(Огієнко Іван Іванович; 02(14). 01. 1882, м. Брусилів Радомишл. пов. Київ. губ., нині смт Житомир. обл. – 29. 03. 1972, Вінніпеґ) – державний, громадський, церковний діяч, мовознавець, літературознавець, історик Церкви, філософ, поет, видавець. Дійсний член НТШ (1923). Закін. у Києві...
(14. 01. 1937, с. Старий Животiв, нині Новоживотiв Оратiв. р-ну Вiнн. обл. – 14. 07. 1995, Київ) – письменник. Літ. премія ім. Ю. Яновського (1982). Державна премія України iм. Т. Шевченка (1985). Міжнародна премія фундації О. і Т. Антоновичів (1995). Закiн. Нiжин. пед. інститут (1959). Працював...
(псевд. і крипт.: Сильвестренко, Василь Ильницкій, С. К.; 14. 01. 1886, м. Ходорів, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. – 04. 01. 1946, м. Куритиба, шт. Парана, Бразилія) – письменник, драматург, фольклорист. Закін. нар. школу в Ходорові. Від 1904 публікувався у часописах «Страхопудъ», «Добра...
(14. 01. 1972, Харків) – актор. Заслужений артист України (2009). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1994, курс Ю. Мажуги). Відтоді працює в Івано-Франківську: в укр. муз.-драм. театрі ім. І. Франка; водночас 2004–09 – викладач Інституту мистецтв Прикарп. університету. Л. – різноплановий...
(14. 01. 1997, Харків — 14. 05. 2022, м. Гуляйполе Пологівського р-ну Запорізької обл., похований 18. 05. 2022 у Вінниці) — військовик. Син І. Пархоменка. Капітан. Герой України (2022, посмертно). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2022). Закінчив Київський військовий ліцей імені І. Богуна...
(14. 01. 1900, с. Острiвець, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. – 19. 08. 1976, Львiв) – біохімік. Брат В. Ґжицького. Доктор вет. (1931) і бiол. (1940) н., професор (1940), академік Укр. академії с.-г. наук (1959), член-кореспондент АН УРСР (1951). Дійсний член НТШ (1942). Заслужений діяч науки...
(псевд.: В. Широчанський, В. Степовий, В. Поперешній; 02(14). 01. 1874, м. Широке Херсон. пов., нині смт Дніпроп. обл. – 01. 04. 1935, Варшава) – історик Церкви, краєзнавець, архівознавець, бібліограф. Чоловік Л. Біднової. З родини замож. селян. Закін. Херсон. духовне училище (1889), Одес....
(14. 01. 1931, с. Червоний Кут, нині Чорний Кут Ширяїв. р-ну Одес. обл.) – педагог. Доктор педагогічних наук (1995), професор (1994). Державні нагороди СРСР. Закін. Кіровогр. пед. інститут (1959), де відтоді й працював (нині університет, Кропивницький): 1960–70 – декан факультету підготовки...
(14. 01. 1940, с. Новоселиця Катеринопіл. р-ну Київ., нині Черкас. обл. – 01. 12. 2007, Київ, похов. у рідному селі) – педагог. Доктор педагогічних наук (1984), професор (1985), академік АПНУ (1992). Закін. Київ. пед. інститут (1967), де й працював від 1971 (нині Нац. пед. університет; з...
(справж. – Ковінько; 01(14). 01. 1900, с. Плоске, нині Решетилiв. р-ну Полтав. обл. – 25. 07. 1985, Полтава) – письменник-гуморист. Літ. премiя iм. Остапа Вишнi (1984). Закiн. земське двокласне училище. Учасник воєн. дій 1918–20, перебував у нім. полоні та польс. концтаборі. Навч. у Полтав. ІНО...
(14. 01. 1928, Миколаїв) – баяніст, диригент, педагог. Заслужений працівник культури України (1973), професор (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. консерваторію (1958; кл. баяна Л. Шаврука, диригування – В. Єфремова), де відтоді й викладає (нині муз. академія): 1969–83 – декан...
(14. 01. 1951, смт Жовтень Станіслав. обл., нині Єзупіль Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.) – майстер художнього ткацтва, живописець і реставратор. Член НСХУ (2002). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1981; викл. Д. Довбошинський, В. Манастирський, М. Токар). Учасник обл.,...
(14. 01. 1938, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) – артистка балету, балетмейстер. Народний артист УРСР (1973). Ґран-Прі 2-го Міжнар. фестивалю танцю, Міжнар. премія ім. А. Павлової та В. Ніжинського (обидві – Париж, 1964, спільно з В. Парсєговим). Держ. нагорода СРСР. Закін. Одес. хореогр....
(14. 01. 1948, Харків — 07. 07. 2005, Київ) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1981), професор (1989). Премія імені М. Крилова НАНУ (1998). Закінчив Московський університет (1970). Від 1974 працював в Інституті математики НАНУ (Київ): від 1981 — провідний науковий співробітник;...
(14. 01. 1928, с. Вишнівчик, нині Чемеровец. р-ну Хмельн. обл. – 17. 07. 2019, там само) – актриса, педагог. Дружина К. Артеменка. Професор (1991). Народний артист України (1998). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2004, 2008, 2017). Закін. Київ. театр. інститут (1950; викл. В. Вільнер)....
(14. 01. 1994, смт Заболоття Ратнівського, нині Ковельського р-ну Волинської обл.) — військовик. Майор. Герой України (2017). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2017). Після навчання у військовому ліцеї в Луцьку вступив на факультет бойового застосування військ...
(14. 01. 1938, Одеса – 02. 08. 2018, там само) – письменник, фольклорист, краєзнавець. Член НСПУ (1992). Закін. Одес. морехідне училище, служив на Пн. флоті. Після демобілізації, як фольклорист, з рекомендацією М. Рильського, вступив на філол. факультет Одес. університету, по завершенню навч....
(14. 01. 1931, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 04. 01. 2004, Одеса) – живописець. Батько Н. Лози. Народний художник України (1997). Член НСХУ (1970). Закін. Одес. художнє училище (1959; викл. Л. Токарева-Александрович), Харків. худож. інститут (1966; майстерня О. Хмельницького). Працював 1959–60...
(14. 01. 1947, с. Турбаї Глобин. р-ну Полтав. обл.) – економіст. Доктор економічних наук (1995), професор (1998). Закін. Дніпроп. університет (1976). Працював у Інституті геотех. механіки АН УРСР (Дніпропетровськ, 1977–79); ВО «Укрелектрочормет» (Дніпропетровськ, 1979– 85); Міністерстві чорної...
(14. 01. 1957, с. Карапчів Вижниц. р-ну Чернів. обл.) – майстриня художньої вишивки. Дочка Л. Кудринської, мати А. Борчі. Член НСМНМУ (2003). Закін. Чернів. університет (1979). Працювала співроб. тех. відділу Інституту проблем матеріалознавства (1980–98); кер. гуртка худож. вишивки Палацу дітей...
(14. 01. 1951, с. Вершина Друга Куйбишев. р-ну Запоріз. обл. – 24. 07. 2000, Харків, похов. у Запоріжжі) – актор, співак. Закін. актор. (1975) і вокал. (1988; кл. Є. Червонюк) факультети Харків. інституту мистецтв. Працював кер. самодіял. танц. колективу в Харкові, 1975–83 – актор Вінн. муз....
(02(14). 01. 1881, с. Волокитине, нині Путивл. р-ну Сум. обл. – 16. 06. 1951, Харків) – співак (драматичний тенор), педагог. Заслужений артист УРСР (1933). Вокал. освіту здобув приватно у М. Маркевича (1901–02, С.-Петербург) та у Д. Оксілія (1911– 12, Мілан). Дебютував 1907 у С.-Петербурзі....
(справж. – Хіраока Кімітаке; 14. 01. 1925, Токіо – 25. 11. 1970, там само) – японський письменник, драматург і есеїст. До 12-ти р. виховувався в дідуся з бабусею у суворій дисципліні. Навч. у привілейов. школі (нині університет Ґакусюїн), закін. юрид. факультет Токій. університету (1947)....
(01(14). 01. 1907, с. Черняхів, нині Кагарлиц. р-ну Київ. обл. – 07. 04. 1993, Київ) – патофізіолог, лікар-ендокринолог. Батько Ігоря та Сергія Комісаренків. Доктор медичних наук (1941), професор (1942), академік АНУ (1951). Заслужений діяч науки УРСР (1960). Державна премія УРСР у галузі...
(14. 01. 1967, с. Буща Дубенського р-ну Рівненської обл.) — правоохоронець. Генерал армії України (2016). Герой України (2019). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2002, 2007, 2009), орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2016). Закінчив Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки...
(14. 01. 1952, м. Часів Яр Артемівської міськради, нині Бахмутського р-ну Донецької обл.) — фахівець у галузі електромеханіки. Доктор технічних наук (2008), професор (2008). Державна премія України в галузі науки і техніки (2016). Закінчив Донецький політехнічний інститут (1974). Від 1977 працює у...
(14. 01. 1933, с. Старий Мізунь, нині Долинського р-ну Івано-Франківської обл. – 22. 03. 2004, Київ) – актриса. Дружина Володимира, мати Олександра і Тараса Денисенків. Народний артист України (1974). Державна премія України імені О. Довженка (1999). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2003). У...
(14. 01. 1924, с. Соколівка, нині Крижоп. р-ну Вінн. обл. – 17. 11. 2003, Київ) – письменник, драматург, перекладач. Член НСПУ (1955). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Тульчин. фельдшер.-акушер. школу (Вінн. обл., 1947), навч. в якій розпочав ще 1939 і його перервала війна, Вінн. пед....
(01(14). 01. 1913, с. Афурино, нині Вологодської обл., РФ — 09. 03. 1987, Київ) — конструктор, фахівець у галузі приладобудування. Батько Є. Парнякова. Доктор технічних наук (1967). Герой Соціалістичної Праці (1969). Державна премія СРСР (1970). Золота медаль імені С. Корольова АН СРСР (1970),...
(02(14). 01. 1883, Київ — 10. 07. 1948, м. Реґенсбурґ, похований у м. Авґсбурґ, Німеччина) — військовий і громадсько-політичний діяч. Був одружений на дочці В. Іконникова. Генерал-хорунжий Армії УНР (1920). Дійсний член НТШ (1948). Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус (1900),...
(справж. – Козел; 14. 01. 1962, Чернігів) – спортсмен (лижні гонки). Майстер спорту міжнародного класу (1981), заслужений майстер спорту СРСР (1982). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський інститут фізичної культури (1982). Багатораз. переможець і призер чемпіонатів України, СРСР, зимових...
(14. 01. 1926, с. Бабанка, нині смт Уман. р-ну Черкас. обл. – 20. 02. 2013, Харків) – фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1980), професор (1981). Державна премія України в галузі науки і техніки (2001). Закін. Харків. авіац. інститут (1948). У 1948– 53 працював на керів. інж....
(псевд. – Г. Анатолюк; 14. 01. 1936, с. Мигалівці, нині Барського р-ну Вінн. обл. – 28. 01. 2006, Вінниця) – письменник. Член НСПУ (1982). Закін. Київ. політех. інститут (1958), Донец. університет (1969). Працював інж., журналістом, книговидавцем, зав. Кабінету молодого автора при Вінн....
(14. 01. 1949, с. Болотниця Талалаїв. р-ну Черніг. обл.) – психолог. Доктор психологічних наук (1995), професор (1996). Закін. Київ. пед. інститут (1972). Працював інспектором відділу спец. шкіл Міністерства освіти Молд. РСР (1975–86); пров. н. с. НДІ педагогіки та психології (Кишинів, 1986–92);...
(14. 01. 1943, с. Борківка Менського р-ну Черніг. обл.) – політолог. Канд. істор. (1972), д-р філос. (1992) н., професор (1995). Закін. Моск. університет (1968). Працювала від 1971 у Нац. університеті «Львівська політехніка»: від 1993 – професор кафедри політології і соціології; за сумісництвом...
(14. 01. 1955, Харків) – лікар-кардіолог. Доктор медичних наук (1994), професор (1999).Закін. Харків. мед. інститут (1978). Від 1982 працює в Інституті терапії НАМНУ (Харків): від 1996 – завідувач відділу артеріал. гіпертонії. Встановив метаболічні, імунні та молекулярні ланки патогенезу есенціал....
(14. 01. 1952, с. Княгинінок, нині с. Маяки Луцького р-ну Волин. обл.) – журналіст, видавець і режисер. Закін. Луцький пед. інститут (1973). Працював у ред. рай. г. «Слава праці»; 1977–92 – кор., завідувач відділу культури ред. «Молодий ленінець». Один із засн. інформ.-муз. програми «Студія–3» на...
(01(14). 01. 1901, Київ – 13. 07. 1963, там само) – мовознавець. Кандидат філологічних наук (1946). Закін. Київський університет (1936). Відтоді працював у ньому (з перервою): від 1946 – доцент кафедри української мови; одночасно 1938–63 – в Інституті мовознавства АН УРСР (Київ, з перервою...
(14. 01. 1947, с. Михайлівка Кам’ян. р-ну, нині Черкас. обл.) – лікар-хірург. Доктор медичних наук (2003), професор (2005). Навч. у Військ.-мед. академії у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1968–70), закін. Київ. мед. інститут (1974). Відтоді працював у Київ. інституті удосконалення лікарів; від...
(02(14). 01. 1899, с. Лука Житомир. пов. Волин. губ., нині Житомир. р-ну Житомир. обл. – 1942, м. Уфа, РФ) – письменник. Під час воєн. дій 1918–20 кілька місяців був інспектором у лазареті Армії УНР. Закін. Житомир. комерц. училище (1919), навч. у Київ. ІНО. Член «Просвіти». У 1920-х рр....
(Леонтьев Алексей Алексеевич; 14. 01. 1936, Москва – 12. 08. 2004, там само) – російський психолінгвіст. Син О. Леонтьєва. Доктор філологічних (1968) та психологічних. (1975) наук, професор (1976), академік Російської академії освіти (1992). Закінчив Московський університет (1958), де й працював...
(14. 01. 1948, с. Заріччя Надвірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — правознавець. Брат В. Костицького. Доктор юридичних наук (1990), професор (1994), академік НАПрНУ (1993), член-кореспондент НАПНУ (1992). Народний депутат України (1994—96). Орден «За заслуги» 3-го (2002) і 2-го (2008)...
(14. 01. 1949, с. Башмаково, нині смт Пензен. обл., РФ) – волейболіст (нападник), тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1971). Закін. Київський інститут фізичної культури (1984). Чемпіон Європи серед юніорів (Таллінн, 1969), серед дорослих (м. Мілан, Італія, 1971), 5-ї Спартакіади народів...
(14. 01. 1951, с. Мар’янівка Михайлів. р-ну Запоріз. обл.) – філософ, політолог. Доктор філософських наук (2000), професор (2000). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010). Закін. Мелітоп. інститут механізації с. господарства (1973), Вищу комсомол. школу при ЦК ВЛКСМ (1979, Москва). 1979–87 – на...
(01(14). 01. 1907, с. Рокитне, нині смт Київ. обл. – 03. 12. 1984, Харків) – вчений-селекціонер у галузі рослинництва. Доктор сільськогосподарських наук (1975), професор (1976). Державні нагороди СРСР. Закін. Маслів. інститут селекції і насінництва (Миронів. р-н Київ. обл., 1932). Від 1933...
(справж. – Блумштейн Волько; 02(14). 01. 1889, м. Слов’янськ, нині Донец. обл. – 22. 12. 1937, Харків) – літературознавець, критик. Член літ. організацій «Гарт», ВУСПП. За участь у с.-д. гуртках висланий 1915 у Тургай. край (нині Казахстан). Після Лютн. революції 1917 повернувся в Україну....
(справж. – Кулеша; 14. 01. 1924, с. Пустоварівка, нині Сквир. р-ну Київ. обл. – 13. 03. 2002, Херсон) – письменник, перекладач. Член НСПУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Херсон. пед. інститут (1959). Працював завідувач відділу в ред. рай. газет Херсонщини і...
(справж. – Коцегуб; 02(14). 01. 1892, х. Костів, нині село Валків. р-ну Харків. обл. – 17. 12. 1938, Харків) – журналіст, письменник. Член СП СРСР (1934). Навч. на юрид. (1912), закін. істор.-філол. (1917) факультет Петрогр. університету (нині С.-Петербург). Брав участь у діяльності Укр....
(von Manteuffel Hasso; 14. 01. 1897, м. Потсдам, Німеччина – 24. 09. 1978, м. Дісен-на- Аммерзее, ФРН) – німецький військовий діяч. Генерал танк. військ (1944). Навч. у кадет. корпусі в м. Наумбурґ і військ. училищі в Берліні. В армії від 1916. Учасник 1-ї світової війни. У роки 2-ї світової...
(14. 01. 1950, с. Положаї Переяслав-Хмельницького, нині Бориспільського р-ну Київської обл.) — геолог. Доктор геологічних наук (2003), професор (2013), академік НАНУ (2015). Державна премія України в галузі науки і техніки (2014). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Орден Ярослава...
(14. 01. 1959, с. Сварицевичі Дубровицького, нині Сарненського р-ну Рівненської обл.) — фахівець у галузі гідромеліорації. Доктор технічних наук (2015), професор (2016). Закінчив Український інститут інженерів водного господарства (Рівне, 1984), де від 1989 й працює (нині Національний університет...
(14. 01. 1970, м. Новий Оскол Бєлгород. обл., РФ) – правознавець. Доктор юридичних наук (2014), професор (2014). Закін. Воронез. університет за спеціальністю «юриспруденція» (РФ, 1995), Донец. університет за спеціальністю «міжнар. економіка» (2000). Від 1995 працювала у Маріуп. університеті...
(02(14). 01. 1897, м. Кагарлик, нині Київ. обл. – 30. 08. 1937, Київ) – партійний і радянський діяч. Брат А. Любченка. Від 1913 – в есерів. русі. Після закінчення Київ. військ.-фельдшер. школи (1914) як пом. лікаря піхот. полку брав участь у 1-й світ. війні. Екстерном склав іспити на атестат...
(Аўрамчык Мікалай Якаўлевіч; 14. 01. 1920, с. Плеси, нині Бобруй. р-ну Могильов. обл., Білорусь – 08. 05. 2017, Мінськ) – білоруський поет, перекладач. Член СП Білорусі (1947). Лауреат літ. премії ім. Янки Купали (1964). Учасник 2-ї світової війни. 1938 вступив на літ. факультет Мінського пед....
(01(14). 01. 1912, с. Герніки, нині с. Старі Герніки Гроднен. обл., Білорусь – 24. 12. 1995, Київ) – історик літератури, літературний критик. Кандидат філологічних наук (1948), професор (1971). Учасниця 2-ї світової війни. Закін. Київський університет (1936). Працювала у Київ. пед. інституті...
(01(14). 01. 1908, шахта Північна, нині у складі м. Єнакієве Донец. обл. – 16. 06. 1974, м. Красний Луч Ворошиловгр., нині Луган. обл.) – письменник, драматург. Член СПУ (1954). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1930). Працював на шахті. Організував...
(14. 01. 1938, с. Нараїв, нині Тернопільського р-ну нині Тернопільської обл. — 27. 03. 2021, Львів) — письменник. Член НСПУ (1978). Премії імені А. Головка (1997), імені О. Гончара (2002), імені Братів Б. та Л. Лепких (2011). Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (1959). Працював...
(14. 01. 1960, станиця Дубенцовська Ростов. обл., РФ – 17. 04. 2017, Чернігів) – тренер (кульова стрільба). Дружина і тренер Геннадія, мати і тренер Галини Авраменків. Майстер спорту міжнародного класу (1983), заслужений тренер України (1999). Закін. Кишинів. електромех. технікум (1979)....
(14. 01. 1976, Київ) – спортсмен (веслування на байдарках і каное). Майстер спорту міжнародного класу (1999). Закін. Кременчуц. університет економіки, інформ. технологій і упр. (Полтав. обл., 2006). Фіналіст 27-х Олімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000, 8-е м. у складі каное-двійки на...
(14. 01. 1928, Одеса – 06. 03. 2012, м. Бостон, шт. Массачусетс, США) – альпініст, тренер. Майстер спорту (1959), почес. м. сп. СРСР (1966). Навч. в укр. школі інструкторів альпінізму під керівництвом М. Погребецького (1948), закін. школу інструкторів ВЦРПС (1949; обидві – Кавказ), Одес....
(14. 01. 1976, Київ) – спортсмен (веслування на байдарках і каное). Майстер спорту міжнародного класу (1999). Закін. Кременчуц. університет економіки, інформ. технологій і упр. (Полтав. обл., 2006). Фіналіст 27-х Олімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000, 8-е м. у складі каное-двійки на...
(14. 01. 1951, смт Жовтень Станіслав. обл., нині Єзупіль Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.) – майстер художнього ткацтва, живописець і реставратор. Член НСХУ (2002). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1981; викл. Д. Довбошинський, В. Манастирський, М. Токар). Учасник обл.,...
(14. 01. 1951, с. Вершина Друга Куйбишев. р-ну Запоріз. обл. – 24. 07. 2000, Харків, похов. у Запоріжжі) – актор, співак. Закін. актор. (1975) і вокал. (1988; кл. Є. Червонюк) факультети Харків. інституту мистецтв. Працював кер. самодіял. танц. колективу в Харкові, 1975–83 – актор Вінн. муз....
(14. 01. 1951, с. Мар’янівка Михайлів. р-ну Запоріз. обл.) – філософ, політолог. Доктор філософських наук (2000), професор (2000). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010). Закін. Мелітоп. інститут механізації с. господарства (1973), Вищу комсомол. школу при ЦК ВЛКСМ (1979, Москва). 1979–87 – на...
(14. 01. 1951, с. Маньківка Бершадського, нині Гайсинського р-ну Вінницької обл. — 08. 04. 2021, Львів) — фахівець у галузі математичного моделювання та обчислювальної механіки деформівних твердих тіл. Доктор фізико-математичних наук (1998), професор (2005). Премія імені М. Крилова НАНУ (2015)....
(14. 01. 1926, с. Бабанка, нині смт Уман. р-ну Черкас. обл. – 20. 02. 2013, Харків) – фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1980), професор (1981). Державна премія України в галузі науки і техніки (2001). Закін. Харків. авіац. інститут (1948). У 1948– 53 працював на керів. інж....
(14. 01. 1926, м. Орєхово-Зуєво Моск. обл.) – фахівець у галузі літакобудування. Доктор технічних наук (1983). Державна премія України в галузі науки і техніки (1996). Закін. Моск. авіац. інститут (1949). Від 1954 працював у Авіац. наук.-тех. комплексі ім. О. Антонова (Київ): 1957–59 –...
(01(14). 01. 1901, Київ – 13. 07. 1963, там само) – мовознавець. Кандидат філологічних наук (1946). Закін. Київський університет (1936). Відтоді працював у ньому (з перервою): від 1946 – доцент кафедри української мови; одночасно 1938–63 – в Інституті мовознавства АН УРСР (Київ, з перервою...
(01(14). 01. 1901, Харків – 21. 01. 1973, Київ) – архітектор. Навч. на робітфаці Дніпроп. гірн. інституту (нині Дніпро, 1923–25) та у Київ. худож. інституті (1926–30), закін. Київ. буд. інститут (1931). Відтоді працював у Києві в інститутах «Гіпротранс» і «Діпромісто» й Архіт.-планувал. упр....
(14. 01. 1901, с. Старий Мерчик, нині смт Валків. р-ну Харків. обл. – 22. 02. 1971, м. Саратов, РФ) – організатор виробництва. Герой Соц. Праці (1963). Державні нагороди СРСР. З дит. років працював за наймом. Закін. Харків. технол. інститут (1929) і вступив до аспірантури. Працював нач. відділу...
(30. 12. 1906(12. 01. 1907), Житомир – 14. 01. 1966, Москва) – конструктор ракетно-космічної техніки. Син П. Корольова. Академік АН СРСР (1958), двічі Герой Соц. Праці (1956, 1961), Ленін. премія (1957). Державні нагороди СРСР. Закін. буд. профес. школу в Одесі (1924), навч. на мех....
(23. 11(06. 12). 1901, м. Оренбург, Росія – 14. 01. 1988, Москва) – партійний і радянський діяч. Генерал-лейтенант (1943). Герой Соц. Праці (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. класичну г-зію. Від 1919 перебував на політ. роботі у Червоній армії. 1920 вступив до РКП(б). 1921 навч. у Моск....
(23. 05(05. 06). 1907, с. Будаївка, нині м. Боярка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. – 14. 01. 1977, Київ) – громадсько-культурний діяч. Син Федора та Віри, брат Юрія Матушевських. Закін. 1-у Київ. труд. школу ім. Т. Шевченка (1923) і вступив до Київ. пед. технікуму,...
(псевдо: Сич, Кіндрат; 09. 03. 1894, с. Ременів, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 14. 01. 1944, Львів) — військово-політичний діяч. Закінчив Академічну гімназію у Львові (1912), навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Учасник молодіжного січового та пластового рухів у...
(08(20). 09. 1881, містечко Великі Будища, нині село Дикан. р-ну Полтав. обл. – 14. 01. 1956, Ленінград, нині С.-Петербург) – фахівець у галузі кораблебудування. Син Полієвкта, брат Михайла Полієвктовича, батько Михайла Володимировича Костенків. Сталінcька премія (1950). Держ. нагороди Рос....
(24. 03. 1952, с. Шуга Тюменської обл., РФ — 14. 01. 2025, Чернівці) — геолог, географ, фахівець у галузі екологічної безпеки. Доктор геолого-мінералогічних (1992), географічних (1996) і технічних (2005) наук, професор (1996). Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Державна премія України...
(справж. – Давидов Зусель-Меєр Гілельович; 11. 03. 1906, Київ, за ін. даними – м. Новгород-Сіверський, нині Черніг. обл. – 14. 01. 1994, м. Женева, Швейцарія) – промисловець. Перші роки життя Д. пройшли в Києві, де його батько займався виготовленням тютюн. виробів, був власником невеличкого...
(17. 10. 1941, м. Краків, Польща – 14. 01. 2016, м. Торонто, Канада) – живописець, графік, художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Онука М. Ганушевського. Член Об’єдн. мистців-українців Америки (1965–81), Укр. спілки образотвор. мистців у Канаді (1986–96). Від 1949 – у США, де закін....
(Łoś Jan Stanisław; 21. 10. 1890, с. Чишки, нині Мостис. р-ну Львів. обл. – 14. 01. 1974, м. Люблін, Польща) – польський політичний діяч, дипломат, історик. Походив із граф. роду. 1908 закін. приватну єзуїт. гімназію у с. Буньковичі (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.), 1913 здобув докторат із...
(19. 08. 1871, м. Долина, нині Івано-Фр. обл. – 14. 01. 1936, с. Гологірки, нині Золочів. р-ну Львів. обл.) – композитор, лікар. Учасник 1-ї світової війни. У Львові навч. у Д. Вінцковського та Л. Саєвич. Закін. мед. факультет Віден. університету (1898), де був чл. муз. гуртка укр. студент....
(01. 02. 1935, м. Прилуки Черніг. обл. – 14. 01. 2017, Київ) – лікар-гігієніст, біофізик. Канд. тех. (1968), д-р фіз.-мат. (1976) н., професор (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (2011). Держ. премії СРСР (1983) та України (2004) у галузі н. і т. Закін. Всесоюз. політех. інститут...
(19. 07. 1939, Днiпропетровськ, нині Дніпро – 14. 01. 2022, Київ) – політичний діяч, військовик. Батько А. Деркача. Народний депутат України (2002–06). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (1999). Закiн. Днiпроп. університет (1970), Вищi курси КДБ СРСР (1973). Працював у структурі КДБ...
10(23). 11. 1909, с. Хоні, нині м. Цулукідзе, Грузія – 14. 01. 1992, Тбілісі) – грузинський поет. Академік АН Грузії (1960), її віце-президент (1970–76). Герой Соц. Праці (1979). Гол. ред. Груз. Рад. Енциклопедії (1966–92). Премія ім. Ш. Руставелі (1965), Державна премія Грузії (1988),...
(псевд. і крипт.: К. Н. Rumer, Г-ль, K. h.; 29. 05. 1836, с. Тисмениця, нині смт Івано-Фр. обл. – 14. 01. 1903, м. Перемишль, нині Польща) – педагог, письменник, громадсько-культурний діяч. Закін. Чернів. гімназію (1861), філос. відділ. Львів. університету (1864). У 1865 видавав і редагував ж....
(18. 11. 1923, с. Гусакове Звенигород. р-ну, нині Черкас. обл. – 14. 01. 2015, с. Гусакове Звениг. р-ну Черкас. обл.) – письменник. Батько Г. Іванченка. Член НСПУ (2007). Літ. премія ім. В. Симоненка (2008). Навч. в агротехнікумі у м. Тальне (нині Черкас. обл.; 1939–41), закін. заочні курси...
(24. 11. 1926, Львів – 14. 01. 2018, там само) – мовознавець. Доктор філологічних наук (1996). Дійсний член НТШ (1992). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006). Закін. Львівський університет (1949). У 1950 репрес., перебувала в таборах м. Тайшет (Іркут. обл.) і Мордовії (РФ), 1956...
(09. 02. 1940, Київ – 14. 01. 2022, там само) – художник, режисер анімаційних фільмів. Заслужений діяч мистецтв України (2010). Член НСКінУ (1967). Закін. Київ. художнє училище (1957) і режисер. факультет Київ. інституту театр. мистецтва (1975; викл. Р. Юхименко, В. Чубасов). Від 1959 – художник...
(Никифор) Олексійович (27. 10(09. 11). 1902, с. Мала Драгунка Орлов. губ., Росія – 14. 01. 1951, м. Єнакієве Сталін., нині Донец. обл., перепохов. у м. Горлівка Донец. обл.) – один із зачинателів новаторських рухів у роки другої п’ятирічки (1933–37). Державні нагороди СРСР. Навч. у Моск. пром....
(27. 10. 1895, м. Заложці, нині смт Залізці Терноп. р-ну Терноп. обл. – 14. 01. 1962, Львів) – піаністка, музично-громадська діячка, педагог. Доц. (1953). Член Союзу укр. профес. музик у Львові (від 1934). Н. походить зі стародав. козац. роду Савчинських, внучата племінниця С. Крушельницької....
(26. 11. 1931, м. Актюбинськ, нині Актобе, Казахстан — 14. 01. 2014, Київ) — лікар-епідеміолог. Доктор медичних наук (1972), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (1992) та НАМНУ (1993). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Премія імені О. Палладіна НАНУ (1994). Закінчив Київський...
(дівоче — Ватич; 12(24). 07. 1891, с. Попова Ушицького пов. Подільської губ., нині с. Роздолівка Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл. — 14. 01. 1981, Прага) — письменниця, громадсько-культурна діячка. Дружина О. Приходька. 1893 разом із родиною переїхала до м. Кам’янець-Подільський (нині...
(14. 11. 1926, с-ще Садон, нині Пн. Осетія, РФ – 14. 01. 2008, м. Владикавказ, Пн. Осетія) – режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1974). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965) та Осетин. РСР (1968). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1957; викл. Л. Варпаховський, В. Скляренко). Працював реж....
(13. 12. 1829, с. Борщівці, нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл. – 01(14). 01. 1905, с. Струга, нині Новоушиц. р-ну Хмельн. обл.) – фольклорист і етнограф. Член Рос. геогр. товариства (1856). Закін. Кам’янець-Поділ. повіт. школу (нині Хмельн. обл., 1840). Працював від 1848 фельдшером у с....
(Nowak Jan; 27. 10. 1915, с. Городниця, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл. – 14. 01. 1991, Варшава) – польський військовик, історик. Закін. гімназію (1936) та вчител. семінарію (1938) у Львові. Відтоді учителював на Тернопільщині. З поч. нацист. окупації влітку 1941 перейшов у підпілля. Брав...
(20. 06(02. 07). 1888, Чернігів – 14. 01.1946, Москва) – літературо- та музикознавець, композитор. Доктор мистецтвознавства (1940), проф. Член-кореспондент Держ. академії худож. наук Росії. Закін. муз. училище РМТ (1907) та Університет св. Володимира у Києві (1912). Наук. підготовку здобув на...
(13(25). 07. 1896, Київ – 14. 01. 1979, там само) – мовознавець. Доктор педагогічних наук (1963), професор (1966). Закін. Київський університет (1920). Викладав у навч. закладах Бердянська (нині Запоріз. обл.), Білої Церкви (нині Київ. обл.) та ін. Від 1931 – в Інституті мовознавства АН УСРР...
(05. 01. 1929, с. Твердохлібівка, нині Воронезької обл., РФ — 14. 01. 1982, Львів) — письменник, перекладач, журналіст. Член СПУ (1959). У 1934—44 мешкав у Казахстані, де батько працював на залізниці. Після війни жив і навчався на Волині. Закінчив Львівський університет (1956). Працював у...
(18. 09. 1935, с. Заміське Валків. р-ну Харків. обл. – 14. 01. 2020, Харків) – хімік. Доктор технічних наук (1985), професор (1986). Закін. Харків. політех. інститут (1959), де працював інж. каф. технології електрохім. вироб-в; 1961–65 – інж. Харків. фіз.-тех. інституту; від 1965 – асист., від...
(Lindqvist Sigvard Axel; 21. 12. 1919, м. Євле, провінція Єстрикланд, Швеція – 14. 01. 2001, м. Єнчепінґ, провінція Смоланд, Швеція) – шведський літературознавець, критик, перекладач. Закін. університет у м. Упсала (Швеція). 1962 переїхав до Єнчепінґа. Викладав у гімназії ім. П. Браґе...
(15. 10. 1911, м. Козелець Черніг. губ., нині смт Черніг. обл. – 14. 01. 1995, с. Новосілки Києво-Святошин., нині Фастів. р-ну Київ. обл.) – вчений-селекціонер, агроном, генетик. Брат В. Неговського. Доктор біологічних наук (1958), професор (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1970). Закін. Київ....
(08(20). 10. 1858, м. Вільно, нині Вільнюс – 14. 01. 1942, Ташкент) – скрипалька, педагог. Мати А. Буцького. Закін. Моск. консерваторію (1877; кл. скрипки І. Гржималі, гармонії – П. Чайковського). 1880–1904 викладала гру на скрипці у Пензі, Воронежі, Курську (усі – Росія). На запрошення М....
(13. 10. 1932, Київ – 14. 01. 1995, там само) – лікар-гігієніст. Батько В. Звиняцьковського. Доктор медичних наук (1983), професор (1994). Закін. Київський медичний інститут (1957). Працював лікарем. 1970–95 – в Укр. наук. гігієн. центрі (нині Інститут гігієни та мед. екології АМНУ, Київ): зав....
(07. 03. 1908, с. Бояни, нині Новоселиц. р-ну Чернів. обл. – 14. 01. 1980, Київ) – письменник і перекладач. Член СПУ (1946). Закін. Яґеллон. університет у Кракові (1938). Писав укр. та нім. мовами. Автор поет. зб. «Геть з міста» (Варшава, 1938), «Сонце на порозі» (Чц., 1940); повістей «Візник»...
(11. 03. 1832, м. Армянський Базар Перекоп. пов. Таврій. губ., нині м. Армянськ АР Крим – 14. 01. 1912, м. Євпаторія, нині АР Крим) – караїмський культурно-освітній діяч. 1853–55 навч. у Моск. університеті, від 1855 – у С.-Петербур. університеті, де 1859 здобув ступ. канд. н. і став першим...
(10. 04. 1862, м. Гадяч Полтав. губ. – 14. 01. 1927, м. Томськ, РФ) – історик, архівіст. Закін. Харків. університет (1888). Від 1888 – викладач, згодом дир. Краснояр. чол. гімназії. Працював у гімназіях Іркутська й Томська. У квітні 1888 на засіданні Істор.-філол. товариства прочитав реферат «Про...
(28. 03. 1931, м. Тамбов, РФ – 14. 01. 2011, Київ) – економіст. Доктор економічних наук (1981), професор (1986). Закін. Моск. транспортно-екон. інститут (1953). Відтоді працював на залізниці; 1960–70 – в Урал. відділ. НДІ залізнич. транспорту (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); 1970–80 –...
(15. 02. 1919, с. Шестеринцi Звенигородського пов. Київської губ., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 14. 01. 1994, Київ) — фахівець у галузі фізіології живлення рослин. Батько Л. Лісневич. Кандидат біологічних (1950), доктор сільськогосподарських (1967) наук, професор (1971). Учасник...
(Manteuffel Jerzy; 03. 03. 1900, м. Таунаґе, нині Латвія – 14. 01. 1954, Варшава) – польський філолог і папіролог. 1918–20 служив у польс. армії. Від 1921 навч. у Варшав. університеті, де 1925 здобув докторат із класич. філології. Продовжив спеціалізов. навч. в університетах Берліна, Парижа та...
(Куражковский Юрий Николаевич; 15. 01. 1923, с. Корсаков Тульської губ., РФ – 14. 01. 2007, м. Ростов-на-Дону, РФ) – російський зоолог, еколог. Доктор географічних наук, проф. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. університет (1947). Працював 1951–53 ст. н. с. Інституту зоології АН УРСР (Київ);...
(06. 06. 1878, м. Кілія, Бессарабська губ., нині Одеської обл. – 14. 01. 1969) – математик. Закінчив Новоросійський університет (Одеса, 1902). Працював учителем. Від 1908 – у Новоросійському університеті: приват-доцент, від 1917 – доцент кафедри чистої математики, від 1919 – секретар...
(1855, с. Любинці, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 14. 01. 1920, станція Слобідка, нині смт Подільського р-ну Одеської обл.) — церковний і громадсько-політичний діяч. Брат Євгена і Романа, батько Лева, дядько Антіна Петрушевичів. Навчався у Академічній гімназії і Греко-католицькій духовній...
(Степан Федорович; 24. 11. 1923, с. Софія, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 14. 01. 1996, Ужгород) – композитор, піаніст, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965). Член СК України (1952) та Угорщини (1992). Обл. премія ім. Д. Задора (1995). Закін. Ужгород. муз. училище (1949; викл. Ж....
(19. 05. 1935, с. Дорошівці, нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. – 14. 01. 1999, Бухарест) – український літературознавець, редактор, видавець, перекладач у Румунії. Закін. укр. відділ. Бухарест. університету (1960). Працював у ЗМІ, від 1979 – в ж. «Lume» («Світ»), деякий час був заст. гол. ред. ж....
(15. 10. 1926, с. Хорошки Лубенського р-ну, нині Полтавської обл. — 14. 01. 1997, там само) — майстер інкрустації соломою. Під час 2-ї світової війни вивезений на примусові роботи. Після звільнення від квітня 1945 служив у радянській армії. Завідував бібліотекою в рідному селі (1948—76), працював...
(28. 10. 1877, с. Пикуличі побл. Перемишля, нині Польща – 14. 01. 1954, Львів) – диригент, композитор, цитрист. Закін. гімназію у Перемишлі і Політехніку у Львові. Водночас навч. музики у цих містах. Брав уроки з композиції у С. Людкевича, який сприяв публікації муз. творів К. (окремі з них були...
(14. 08. 1923, с. Бєлоносово Свердлов. обл., РФ – 14. 01. 2010, Київ) – математик. Батько О. Бойніцької. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963). Засл. діяч. н. РРФСР (1992). Закін. Ленінгр. університет (1946). Працював доцент Воронез. університету (1949–53), завідувач кафедри...
(Грановський Олександр Андрійович; 21. 11. 1860, Полтав. губ. – 14. 01. 1927, Москва) – церковний діяч. Закін. Київ. духовну академію (1891). 1892– 99 – викладач, інспектор, ректор у різних духов. навч. закладах. 1899–1903 – цензор С.-Петербур. духов. цензур. комітету. 1903 захистив магістер....
(15. 08. 1923, м. Царицин, нині Волгоград, РФ – 14. 01. 2006, Черкаси) – тренер (гандбол, баскетбол). Заслужений тренер України з гандболу (1965), суддя нац. категорії з баскетболу (1952) і гандболу (1961). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. ВШ тренерів у Києві (1948), Київ....
(15. 03. 1937, с. Сазонівка, нині Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл. – 14. 01. 2021, Київ) – економіст. Доктор економічних наук (1986). Закін. Харків. інж.-екон. інститут (1959). У 1959–61 – інж.-дослідник Дніпров. алюм. заводу (Запоріжжя); 1961–62 – інж. «Укргіпрокольормет»...
(18(30). 05. 1889, Полтава – 14. 01. 1971, там само) – орнітолог, еколог, музеєзнавець. Кандидат біологічних наук (1935). Закін. природн. відділ. фіз.-мат. факультету Харків. університету (1916). Відтоді працював у Полтав. пед. інституті, Полтав. природн.-істор. музеї: 1923–36 – зав. природн....
(15. 08. 1913, с. Михайлівка Олексіїв., нині Первомай. р-ну Харків. обл. – 14. 01. 1943, похов. у смт Потіївка, нині село Радомишл. р-ну Житомир. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Перед війною вчителював, був на комсомол. роботі в Харків. обл. 1934-37 служив у армії....
(19. 09. 1896, Львів – 14. 01. 1923, Тернопіль) – актор, режисер. Батько В. Калин-Магмет. Навч. в укр. гімназії (1906–14), на юрид. факультеті Університету (1917–18; обидва – Львів). 1915 розпочав актор. діяльність у трупі «Тернопільські театральні вечори» під керівництвом Леся Курбаса, згодом –...
(17. 05. 1919, с. Птахино, нині Смолен. обл., РФ – 14. 01. 1988, Київ) – військовик. Генерал-полковник авіації (1971). Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. В армії від 1940. Закін. Чугуїв. військ.-авіац. училище (Харків. обл.,...
(04. 07. 1952, м. Мукачево Закарп. обл. – 14. 01. 2014, там само) – живописець. Член НСХУ (1995). Закін. Ужгород. муз. училище (1971). На мист. становлення Г. мала вплив творчість Й. Бокшая, А. Ерделі. Працював викл. у Мукачів. школі мистецтв (1974–98). Учасник обл., всеукр. та закордон. худож....
(Журавлёв Юрий Иванович; 14. 01. 1935, м. Воронеж, РФ – 14. 01. 2022, Москва) – російський математик. Доктор фізико-математичних наук (1965). Академік РАН (1992). Іноз. чл. НАНУ (2000). Ленін. премія (1966), Премія РМ СРСР (1986), Ломоносов. премія (2003). Закін. Моск. університет (1957)....
(18. 03. 1898, Харківщина – 14. 01. 1986, Оттава) – іхтіолог. Навч. у Харків. університеті (1917–18), закін. Карлів університет у Празі (1925). Під час воєн. дій 1918–20 брав участь в антибільшов. русі в арміях А. Денікіна та П. Врангеля. 1920 емігрував до Туреччини, згодом – до Чехо-Словаччини....
(01. 06. 1925, с. Кліщівна, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківськівської обл. — 14. 01. 1989, м-ко Ірвінґтон, шт. Нью-Йорк, США) — бандурист. Під час 2-ї світової війни вступив до дивізії «Галичина», наприкінці війни потрапив в італійський полон. З Італії переїхав до Великої Британії....
(07. 01. 1926, с. Дмитрашківка Піщан. р-ну, нині Вінн. обл. – 14. 01. 2004, м. Волгоград, РФ) – хоровий диригент, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1974). Закін. Київське музичне училище (1952; кл. хор. диригування А. Поляруша) та консерваторію (1957; кл. Г. Верьовки). 1944–48 перебував на...
(25. 07. 1923, с. Міловське, нині Івановської обл., РФ — 14. 01. 1999, Київ) — хімік. Доктор хімічних наук (1962), професор (1962), член-кореспондент НАНУ (1969). Премія імені Л. Писаржевського АН УРСР (1971). Закінчив Івановський хіміко-технологічний інститут (1947). Працював в Інституті...
(16. 04. 1939, м. Скадовськ Херсон. обл. – 14. 01. 2001, м. Кошалін Зх.-Помор. воєводства, Польща, похов. у м. Каховка Херсон. обл.) – фахівець у галузі обчислювальної техніки. Доктор технічних наук (1991), професор (1992). Закін. Дрезден. університет (Німеччина, 1963). Відтоді працював у Нац....
(24. 03. 1952, с. Шуга Тюменської обл., РФ — 14. 01. 2025, Чернівці) — геолог, географ, фахівець у галузі екологічної безпеки. Доктор геолого-мінералогічних (1992), географічних (1996) і технічних (2005) наук, професор (1996). Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Державна премія України...
(17. 10. 1941, м. Краків, Польща – 14. 01. 2016, м. Торонто, Канада) – живописець, графік, художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Онука М. Ганушевського. Член Об’єдн. мистців-українців Америки (1965–81), Укр. спілки образотвор. мистців у Канаді (1986–96). Від 1949 – у США, де закін....
(15. 08. 1923, м. Царицин, нині Волгоград, РФ – 14. 01. 2006, Черкаси) – тренер (гандбол, баскетбол). Заслужений тренер України з гандболу (1965), суддя нац. категорії з баскетболу (1952) і гандболу (1961). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. ВШ тренерів у Києві (1948), Київ....
(Степан Федорович; 24. 11. 1923, с. Софія, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 14. 01. 1996, Ужгород) – композитор, піаніст, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965). Член СК України (1952) та Угорщини (1992). Обл. премія ім. Д. Задора (1995). Закін. Ужгород. муз. училище (1949; викл. Ж....
(18. 03. 1898, Харківщина – 14. 01. 1986, Оттава) – іхтіолог. Навч. у Харків. університеті (1917–18), закін. Карлів університет у Празі (1925). Під час воєн. дій 1918–20 брав участь в антибільшов. русі в арміях А. Денікіна та П. Врангеля. 1920 емігрував до Туреччини, згодом – до Чехо-Словаччини....
(Никифор) Олексійович (27. 10(09. 11). 1902, с. Мала Драгунка Орлов. губ., Росія – 14. 01. 1951, м. Єнакієве Сталін., нині Донец. обл., перепохов. у м. Горлівка Донец. обл.) – один із зачинателів новаторських рухів у роки другої п’ятирічки (1933–37). Державні нагороди СРСР. Навч. у Моск. пром....
(17. 09. 1885, с. Денисів, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 14. 01. 1951, м. Сіракузи, шт. Нью-Йорк, США) – церковний діяч УГКЦ. Брат І. Кузіва. Навч. у гімназії в м. Бережани (нині Терноп. обл., 1897–1904) та академік гімназії у Львові (1904–05). Закін. теол. факультет Львів. університету...
14 січня 1998, Рада Федерації Росії – 17 лютого 1999. Договір набув чинності 1 квітня 1999. У 1998–2003 здійснено делімітацію сухопут....
14 січня 1940. В умовах нім. окупації 1941 діяльність НТШ відновлено. Відтоді воно працювало напівлегально....
14 січня 1942 Укр. нац. рада надіслала А. Гітлеру меморандум, у якому висловлювалося розчарування ОУН(м) нім....
14 січня 1998 ВР України ухвалила новий Закон «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»....
14 січня), всеукр. фестивалю мист. колективів «Прикарпатська весна» (травень), фестивалю нац.-патріот....
14 січня до 16 березня 1944 – під нім. окупацією. Діяв осередок руху Опору. У вересні 1941 нацисти помістили євреїв у ґетто, а у листопаді 1941, липні 1942 та на поч....
14 січня 1992 між двома країнами встановлено дипломат. відносини. 1997 Президент України Л. Кучма з офіц....
14 січня 1994 року на зустрічі, яка була організована в Москві, Президенти України, РФ та США підписали Тристоронню угоду (заяву) щодо української ядерної зброї, що зосереджувалася на практичних аспектах її передачі та ліквідації....
14 січня спец. директивою за підписом Й. Сталіна, у якій обстановка, що склалася в економіці (насамперед зростання цін), пояснена тим, що «частник и кулак использовали благодушие и медлительность наших организаций, прорвали фронт на хлебном рынке, подняли цены и создали у крестьян выжидательное настроение»....
14 січня 1994). При ратифікації ДНЯЗ ВР ухвалила, що Україна є єдиним власником усіх ядер. боєзарядів на її території й що вона не приєднається до ДНЯЗ доти, доки гарантії безпеки не будуть подані в письм....
14 січня 1994 у Москві. У ній повідомлено, що США і РФ готові надати Україні гарантії безпеки після набуття чинності поширеної на Україну частини Договору між СРСР і США про скорочення і обмеження стратег....
14 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До 1943 нацисти знищили майже всіх євреїв К. Загалом жертвами нім....
14 січня 1944, Сталінграда – від 17 липня до 18 листопада 1942, Севастополя – від 30 жовтня 1941 до 4 липня 1942, Одеси – від 10 серпня до 16 жовтня 1941) зірвала плани вермахту щодо т....
14 січня 1944 військами Першого Українського фронту під командуванням генерала армії М. Ватутіна з метою розгромити нім....
14 січня 1977), Вірменії (1 квітня 1977); згодом – у більшості країн Європи та США. Амер. Гельсин. група 1988 трансформувалася в міжнар....
14 січня видрукували показове число газети, а 1 лютого побачило світ перше число. Видання дотримувалося проукраїнської орієнтації, готувало ґрунт для просвіти українців....
14 січня 1918 УЦР прийняла «Тимчасовий закон про фльоту УНР», в якому російський Чорноморський флот (військовий і транспортний) проголошений флотом УНР, що мав нести охорону узбережжя на Чорному й Азовському морях....