо становило 3705 млн дол. У Табл. 2 подано вироб-во осн. видів продукції М. за 2000–15.

Про успішність імплементації Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС свідчить рейтинг країн-імпортерів укр. маш.-буд. продукції, лідером якого є країни ЄС. Так, у заг. структурі експорту продукції М. частка до ЄС зросла від 30,4 % (2014) до 42,3 % (2015). У зовн. торгівлі з країнами ЄС визначальною є продукція товар. груп 84 (реактори ядерні, котли, машини) та 85 (електр. машини). У структурі експорту маш.-буд. продукції до країн ЄС їхня частка становить відповідно 18,5 % і 72,5 %. Провідні позиції в експорті за 2015 займали: ізольов. дроти, кабелі та ін. ізольов. електр. провідники. Обсяги цих товарів становили 1037 млн дол., або 22 % від заг. експорту М. Осн. споживачами цієї продукції стали Велика Британія, Німеччина, Польща, Угорщина та Чехія. 2015 автокомпоненти стали провід. позицією укр. маш.-буд. експорту. Це є наслідком інтересу іноз. інвесторів до України, як пром. майданчика автокомпонентів, що випускають 10 підпр-в для відомих у всьому світі автомоб. брендів, таких як «Audi», «BMW», «Daimler», «Skoda», «Volkswagen». У формуванні внутр. ринку активну роль продовжує відігравати імпорт. Обсяги імпорту з країн ЄС майже не зростають, але за 2015 у структурі заг. імпорту продукції М. займають 44,1 %. Це переважно сучасне високотехнол. обладнання, машини та комплектуючі вироби. Найбільші імпортні поставки з країн ЄС в Україну здійснювали за такими товарами: автомобілі легкові та ін. моторні транспортні засоби; електр. апаратура для комутації або захисту електр. кіл; ізольов. арматура для електр. машин; трактори; с.-г., садові або лісогосп. машини; частини та пристрої мотор. транспорт. засобів; крани, клапани, вентилі та аналог. апаратура для трубопроводів. Найбільші обсяги маш.-буд. продукції Україна імпортує з Німеччини, Польщі, Італії, Чехії, Франції. Водночас імпорт устаткування та технологій з високорозвинутих країн ЄС створює деякі можливості для прискорення модернізації вітчизн. М.

Остан. часом у М. спостерігається зменшення кількості суб’єктів господарювання до бл. 4,5 тис. підпр-в. У структурі маш.-буд. підпр-в за розмірами продовжується тенденція зниження частки великих і серед. підпр-в та збільшення відсотка малих. Так, 2010 кількість підпр-в становила (у % до заг. показника) 79,5 – малі, 19,4 – середні і 1,1 – великі, 2015 – 83,4, 16,1 і 0,5 відповідно. За осн. галузями М. важливими підпр-вами є: важке машинобудування – «Турбоатом», «Corum Group», «Запоріжтрансформатор», Сум. маш.-буд. НВО, Харків. трактор. з-д, «Електроважмаш», «Зоря-Машпроект» (Миколаїв), «Укрелектроапарат» (Хмельницький), «Азовмаш» (м. Маріуполь Донец. обл.); електротехніка та приладобудування – «Телекарт-Прилад» (Одеса), «Електролюкс Україна» (Івано-Фр. обл.), «ВЕНТС» (Київ), «Техпровід» (Запоріжжя), «Норд» (Донецьк); автомобілебудування – Запоріз. автомоб. з-д, «Єврокар» (Закарп. обл.), автомобілебуд. корпорація «Богдан» (Черкаси, Луцьк), «АвтоКрАЗ» (Кременчук), «УкрАВТО» (Київ); вагонобудування – Крюків. вагонобуд. з-д, «Дніпровагонмаш», «Електрон» (Львів), «Укрспецвагон» (смт Панютине Лозів. міськради Харків. обл.), Дніпропетровський стрілочний завод; суднобудування – «Smart Maritime Group», «Кузня на Рибальському» (Київ, колишня «Ленінська кузня»), «Нібулон» (Миколаїв); аерокосмічна пром-сть – «Мотор Січ» (Запоріжжя), «Антонов» (Ки-їв, колиш. АНТК ім. О. Антонова), Харківський машинобудівний завод «ФЕД», Пів­­денний машинобудівний завод ім. О. Макарова (Дніпро). Осн. чинником нарощування конкурентоспроможності укр. М. є рівень підготовки зайнятих на вироб-ві працівників. Розвиток сучас. технологій, застосування машин та роботів призводить до витіснення люд. праці, заміщення її через поширення комп’ютеризації та новітніх інформ. технологій. До ниніш. напрямів трансформації вироб-в належать: комп’ютерне проектування технологій складання машин та оброблення деталей з використанням новіт. світ. систем проектування САПР; використання комп’ютер. мереж для оброблення деталей на верстатах з числовим програм. керуванням; використання мережі Інтернет для розв’я­зання технол. й інформ. завдань; розроблення і впровадження ресурсоощад., мало- та безвідход. технологій виготовлення інструмента для будь-якої галузі вироб-ва; створення безперерв., поток. вироб. процесів, гнучких автоматизов. вироб-в; автоматизацію конструктор. і технол. підготовки вироб-ва.

Новіт. орієнтирами осучаснення продукції М. є: екологічність, зниження ресурсо- і енергоспоживання; персоніфікація; інтеграція продукції та обслуговування; скорочення часу вироб-ва продукції та її життєвого циклу; інтеграція устаткування в «розумні» інтелектуал. системи. Отже, мова йде не лише про удосконалення, оновлення чи надання нових якіс. характеристик машинам, устаткуванню та технол. процесам, а й про кардинал. уточнення сутності та змісту розвитку галузі відповідно до неоіндустріал. парадигми пром. політики. Розвиток М. чинить суттєвий системоутворюв. вплив на економіку регіонів, активно впливає на підвищення їхнього пром. потенціалу, оптимізує рівень і структуру зайнятості населення. Осн. формами територіал. орг-ції М. є маш.-буд. центри, вузли і р-ни. В Україні сформувалися 7 маш.-буд. р-нів – Придніпров., Харків., Донец., Центр., Поділ., Зх. та Пд., також понад 70 маш.-буд. вузлів, різних за величиною, спеціалізацією, рівнем сформованості, серед найбільших – Київ., Харків., Дніпров., Запоріз., Львів., Одес., Микол., Херсон., Луган., Краматорський. Найбільш розвинутим в Україні є Харків. маш.-буд. р-н, що спеціалізується на важкому, енергет., транспорт., с.-г., електротех. М., а також приладобудуванні. Придніпровський постачає продукцію важкого М., особливо для вироб-ва металург. устаткування, авіац. та ракето-косміч. пром-сті, верстатобудування, енергет., транспорт., електротех., с.-г. М. Донецький, орієнтуючись на місц. сировину, спеціалізується на вироб-ві металовміс. продукції – машин і устаткування для чорної металургії, гірн.-добув. пром-сті, транспорту, с. госп-ва тощо. Для Центрального більш характерне верстатобудування, приладобудування, електротех. М., вироб-во машин для хім. пром-сті, с. госп-ва, буд-ва, транспорту, виготовлення технол. устаткування для легкої та харч. пром-стей. Подільський спеціалізується на с.-г. М., електротех. пром-сті, приладобудуванні, Західний – на транспорт., с.-г., електротех., буд.-шлях. М., приладобудуванні, радіоелектроніці. Південний випускає продукцію суднобудування, верстатобудування, с.-г. М., технол. обладнання для легкої та харч. пром-стей, приладобудування. Підпр-ва М. в Україні розміщені нерівномірно. Більше половини всього укр. випуску товар. продукції, кількості працівників і вартості осн. вироб. фондів зосереджено в Придніпров., Харків. і Донец. маш.-буд. р-нах. (Див. іл. на с. 428–429).

Літ.: Машинобудівництво в другому п’ятиріччі: Зб. ст. і мат. Х., 1932; Гак Д. Машинобудівна і металообробна промисловість України // Нар. госп-во Рад. України. К., 1945; Омаровський О. Відбудова і розвиток машинобудівної промисловості // Вісн. АН УРСР. 1949. № 6; Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні. Ч. 1–3. К., 1959–66; Розенфельд Я. С., Клименко К. И. История машиностроения СССР (с первой половины XIX в. до наших дней). Москва, 1961; Розвиток народного господарства Української PCP. 1917–1967. Т. 1–2. К., 1967; Технический прогресс в машиностроении Украинской ССР. 1917–1967. К., 1967; Гриценко П. П., Бурда Б. П., Генкін О. М. 50 років машинобудування Української PCP. К., 1967; Резерви збільшення виробничих потужностей машинобудівних заводів. К., 1968; Народне господарство Української PCP в 1968 році: Статист. щорічник. К., 1969; Дейнеко Л. В., Осташко Т. О., Точилін В. О. та ін. Проблеми, напрями та чинники сприяння розвитку внутрішнього ринку України (реальний сектор економіки). К., 2013; Герасимчук В. И. Факторы лидерства на мировом рынке машиностроительной продукции // Маркетинг і менеджмент інновацій. 2015. № 3; Гахович Н. Г., Завгородня М. Ю. Особливості неоіндустріальної модернізації машинобудування України в сучасних умовах // Екон. вісн. Переяслав-Хмельн. пед. ун-ту. 2016. Вип. 29/2.

Статтю оновлено: 2018