ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
Мова І Література

Нині в тематичному розділі «Мова І Література» така кількість статей: 168


А

– перша літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на лат. і слов’яно-кирил. графічних основах. За формою накреслення – видозмінена кирил. літера, що походить із грец. a «альфа»,...

М. Г. Железняк

Абетка

(від назви перших укр. літер а, б) – 1) сукупність літер, розташованих у певному усталеному в даній мові порядку, що позначають її звуковий лад на письмі. Синоніми: алфавіт (від назви перших...

М. Г. Железняк

Азербайджанська мова

– мова, що належить до огузької групи тюркських мов з помітними ознаками кипчацьких мов. Держ. мова Азербайджану. А. м. розмовляють бл. 17 млн азербайджанців, які проживають у багатьох...

Г. І. Халимоненко

Албанська мова

– мова албанців, що становить окрему гілку індоєвропейської сім’ї мов. А. м. – своєрідне продовження давніх індоєвроп. мов Балкан. п-ва (палеобалкан. мов), генетично найближча до...

С. М. Єрмошкін

Алгоритмічна мова

– формальна мова, призначена для записування алгоритмів за заданими правилами конструювання. Хоч для кожної А. м. такі правила досить різноманітні і якісно відмінні, будь-який алгоритм...

О. Л. Перевозчикова

Англійська мова

– мова, що належить до західної гілки германських мов індоєвропейської мовної сім’ї. А. м. – найрозповсюдженіша (після китайської) мова у світі. Одна з офіц. та робочих мов ООН. Вона є рідною...

І. В. Корунець

Арабська мова

– одна з семітських мов афразійської мовної родини. Функціонує в двох різновидах: сучасна літературна (є офіц. мовою держ. закладів, шкіл, ЗМІ, науки, худож. літ-ри тощо; спільною...

В. С. Рибалкін

Асиміляція мовна

– втрата своєї мови особою, етнічною групою чи народом і перехід на мову іншого народу, а також утрата мовою своїх оригінальних рис під впливом мови панівної нації. Розрізняють природну...

О. Д. Пономарів

Аспис (Асоціація письменників)

– літературне угруповання, що існувало в Києві наприкінці 1923–24. Об’єднувало письменників, які орієнтувалися на професійну майстерність, а не на революційну риторику, – Л....

М. М. Сулима

Ассирійська мова

(новосирійська мова, застар. – айсорська) – одна з семітських мов. Належить до пн.-центр. або, за ін. поділом, – пн.-зх. групи арамейської підгрупи. Функціонує в іншомов. оточенні в окремих...

В. С. Рибалкін

Атлас української мови

(АУМ) – зібрання лінгвістичних карт, на яких відбито поширення окремих явищ і діалектів української мови на певній чи всій території її побутування. Виданий у Києві в 3-х томах (т. 1 – 1984, т. 2...

П. Ю. Гриценко

Б

– друга літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Походить від старослов’ян. кирил. літери «Б» (буки), утвореної графіч. видозміненням грец....

М. Г. Железняк

Багатомовність

– користування кількома мовами в межах певного суспільства, зокрема держави. Б. як засіб масового спілкування в межах однієї держави в сучас. світі скоріше є винятком, спричиненим певними...

О. Д. Пономарів

Білоруська мова

– мова білорусів, основного населення Республіки Білорусь. Рідною її вважають 6,7 млн осіб (88 % мешканців Білорусі за переписом 1979). Разом із рос. та укр. мовами становить сх. групу слов’ян....

Г. П. Півторак

Бойківський говір

– говір карпатської групи південно-західного наріччя української мови. Найархаїчніший говір української мови, в якому збереглася низка прикмет руської (давньоукр.) і праслов’ян. мов....

Я. К. Радевич-Винницький

Болгарська мова

– мова, що належить до південної групи слов’янських мов. Держ. мова Болгарії. Поширена також в Україні, Молдові, Росії, Казахстані, Румунії, Македонії, Сербії і Чорногорії, Албанії, Чехії,...

І. А. Стоянов

Буквар

– підручник для початкового навчання читання й письма. Перші друковані книжки, які вважаються Б., з’явилися в 16 ст. До 17 ст. в Україні його називали «азбукою» (за найменуванням перших двох...

М. С. Вашуленко, В. В. Німчук

В

– третя літера української абетки. Є в ін. абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Назва літери [ве] вживається як іменник серед. роду. За формою накреслення це видозмінений...

М. Г. Железняк

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)

(Вільна академія пролетарської літератури) – письменницька організація. Заснована у Харкові в кінці 1925. До неї увійшли в основному члени літературної групи «Урбіно», яку очолював Микола...

Р. І. Доценко

Велесова книга

– зібрання текстів, у яких йдеться про слов’янську (в основному праукраїнську) історію та міфологію. Попри те, що лінгвісти і медієвісти довели, що мова та зміст пам’ятки не дозволяють...

В. А. Савченко

Верлібр

(франц. vers libre – вільний вірш) – назва специфічної, структурно наближеної до прози форми віршованого твору (а також його рядка); неримований і нерівнонаголошений твір, вільний від таких...

Е. С. Соловей

Вірменська мова

– мова, що становить окрему гілку індоєвропейської сім’ї мов. Держ. мова Вірменії, якою розмовляють понад 6 млн вірмен, з них 3,79 млн – у самій республіці, а також у Грузії, Росії, США, Сирії,...

О. І. Божко

Волинський говір

– один із старожитніх говорів волинсько-подільської групи південно-західного наріччя. Охоплює пд. р-ни Волин., Рівнен. і Житомир., а також пн. р-ни Львів., Терноп., Хмельн. і Вінн. областей. На...

Г. В. Воронич

Г

– четверта літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Назва літери [ге] вживається як іменник серед. роду. Буває велике і мале. За формою...

М. Г. Железняк

Говірка

– мовно-територіальне утворення, що слугує засобом спілкування мешканцям одного чи кількох сусідніх, зазвичай сільських, населених пунктів. Г. називають «мікромовою», оскільки вона...

М. Г. Железняк

Гомін

– літературна антологія творчості українських письменників у Польщі. Видана 1964 Укр. суспільно-культур. товариством (Варшава). Містить поет. і проз. твори 40-а авторів. Серед них – поезії О....

С. Заброварний

Гражданський шрифт

. Почали застосовувати в Росії у книжках світського друку після проведеної 1708–10 реформи замість давньоруського шрифту, заснованого на кирилиці. Ін. назва – «гражданка». Запровадження Г. ш....

Г. П. Півторак

Граматика

(грец. γραμματικὴ, від γράμμα – літера, написання) – будова мови з властивими їй морфологічними одиницями, категоріями і формами, синтаксичними одиницями і категоріями, словотвірними...

І. Р. Вихованець

Графіка

– сукупність рукописних та друкованих знаків певної писемності (графеми, розділові знаки, шрифтові різновиди); розділ мовознавства, що досліджує співвідношення писемних знаків із...

Г. П. Півторак

Грецька мова

– мова, що утворює окрему групу в складі індоєвропейської сім’ї мов. Держ. мова Греції і (одночасно з турец.) Кіпру. Розповсюдж. на Пд. Балкан. п-ова і прилеглих о-вів Іоній. та Егей. морів...

Н. Ф. Клименко

Стор. 1 із 6 123Вперед

Популярні статті розділу
МОВА І ЛІТЕРАТУРА

Метафора
Л. В. Кравець
4625
Верлібр
Е. С. Соловей
4043
Кирилиця
В. В. Німчук
3666
Лексикологія
О. О. Тараненко
3623
Мовне законодавство
Г. І. Панич, О. С. Іщенко
3176
Науковий стиль
Л. В. Кравець, Л. І. Мацько
3046
ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)
Р. І. Доценко
2929
Діалект
М. Г. Железняк, Л. Т. Масенко
2901
Заборона української мови
С. І. Очеретянко, Л. В. Рябець
2887
Пунктуаційні (розділові) знаки
М. І. Степаненко
2813
Евфемізм
О. О. Тараненко
2711
Лексика
О. О. Тараненко
2698