Машинобудування

МАШИНОБУДУВА́ННЯ  — комплексна галузь промисловості, основним призначенням якої є виготовлення засобів виробництва для інших галузей промисловості, транспортних засобів, а також споживчих товарів та продукції оборонного призначення. Це один з потуж. секторів промисловості, що об’єднує 20 спеціалізов. галузей, концентрує понад 15 % вартості осн. засобів та 6 % оборот. активів промисловості. М. забезпечує 6,5 % реалізов. продукції промисловості, в ній зайнято 16,4 % робітників, які працюють на 4483 підприємствах галузі. Нар.-госп. значення М. як основи важкої промисловості в усіх економічно розвинутих країнах світу безперервно зростає. Це зумовлено тим, що на маш.-буд. підприємствах виготовляють знаряддя виробництва для створення матер. благ. Розвиток М. є однією з неодмін. умов для забезпечення тех. прогресу і підвищення екон. ефективності виробництва в масштабах країни. М. тісно пов’язане й комплексно розвивається з металообробленням. У Рос. імперії М. не набуло достат. розвитку. Заг. екон. відсталість країни зумовлювали невеликі масштаби виробництва та незначне застосування машин. Росія була оснащена сучас. знаряддями виробництва у 4 рази гірше, ніж Англія, у 5 — ніж Німеччина, у 10 — ніж США. Майже 50 % пром. устаткування і машин імпортували з країн Зх. Європи й США. 1913 в Рос. імперії діяло 750 маш.-буд. підприємств (без металооброб.), зокрема в Україні — 235, де в 9-ти губ. працювало 47,3 тис. робітників. Окрім того, на зх.-укр. землях на 45-ти маш.-буд. підприємствах з кількістю понад 20 робітників працювало бл. 7 тис. осіб.

Розвиток М. в Україні відбувався в умовах залучення іноз. капіталу. Перші невеликі підприємства з виробництва с.-г. машин створ. в Україні в серед. 19 ст. (1846 їх було 4, 1854 — 8, 1863 — 25). Потужні підприємства засн. у 1870-х рр. в Одесі (завод Й. Гена), Харкові (заводи Е. Мельгозе, М. Гельферіх-Саде), Єлисаветграді (нині Кропивницький, АТ «Ельворті Роберт і Томас»), а також у Києві, Бердянську (нині Запоріз. обл.), Миколаєві, Херсоні. На кін. 19 ст. в Україні знач. рівня розвитку досягло лише транспортне машинобудування й сільськогосподарське машинобудування: збудовано найбільші в Рос. імперії паровозобуд. заводи — Харків. (див. «Завод ім. В. Малишева») і Луган. (див. Луганський тепловозобудівний завод); зароджується вагонобудування (Миколаїв, Київ); 1895 почали споруджувати Миколаївський суднобудівний завод. 1896 у Краматорську (нині Донец. обл.) підприємець К. Ґампер побудував мех. завод, що виготовляв крани, устаткування для шахт (нині Старокраматорський машинобудівний завод), у Катерино­славі (нині Дніпро), Харкові, Горлівці (нині Донец. обл.) та ін. містах працювали підприємства з виробництва несклад. устаткування для металург., вугіл. пром-стей. На зх. землях України М. було представлене переважно ремісн. майстернями. Лише у Львові, Станіславі (нині Івано-Франківськ), Стрию (нині Львів. обл.) діяло кілька знач. вагонобуд. і вагоноремонт. заводів. 1912 в Україні виробляли 60 % всієї продукції с.-г. М. європ. частини Росії, проте в абсолют. цифрах продукція М. була незначною; понад 40 % машин і знарядь для с. господарства імпортували. В усій продукції М. в Україні виробництво с.-г. машин і знарядь становило бл. 40 %, транспортних — 25 %, решта — устаткування для ін. галузей нар. господарства, значне місце займали машини й апарати для харчової промисловості, особливо цукр., олійножир., спирт., борошно­мельно-круп’яної (підприємства Києва, Сум, Бердичева). Сприятл. умови розвитку М. в Україні у минулому використовували слабо. Хоч Україна й належала до найбільших пром. регіонів Рос. імперії та давала 20–25 % маш.-буд. продукції, однак М. було малогалуз. і технічно відсталим.

У СРСР створ. потужне багатогалуз. М., на підприємствах якого було зайнято 1/3 всіх пром. робітників й виробляли майже всі відомі на той час види машин, приладів та устаткування, розвивали електроніку, обчислюв., авіац., ядерну та космічну техніку. Темпи розвитку М. в СРСР були значно вищі, ніж усієї промисловості. 1968 валова продукція М. і металооброблення зросла порівняно з 1913 у 675 разів, а валова продукція всієї промисловості — у 78,6 рази. Найшвидше розвивалися ті галузі М., що забезпечували тех. оснащення провід. галузей промисловості: енергетичне машинобудування, електротехнічна промисловість, верстатобудування, гірнича промисловість, хімічне машинобудування, будівельно-шляхове машинобудування, підйомно-транспортне машинобудування, транспортне машинобудування, тракторобудування, с.-г. М. тощо. Як свідчила офіц. статистика, за 1957–68 в НДІ й на пром. підприємствах СРСР створ. і запущено в серійне виробництво понад 35 тис. нових типів машин та устаткування і понад 12 тис. нових видів приладів і засобів механізації.

В Україні М. було однією з найбільших галузей промисловості як за кількістю зайнятих у ній робітників (33,1 %), так і за вартістю валової продукції (20,5 %) та осн. пром.-вироб. фондами (18,2 %). Створ. в Україні багатогалуз. і високорозвинуте М. стало провід. галуззю промисловості СРСР, знач. мірою забезпечило сучас. технікою не лише Україну, а й ін. республіки, частину його продукції експортували. Для розвитку М. в Україні були сприятл. умови, зокрема наявність кваліфіков. робочої сили, розвинутої металургії й енергетики, індустр. р-нів, створ. ще в дорад. часи, знач. наук.-тех. потенціалу у великих містах. Важливим чинником для розвитку М. були потреби промисловості та с. господарства України в багатьох видах машин, також її геогр. положення — близьке розташування до ін. густонасел. й економічно розвинутих р-нів СРСР, зручне залізничне і мор. сполучення для експорту продукції галузі. На поч. 1922 в М. України на цензових підприємствах 9-ти губ. працювало лише 37 тис. робітників (78 % до рівня 1913). У цей час відновлено й розширено виробництво на Луган. і Харків. паровозобуд. заводах, створ. та відбудовано низку підприємств з виробництва с.-г. машин і знарядь; з випуску машин для харчової промисловості — Кіровогр. завод с.-г. машин (нині завод «Ельворті»), Сум. маш.-буд. завод (див. Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання), Фастівський завод хімічного машинобудування та ін.; 1923 збудовано Харківський велосипедний завод.

Швидкими темпами розвивалося М. у довоєнні роки. Середньорічні темпи приросту продукції М. становили 41,6 % при 19,4 % по промисловості загалом. Завдяки капітал. буд-ву в Україні значно розвинулося паровозобудування, тракторне і с.-г. М., особливо комбайнобудування, верстатобудування, електротех. пром-сть. 1929–30 збудовано комбайн. цех і розпочато складання комбайнів на заводі «Комунар» (нині Запоріз. автомоб. завод; див. «АвтоЗАЗ-ДЕУ»); 1934 введено в дію Новокраматорський машинобудівний завод, що випускав складне металург. устаткування, прокатні стани, ковальс.-прес., підйомно-транспортні, гірн.-шахтні машини й устаткування. У 1930-і рр. розпочали роботу Харківський тракторний завод, Краматорський завод важкого верстатобудування, верстатобуд. заводи в Харкові, Києві, Одесі, Дніпроп. завод металург. обладнання (див. «Дніпроважмаш»). У цей період реконструйовано на новій тех. основі одні з найбільших маш.-буд. заводів України і СРСР — Харків. і Луган. паровозобуд. заводи, Сум. маш.-буд. завод, Кіровогр. завод с.-г. машин, «Серп і молот» Харківський моторобудівний завод, київ. завод «Більшовик», Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І. Бабушкіна тощо. Випуск продукції М. в Україні 1940 перевищив рівень 1913 у майже 30 разів і складав 20 % заг.-союз., а с.-г. машин — 48,8 %. Водночас із зростанням виробництва машин і устаткування відбулися зміни щодо підвищення тех. рівня, удосконалення галуз. струк­тури та організації М. Тех. прогрес сприяв створенню нових зразків і типів машин, розширенні їхньої номенклатури, освоєнні та випуску складних машин і устаткування. В Україні вже від 1930-х рр. на основі н.-д. і конструктор. робіт почали виготовляти металург. стани для прокатки слябів, виробництва прокату з інструм. і легов. сталей, автомобільних та ін. листів (Краматорськ), врубові машини, вугіл. комбайни, породонавантажув. машини та ін. устаткування для механізації праці шахтарів (Горлівка та Дружківка Донец. обл., Луганськ, Донецьк, Харків). Номенклатура гірн.-шахт. устаткування на поч. 1941 досягла бл. 350 типорозмірів, їх постачали на всі підприємства вугіл. промисловості СРСР.

Визначне досягнення того часу — зародження турбобудування в Україні: на Харків. турбогенератор. заводі (див. «Турбо­атом») створ. турбіни АК-50 (потуж. 50 тис. кВт) і АК-100 (100 тис. кВт). Почали виробляти газотурбінні установки, турбогенератори (потуж. 50 тис. кВт) для електростанцій, було виготовлено перший у СРСР (1938) чотириполюс. турбогенератор (100 тис. кВт). Тракторне, буд.-шлях., підйомно-транспортне М. розвивалися інтенсивніше, знач. мірою завдяки створенню в Україні виробництва двигунів (Харків, м. Мелітополь Запоріз. обл., м. Первомайськ Микол. обл.). Розвиток транспорт. М. був зумовлений створенням нових типів потуж. локомотивів, вагонів, суден. На Дніпродзержин. вагонобуд. заводі (нині Кам’янське Дніпроп. обл., див. «Дніпровагонмаш») та Крюківському вагонобудівному заводі (м. Кременчук Полтав. обл.) освоєно випуск великовантаж. вагонів, обладнаних автомат. пристроями; у Києві будували суцільнозварні буксири, одно- й двоповерх. річк. пасажир. судна, в Миколаєві — мор. танкери, пасажир. пароплави, риболовні траулери. Підготовлено матер. і наук.-конструктор. базу, зокрема в Харкові й Києві, для розвитку сучасного авіабудування в Україні (див. Авіаційно-космічна промисловість, Авіація). Низка підприємств в Одесі, Дніпропетровську (нині Дніпро), Ніжині (Черніг. обл.), Києві, Полтаві, Карлівці (Полтав. обл.), Ромнах (Сум. обл.), Харкові та ін. містах спеціалізувалася на випуску машин і устаткування для харч., полігр. та ін. галузей промисловості. У цей період в Україні покладено початок сучас. приладобудуванню, виготовленню засобів автоматизації й контролю, радіотех. пристроїв.

Під час 2-ї світової вій­ни зруйновано сотні маш.-буд. підприємств України. У післявоєнні роки відбудовано на новій тех. основі зруйнов. заводи і введено в дію такі потужні підприємства, як «Електроважмаш» (Харків), «Дніпропрес» (Дніпропетровськ), «Запоріжтрансформатор», Київський завод «Точелектроприлад», Полтавський завод хімічного машинобудування і Сніжнянський завод хімічного машинобудування (Донец. обл.), Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, «Львівсільмаш», Львівський автобусний завод, «Автонавантажувач» Львівський завод, Кременчуцький автомобільний завод, Запоріз. автомоб. завод і Луцький автомобільний завод, Київський мотоциклетний завод, Харківський підшипниковий завод, Новокаховський електромашинобудівний завод (Херсон. обл.), Хмельницький завод трансформаторних підстанцій, низку заводів з виробництва електродвигунів до 100 кВт, комбайнів у Дніпропетровську й Херсоні, полігр. машин в Одесі, с.-г. машин у Коломиї (Івано-Фр. обл.), Тернополі та ін. містах, нові приладобуд. заводи у Львові, Житомирі, Луцьку, Черкасах, Ворошиловграді (нині Луганськ) тощо. Створ. нові прогресивні галузі й виробництва великих електр. машин, легкових автомобілів, підшипників, електронно-обчислюв. техніки, штуч. алмазів і алмаз. інструменту, деталей з пластмас, телевізорів і кінескопів, машин для механізації у тваринництві тощо. На Україну припадав знач. відсоток заг.-союз. продукції М., за окремими виробами вона займала провідне місце. 1968 в Україні виготовлено (у % до союз. виробництва): турбін — 28,0, металург. устаткування — 47,0, магістрал. тепловозів — 95,0, магістрал. вантаж. вагонів — 47,0, хім. устаткування — 34,1, тракторів — 32,8, с.-г. машин — 22,6, металоріз. верстатів — 14,3, екскаваторів — 26,6, телевізорів — 22,2. У галуз. структурі укр. М. осн. місце належало важкому машинобудуванню, що давало (на поч. 1969) понад 20 % продукції всієї маш.-буд. промисловості. Інші галузі М. відповідно питомої ваги продукції мали такі показники (у %): тракторне й с.-г. М. — 12,2, електротех. пром-сть — 11,1, автомоб. — 7,2, приладобудування — 5,2, верстатобудування й інструм. пром-сть — 3,6, виробництво технол. устаткування для харчової промисловості та хім. М. — по 1,9, насос­но-компресорне — 1,2, виробництво технол. устаткування для комунал. підприємств — 0,9, для торгівлі й громад. харчування — 0,8 тощо.

Від 1970-х рр. серед ін. галузей світ. промисловості М. — лідер у розвитку та використанні високих технологій. На нього припадає майже 35 % вартості світ. пром. продукції. Домінуюче становище тут займає невелика група розвинених країн: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. На розвинені країни припадає понад 80 % світ. експорту машин і устаткування. До групи країн, що виробляють майже весь асортимент маш.-буд. продукції, входять також РФ і Китай. Гол. роль у цих країнах належить важкому М., автомобілебудуванню, енергет. техніці, верстатобудуванню, мікроелектроніці, робототехніці, аерокосміч. промисловості, випуску продукції оборон. призначення. Певні сегменти ринку продукції М. знаходяться під впливом низки вузькоспеціалізов. підприємств із Швейцарії, Швеції, Іспанії, Респ. Корея, Бразилії, Нідерландів. Так, країни ЄС спеціалізуються на випуску продукції верстатобудування і обладнання для легкої промисловості; США, Японія і Німеччина зорієнтовані на випуск енергет. та хім. обладнання; верстатобудування розвинене в Німеччині, Японії та Китаї; атомне і металург. устаткування випускають у США, Японії, Німеччині, Франції та РФ. ЄС нині залишається найбільшим світ. центром М. за заг. валовим випуском продукції. За останні 10 р. середньорічні темпи приросту випуску маш.-буд. продукції в ЄС склали 1,1 %. Наступне місце посідає Китай, що за цей же період увійшов до числа лідерів світ. М. США і Японія зберігають свої вагомі позиції, хоча в останні роки спостерігається падіння виробництва (на 1,1 і 3,1 % відповідно). Якщо зайнятість у галузі 2000–12 у розвинених країнах скорочувалася (у США — на 2,6 % у рік, в Японії — на 3,3 %, в ЄС — на 1,5 %), то в Китаї вона зростала щорічно на 5,8 %, досягнувши 6 млн осіб і тим самим удвічі перевищивши показник зайнятості в країнах ЄС. Це відображало заг. процес перенесення маш.-буд. потужностей із Зх. на Сх. Причина в тому, що питомі труд. витрати в Китаї вдвічі нижчі, ніж у Японії, втричі — ніж у США, майже в 5 разів — ніж у ЄС. Конкурентні позиції європ. країн у галузі М. ослаблені ще й порівняно більш низьким показником продуктивності праці, що становить 54 тис. дол. (у США — 91 тис. дол., Японії — 97 тис. дол.). Це можна пояснити різнорід. характером економік країн, що входять у ЄС. Однак, навіть у провід. країні Зх. Європи — Німеччині продуктивність праці в М. становить бл. 70 тис. дол. Після здобуття Україною незалежності наук.-тех. база промисловості зазнала знач. скорочень, було ліквідовано низку н.-д. і проектно-конструктор. установ, навч. закладів маш.-буд. профілю, що негативно позначилося на розвитку М. Високі тактико-тех. характеристики продукції М. залежать від наук. розробок з питань матеріалознавства та суміжних галузей, що здійснюють науковці Проблем машинобудування Інституту ім. А. Підгорного (Харків), Технічної механіки Інституту (Дніпро), Гідромеханіки Інституту, Проблем міцності Інституту ім. Г. Писаренка, Механіки Інституту ім. С. Тимошенка, Електрозварювання Інституту ім. Є. Па-тона (усі — Київ), Інституту інж. механіки та транспорту Нац. університету «Львівська політехніка». Приклад. та фундам. розробками для маш.-буд. підприємств відомі наук. колективи Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАНУ (Київ), Геотехнічної механіки Інституту ім. М. Полякова НАНУ (Дніпро), Фізико-механічного інституту ім. Г. Карпенка НАНУ (Львів), Механізації та електрифікації сільського господарства Інституту НААНУ (смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.), «Київського політехнічного інституту» Національного технічного університету України, Вінницького національного технічного університету, «Харківського авіаційного інституту» Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського, «Львівської політехніки» Національного університету, Кіровоградського національного технічного університету, Харківського національного університету радіоелектроніки.

Укр. М. 1990 забезпечувало 26 % пром. виробництва, наприкінці 1990-х рр. цей показник знизився до 11 %, а 2015 — до 6,5 %. Сучас. стан М. характеризується знач. втратами вироб. і кадр. потенціалу, більше ніж удвічі скороченням частки продукції у заг. пром. виробництві, підвищенням собівартості продукції, зниженням активності в інновац.-інвестиц. діяльності тощо. Осн. причини: екон. кризи та падіння інвестицій у виробництво, відкриття внутр. ринку для зарубіж. конкурентів та руйнація єдиного маш.-буд. комплексу колиш. СРСР. Продукцію укр. М. як на внутр., так і на зовн. ринках потіснили великі зарубіжні корпорації, особливо це помітно в наукоєм. секторі. Однак, 2001–07 при середньоріч. темпах зростання обсягу пром. виробництва на 7,35 % М. розвивалося майже вдвічі вищими темпами — на 15,6 %. Нарощувалася участь галузі у міжнар. розподілі праці — обсяг експорту маш.-буд. продукції за цей період зріс у 3,6, імпорту — у 5,8 раза. 2008–09 галузь виявилася більш вразливою до кризи, ніж пром-сть загалом. При заг. падінні пром. виробництва на 26 % випуск продукції М. знизився на 47 %. У 2013–15 при заг. падінні пром. виробництва на 13 % М. втратило 14,1 %. Гол. причина — орієнтація укр. М. на рос. ринок, що споживав 60 % вітчизн. експорту продукції М. Однак, 2016 при заг. зростанні пром. виробництва на 2,4 % М. зросло на 1,3 %. Поштовх цьому дала переорієнтація укр. експорту з РФ на ринки ЄС та ринки ін. держав. Негатив. вплив екон. криз на розвиток М. позначився декількома факторами, переважно структур. походження. Передусім далася взнаки заг. структурна недосконалість укр. промисловості, а саме значно нижча частка М. у структурі перероб. промисловості України (10,2 %) порівняно з розвиненими країнами світу, зокрема: Угорщина — 41,4 %, Німеччина — 42,8 %, Японія — 42,2 %, Китай — 32,9 %, Словенія — 30,7 %, Румунія — 28,7 %, США — 28,5 %, Франція — 26,1 %, Польща — 23,7 %. Галузь продовжує втрачати зв’язок з внутр. ринком через високу і зростаючу експортну орієнтацію виробництва, що 2015 склала 100,7 % (2013 — 78 %, 2007 — 49,6 %). Одночасно зростає залежність галузі від імпорту маш.-буд. продукції. Це відбувається передусім через низький технол. рівень вітчизн. виробництва. В процесі ринк. трансформації втрачено багато високотехнол. видів виробництва, в минулому традиц. для галузі, зокрема радіоелектронну пром-сть, верстатобудування, приладобудування тощо. Варто також зазначити, що трансформація структури продукції М. відбувається на користь металовміс. виробів, а частка наукоєм. високотехнол. галузей має тенденцію до зменшення. Структура М. України за видами діяльності (Табл. 1) в останні роки свідчить про поступ. зростання вироб-в електр. устаткування, автотранспорт. засобів, причепів і напівпричепів та машин і устаткування, не віднесених до ін. угруповань, та падіння обсягів виробництва ін. транспорт. засобів майже вдвічі. Структурні трансформації відбулися через неконкурентоспроможність та значну імпортозалежність маш.-буд. вироб-в. Так, імпорт продукції М. 2015 досяг 100,4 % від заг. споживання продукції галузі, а від’ємне сальдо становило 3705 млн дол. У Табл. 2 подано виробництво осн. видів продукції М. за 2000–15.

Про успішність імплементації Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС свідчить рейтинг країн-імпортерів укр. маш.-буд. продукції, лідером якого є країни ЄС. Так, у заг. структурі експорту продукції М. частка до ЄС зросла від 30,4 % (2014) до 42,3 % (2015). У зовн. торгівлі з країнами ЄС визначальною є продукція товар. груп 84 (реактори ядерні, котли, машини) та 85 (електр. машини). У структурі експорту маш.-буд. продукції до країн ЄС їхня частка становить відповідно 18,5 % і 72,5 %. Провідні позиції в експорті за 2015 займали: ізольов. дроти, кабелі та ін. ізольов. електр. провідники. Обсяги цих товарів становили 1037 млн дол., або 22 % від заг. експорту М. Осн. споживачами цієї продукції стали Велика Британія, Німеччина, Польща, Угорщина та Чехія. 2015 автокомпоненти стали провід. позицією укр. маш.-буд. експорту. Це є наслідком інтересу іноз. інвесторів до України, як пром. майданчика автокомпонентів, що випускають 10 підприємств для відомих у всьому світі автомоб. брендів, таких як «Audi», «BMW», «Daimler», «Skoda», «Volkswagen». У формуванні внутр. ринку активну роль продовжує відігравати імпорт. Обсяги імпорту з країн ЄС майже не зростають, але за 2015 у структурі заг. імпорту продукції М. займають 44,1 %. Це переважно сучасне високотехнол. обладнання, машини та комплектуючі вироби. Найбільші імпортні поставки з країн ЄС в Україну здійснювали за такими товарами: автомобілі легкові та ін. моторні транспортні засоби; електр. апаратура для комутації або захисту електр. кіл; ізольов. арматура для електр. машин; трактори; с.-г., садові або лісогосп. машини; частини та пристрої мотор. транспорт. засобів; крани, клапани, вентилі та аналог. апаратура для трубопроводів. Найбільші обсяги маш.-буд. продукції Україна імпортує з Німеччини, Польщі, Італії, Чехії, Франції. Водночас імпорт устаткування та технологій з високорозвинутих країн ЄС створює деякі можливості для прискорення модернізації вітчизн. М.

Остан. часом у М. спостерігається зменшення кількості суб’єктів господарювання до бл. 4,5 тис. підприємств. У структурі маш.-буд. підприємств за розмірами продовжується тенденція зниження частки великих і серед. підприємств та збільшення відсотка малих. Так, 2010 кількість підприємств становила (у % до заг. показника) 79,5 — малі, 19,4 — середні і 1,1 — великі, 2015 — 83,4, 16,1 і 0,5 відповідно. За осн. галузями М. важливими підприємствами є: важке машинобудування — «Турбоатом», «Corum Group», «Запоріжтрансформатор», Сум. маш.-буд. НВО, Харків. трактор. завод, «Електроважмаш», «Зоря-Машпроект» (Миколаїв), «Укрелектроапарат» (Хмельницький), «Азовмаш» (м. Маріуполь Донец. обл.); електротехніка та приладобудування — «Телекарт-Прилад» (Одеса), «Електролюкс Україна» (Івано-Фр. обл.), «ВЕНТС» (Київ), «Техпровід» (Запоріжжя), «Норд» (Донецьк); автомобілебудування — Запоріз. автомоб. завод, «Єврокар» (Закарп. обл.), автомобілебуд. корпорація «Богдан» (Черкаси, Луцьк), «АвтоКрАЗ» (Кременчук), «УкрАВТО» (Київ); вагонобудування — Крюків. вагонобуд. завод, «Дніпровагонмаш», «Електрон» (Львів), «Укрспецвагон» (смт Панютине Лозів. міськради Харків. обл.), Дніпропетровський стрілочний завод; суднобудування — «Smart Maritime Group», «Кузня на Рибальському» (Київ, колишня «Ленінська кузня»), «Нібулон» (Миколаїв); аерокосмічна пром-сть — «Мотор Січ» (Запоріжжя), «Антонов» (Ки-їв, колиш. АНТК ім. О. Антонова), Харківський машинобудівний завод «ФЕД», Пів­­денний машинобудівний завод ім. О. Макарова (Дніпро). Осн. чинником нарощування конкурентоспроможності укр. М. є рівень підготовки зайнятих на виробництві працівників. Розвиток сучас. технологій, застосування машин та роботів призводить до витіснення люд. праці, заміщення її через поширення комп’ютеризації та новітніх інформ. технологій. До ниніш. напрямів трансформації вироб-в належать: комп’ютерне проектування технологій складання машин та оброблення деталей з використанням новіт. світ. систем проектування САПР; використання комп’ютер. мереж для оброблення деталей на верстатах з числовим програм. керуванням; використання мережі Інтернет для розв’я­зання технол. й інформ. завдань; розроблення і впровадження ресурсоощад., мало- та безвідход. технологій виготовлення інструмента для будь-якої галузі виробництва; створення безперерв., поток. вироб. процесів, гнучких автоматизов. вироб-в; автоматизацію конструктор. і технол. підготовки виробництва.

Новіт. орієнтирами осучаснення продукції М. є: екологічність, зниження ресурсо- і енергоспоживання; персоніфікація; інтеграція продукції та обслуговування; скорочення часу виробництва продукції та її життєвого циклу; інтеграція устаткування в «розумні» інтелектуал. системи. Отже, мова йде не лише про удосконалення, оновлення чи надання нових якіс. характеристик машинам, устаткуванню та технол. процесам, а й про кардинал. уточнення сутності та змісту розвитку галузі відповідно до неоіндустріал. парадигми пром. політики. Розвиток М. чинить суттєвий системоутворюв. вплив на економіку регіонів, активно впливає на підвищення їхнього пром. потенціалу, оптимізує рівень і структуру зайнятості населення. Осн. формами територіал. організації М. є маш.-буд. центри, вузли і р-ни. В Україні сформувалися 7 маш.-буд. р-нів — Придніпров., Харків., Донец., Центр., Поділ., Зх. та Пд., також понад 70 маш.-буд. вузлів, різних за величиною, спеціалізацією, рівнем сформованості, серед найбільших — Київ., Харків., Дніпров., Запоріз., Львів., Одес., Микол., Херсон., Луган., Краматорський. Найбільш розвинутим в Україні є Харків. маш.-буд. р-н, що спеціалізується на важкому, енергет., транспорт., с.-г., електротех. М., а також приладобудуванні. Придніпровський постачає продукцію важкого М., особливо для виробництва металург. устаткування, авіац. та ракето-косміч. промисловості, верстатобудування, енергет., транспорт., електротех., с.-г. М. Донецький, орієнтуючись на місц. сировину, спеціалізується на виробництві металовміс. продукції — машин і устаткування для чорної металургії, гірн.-добув. промисловості, транспорту, с. господарства тощо. Для Центрального більш характерне верстатобудування, приладобудування, електротех. М., виробництво машин для хім. промисловості, с. господарства, будівництва, транспорту, виготовлення технол. устаткування для легкої та харч. пром-стей. Подільський спеціалізується на с.-г. М., електротех. промисловості, приладобудуванні, Західний — на транспорт., с.-г., електротех., буд.-шлях. М., приладобудуванні, радіоелектроніці. Південний випускає продукцію суднобудування, верстатобудування, с.-г. М., технол. обладнання для легкої та харч. пром-стей, приладобудування. Підпр-ва М. в Україні розміщені нерівномірно. Більше половини всього укр. випуску товар. продукції, кількості працівників і вартості осн. вироб. фондів зосереджено в Придніпров., Харків. і Донец. маш.-буд. р-нах. (Див. іл. на с. 428–429).

Завантажити статтю