ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine


Мова і література

У тематичному розділі така кількість статей: 103


А 

– перша літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на лат. і слов’яно-кирил. графічних основах. За формою накреслення – видозмінена кирил. літера, що походить із грец. a «альфа»,...

М. Г. Железняк


Азербайджанська мова 

– мова, що належить до огузької групи тюркських мов з помітними ознаками кипчацьких мов. Держ. мова Азербайджану. А. м. розмовляють бл. 17 млн азербайджанців, які проживають у багатьох...

Г. І. Халимоненко


Албанська мова 

– мова албанців, що становить окрему гілку індоєвропейської сім’ї мов. А. м. – своєрідне продовження давніх індоєвроп. мов Балкан. п-ва (палеобалкан. мов), генетично найближча до...

С. М. Єрмошкін


Алгоритмічна мова 

– формальна мова, призначена для записування алгоритмів за заданими правилами конструювання. Хоч для кожної А. м. такі правила досить різноманітні і якісно відмінні, будь-який алгоритм...

О. Л. Перевозчикова


Арабська мова 

– одна з семітських мов афразійської мовної родини. Функціонує в двох різновидах: сучасна літературна (є офіц. мовою держ. закладів, шкіл, ЗМІ, науки, худож. літ-ри тощо; спільною...

В. С. Рибалкін


Ассирійська мова 

(новосирійська мова, застар. – айсорська) – одна з семітських мов. Належить до пн.-центр. або, за ін. поділом, – пн.-зх. групи арамейської підгрупи. Функціонує в іншомов. оточенні в окремих...

В. С. Рибалкін


Б 

– друга літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Походить від старослов’ян. кирил. літери «Б» (буки), утвореної графіч. видозміненням грец....

М. Г. Железняк


Білоруська мова 

– мова білорусів, основного населення Республіки Білорусь. Рідною її вважають 6,7 млн осіб (88 % мешканців Білорусі за переписом 1979). Разом із рос. та укр. мовами становить сх. групу слов’ян....

Г. П. Півторак


Бойківський говір 

– говір карпатської групи південно-західного наріччя української мови. Найархаїчніший говір української мови, в якому збереглася низка прикмет руської (давньоукр.) і праслов’ян. мов....

Я. К. Радевич-Винницький


Болгарська мова 

– мова, що належить до південної групи слов’янських мов. Держ. мова Болгарії. Поширена також в Україні, Молдові, Росії, Казахстані, Румунії, Македонії, Сербії і Чорногорії, Албанії, Чехії,...

І. А. Стоянов


В 

– третя літера української абетки. Є в ін. абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Назва літери [ве] вживається як іменник серед. роду. За формою накреслення це видозмінений...

М. Г. Железняк


Верлібр 

(франц. vers libre – вільний вірш) – назва специфічної, структурно наближеної до прози форми віршованого твору (а також його рядка); неримований і нерівнонаголошений твір, вільний від таких...

Е. С. Соловей


Вірменська мова 

– мова, що становить окрему гілку індоєвропейської сім’ї мов. Держ. мова Вірменії, якою розмовляють понад 6 млн вірмен, з них 3,79 млн – у самій республіці, а також у Грузії, Росії, США, Сирії,...

О. І. Божко


Волинський говір 

– один із старожитніх говорів волинсько-подільської групи південно-західного наріччя. Охоплює пд. р-ни Волин., Рівнен. і Житомир., а також пн. р-ни Львів., Терноп., Хмельн. і Вінн. областей. На...

Г. В. Воронич


Г 

– четверта літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на основі слов’ян.-кирил. графіки. Назва літери [ге] вживається як іменник серед. роду. Буває велике і мале. За формою...

М. Г. Железняк


Говірка 

– мовно-територіальне утворення, що слугує засобом спілкування мешканцям одного чи кількох сусідніх, зазвичай сільських, населених пунктів. Г. називають «мікромовою», оскільки вона...

М. Г. Железняк


Гражданський шрифт 

Г. ш. почали застосовувати в Росії у книжках світського друку після проведеної 1708–10 реформи замість давньорус. шрифту, засн. на кирилиці. Ін. назва – «гражданка». Запровадження Г. ш. стало...

Г. П. Півторак


Грецька мова 

– мова, що утворює окрему групу в складі індоєвропейської сім’ї мов. Держ. мова Греції і (одночасно з турец.) Кіпру. Розповсюдж. на Пд. Балкан. п-ова і прилеглих о-вів Іоній. та Егей. морів...

Н. Ф. Клименко


Грузинська мова 

() – мова грузинського народу, державна мова Грузії. Входить до групи картвельських (або іберійських) мов (разом із занською (мегрелочанською) і сванською мовами). Спільна і осн. мова...

І. Кобалава, О. Н. Мушкудіані


Гумореска 

– невеликий прозовий або віршований твір жартівливого змісту, що змальовує смішну пригоду чи рису в характері людини. Добродушний, лагідний сміх у Г. нерідко поєднується з елементами...

В. О. Дорошенко


Гуцульський говір 

– говір галицько-буковинської групи південно-західного наріччя української мови. Ін. назва – східнокарпатський. Поширений у сх. ч. Закарп. (Рахів. р-н), зх. ч. Чернів. (Вижниц., Путил. р-ни),...

Н. В. Хобзей


Д 

– шоста літера української абетки. Є в усіх алфавітах, створених на основі слов’ян. кирилич. графіки. Назва літери [де] вживається як іменник серед. роду. Буває велике і мале. За формою...

М. Г. Железняк


Давньоруська мова  

Див. Давньоруської мови концепція


Державна мова 

– мова спілкування держави з громадянами, застосовувана в усіх сферах суспільного життя – в офіційно-ділових документах, науці, культурі, освіті, юриспруденції, виробництві, інформації,...

О. Д. Пономарів


Дитяча література 

– див. Література для дітей та підлітків.


Діалект 

(від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) – різновид певної мови, що разом із літературним становить національну мову; засіб спілкування між представниками однієї територіальної чи...

М. Г. Железняк, Л. Т. Масенко


Діалог 

(від грец. διάλογος – розмова, бесіда) – розмова між двома чи кількома особами. У Д. – різновид мовленнєвої комунікації у формі обміну висловлюваннями-репліками. Для Д. типові змістовий...

Г. В. Воронич


Документальна література 

– художньо-публіцистичні, науково-художні твори (нариси, нотатки, хроніки, репортажі), що ґрунтуються на повному або частковому використанні документальних джерел. Відрізняються від...

Ю. І. Ковалів


Е 

– сьома літера української абетки. Є в ін. алфавітах, створ. на кирилич. і лат. графіч. основах. Назва літери [е] вживається як іменник серед. роду. Буває велика і мала, має рукописну й...

М. Г. Железняк


Епістолярна література, Епістолярій 

– художні твори різних жанрів, написані у вигляді листування персонажів між собою або у яких форму листа чи послання використовують як творчий прийом, а також публіцистичні, політичні та...

В. І. Кузьменко


Епос 

(від грец. ἔπος – слово, розповідь) – рід оповідної прозової та словесно-музичної творчості, що охоплює систему жанрів і тематичних циклів. Е. укр. фольклору – міфічні легенди, казки,...

С. Й. Грица


Епос 

– один із трьох, поряд з лірикою та драмою, родів художньої літератури. Твори цього роду об’єднує низка рис: об’єктивне зображення реальності, розповід. характер, сюжетність,...

Н. І. Бернадська


Есперанто 

– штучна мова міжнародного спілкування. Створ. Лукашем-Людвіком Заменгофом, який під псевд. Doktoro Esperanto («Доктор, який сподівається») видав 1887 у Варшаві проект міжнар. штуч. мови –...

Є. М. Ковтонюк, В. В. Таранюк


Ж 

– дев’ята літера української абетки. Є в усіх алфавітах, створених на основі слов’ян.-кирилич. графіки. Назва літери [же] вживається як іменник серед. роду. Буває велика і мала, має...

М. Г. Железняк


Жарґон 

(франц. jargon, від галло-роман. gargone – базікання) – різновид мовлення, вживаного переважно в усному спілкуванні в середовищах окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення;...

Л. Т. Масенко


З 

– десята літера української абетки. Є в усіх алфавітах, створених на основі слов’ян.-кирилич. графіки. Назва літери [зе] вживається як іменник серед. роду. Буває велика і мала, має рукописну й...

М. Г. Железняк


Заборона української мови 

– системні адміністративні утиски, спрямовані на обмеження чи повну заборону функціонування української мови. В історії відомі приклади, коли панівна нація забороняла автохтонному...

С. І. Очеретянко, Л. В. Рябець


Закарпатський говір 

– один з архаїчних говорів карпатської групи діалектів південно-західного наріччя української мови. Інші назви – середньозакарпатський, підкарпатський., південнокарпатський діалект....

В. В. Німчук


Західнополіський говір 

– один із говорів північного наріччя української мови. Ін. назва – волин.-поліс. діалект. Охоплює тер. майже всієї Волин. і пн.-зх. р-нів Рівнен. обл., а також Берестейщини та Пінщини в...

Г. В. Воронич


И 

– одинадцята літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на кириличній та латинській графічній основах. Назва літери [и] вживається як іменник середнього роду. Буває велика і...

М. Г. Железняк


Стор. 1 із 3        1    2    Вперед