(04. 01. 1986, Київ) — військовий діяч. Генерал-лейтенант (2023). Герой України (2024). Повний кавалер ордена «За мужність». Хрест бойових заслуг (2022). Закінчив Військовий інститут Одеського політехнічного університету (2007). Відтоді служив у підрозділах спеціального призначення Головного...
(23. 12. 1836 (04. 01. 1837), м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 05(18). 03. 1911, Київ) – мовознавець, фольклорист, педагог, громадський діяч. Батько Г. Житецького. Доктор рос. словесності (1908), член-кореспондент С.-Петербур. АН (1898). Дійсний член НТШ (1903). Закін. у Києві духовну академію...
(04. 01. 1960, с. Розкішне Лутугин. р-ну Луган. обл.) – живописець. Дружина І. Машинського. Заслужений художник України (2010). Член НСХУ (1993). Закін. Київський художній інститут (1987; майстерня М. Стороженка). Відтоді – учасниця обл., всеукр. мистецьких виставок. Персон. – у Києві (2003–04,...
(псевдоніми і криптоніми: Микола Михайленко, М. Т.; 23. 12. 1892 (04. 01. 1893), м-ко Тальне Уманського пов. Київської губ., нині місто Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 07. 11. 1965, Київ) — історик, археограф, літературознавець, шевченкознавець. Чоловік В. Козловської. Доктор історичних...
(псевд.: Петро Варнак, Богдан Арей, Петро Якуб’як; 04. 01. 1925, с. Малі Микулинці, нині у межах с. Потічок Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. – 18. 09. 2017, Київ) – видавець і громадсько-культурний діяч. Член СЖ в екзилі (США, 1966), Міжнар. асоц. спорт. журналістів (Італія, 1968), Об’єдн. укр....
(04. 01. 1935, с. Коврай Другий Золотоніс. р-ну Полтав., нині Черкас. обл. – 28. 05. 2017, Київ) – фітопатолог, імунолог, вчений-селекціонер. Доктор біологічних наук (1979), професор (1984), академік НААНУ (1990), член-кореспондент (1988), іноз. чл. (1998) Рос. академії с.-г. наук, іноз. чл....
(22. 12. 1916(04. 01. 1917), Одеса – 08. 03. 2000, там само) – прозаїк. Член НСПУ (1954). Закін. Одес. університет (1957), Літ. інститут у Москві (1961). Працювала від 1936 журналісткою. 1983–90 – гол. ред. альманаху «Горизонт» (Одеса). Писала російською мовою. Дебютувала нарисом «Боцман морского...
(04. 01. 1930, с. Бойове, нині у складі Астани) – живописець. Заслужений діяч мистецтв Узбец. РСР (1968). Професор (1993). Член НСХУ (1957). Закін. Харків. худож. інститут (1957; викл. Є. Єгоров, О. Кокель, П. Котов, Л. Чернов). Секр. СХ Узбекистану (1960-і рр.). 1958–68 – співзасн. та викл....
(04. 01. 1928, м. Короча, нині Бєлгород. обл., РФ – 14. 12. 2004, Харків) – фахівець у галузі землеробської механіки. Кандидат технічних наук (1961), професор (1983). Закін. Харків. політех. інститут (1952), де відтоді й працював; від 1964 – у Кіровогр. тех. університеті: зав. (1964–75), професор...
(04. 01. 1931, с. Беговат, нині Бекабад, Узбекистан) – артист балету, педагог. Заслужений артист УРСР (1976). Лауреат Всесвіт. фестивалю молоді і студентів у Москві (1957). Закін. Дніпроп. інж.-буд. інститут (1953), Моск. хореогр. училище (1955; викл. М. Тарасов, Т. Ткаченко, Ю. Кондратов). У...
(04. 01. 1966, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – важкоатлет. Майстер спорту міжнародного класу (1987). Заслужений майстер спорту (1994). Закін. Криворіз. гірничоруд. інститут (1991). Чемпіон світу (1993) і Європи (1994) в складі збірної команди України. Срібний призер чемпіонату світу в сумі...
(04. 01. 1949, с. Комаровичі Старосамбір. р-ну Львів. обл.) – учасник правозахисного руху, релігієзнавець. Премії ім. В. Марченка (1995), Укр. асоц. незалеж. твор. інтелігенції ім. В. Стуса (2009). Ордени «За мужність» 1-го ступеня (2006), Свободи (2008), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2017)....
(справж. – Баккіс Альфонс-Ґеорґ; 23. 12. 1880(04. 01. 1881), С.-Петербург, за ін. даними Рига – 06. 07. 1938, м. Базель, Швейцарія) – співак (баритон). Рано залишився сиротою й виховувався в Києві у родичів матері. Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві, 1901 переведений до...
(04. 01. 1948, м. Ізмаїл Одес. обл.) – живописець, графік. Член НСХУ (2005). Закін. Одес. художнє училище (1968; викл. Т. Єгорова, А. Лоза, В. Чишко), Укр. полігр. інститут у Львові (1977). Відтоді працював художником-оформлювачем у Худож. фонді УРСР; від 1980 – викладач дит. худож. школи у м....
(04. 01. 1929, с. Рубанівка Валківського р-ну Харківської округи, нині зняте з обліку) — ветеринарний лікар. Доктор ветеринарних наук (1992), професор (1994). Закінчив Харківський ветеринарний інститут (1960). Працював ветеринарним лікарем; від 1965 — у Харківському зооветеринарному інституті:...
(04. 01. 1940, с. Городище Березнян., нині Менського р-ну Черніг. обл.) – мовознавець. Доктор філологічних наук (1986), професор (1987). Закін. Черкас. пед. інститут (1962). Працювала у ньому 1963–64 викл. каф. іноз. мов; від 1970 – у Вінн. пед. університеті: 1976–81 – декан філол. ф-ту, 1986–95...
(04. 01. 1947, с. Матросове Солонян. р-ну Дніпроп. обл.) – економіст. Кандидат економічних наук (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Народний депутат України (1993–94). Закін. Харків. інститут громад. харчування (1972). Працював 1972–81 інж.-технологом, заст. нач., нач. Упр. громад....
(04. 01. 1934, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 30. 05. 2011, там само) – фахівець у галузі обробки металів тиском. Доктор технічних наук (1987), професор (1988). Державні нагороди СРСР. Закін. Жданов. металург. інститут (1957), де від 1964 й працював (нині Приазов. тех. університет, Маріуполь):...
(04. 01. 1904, с. Миклашів, нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. – 15. 11. 1988, Львів) – церковна та громадська діячка. Закін. гімназію сестер Василіянок у Львові. Від 1922 – черниця-василіянка Йосифа. 1932–39 – ігуменя монастиря у с. Якторів (нині Львів. обл.), де керувала освіт. товариствами і...
(04. 01. 1991, с. Федорівка Білозер. р-ну Херсон. обл.) – важкоатлетка. Майстер спорту міжнародного класу (2012). Закін. Скадов. філію Херсон. вищого училища фізичної культури (2011). Навч. у Херсон. університеті (від 2011). Призерка чемпіонатів Європи серед дорослих (Тірана, 2013, 2-е м. у...
(23. 12. 1876 (04. 01. 1877), Одеса – липень 1942, м. Туапсе Краснодар. краю, РФ) – математик. Кандидат фізико-математичних наук (1942). Закін. Новорос. університет (Одеса, 1912). Викладав математику в євр. приват. гімназії І. Раппопорта (1912–20). У 1920 – керівник пед. курсів для ліквідації...
(04. 01. 1954, с. Верещаки Новосільського, нині Кременецького р-ну Тернопільської обл.) — фахівець у галузі лісівництва. Доктор сільськогосподарських наук (2004), професор (2005). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (Київ, 1979), де відтоді й працює (нині Національний університет...
(04. 01. 1952, м. Сніжне Сталінської обл., нині Горлівського р-ну Донецької обл.) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (2020). Закінчив Харківський університет (1975), де 1979—90 й працював. Від 1990 — у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут»...
(04. 01. 1947, с. Борки Рязан. обл., РФ) – лікар-педіатр, кардіоревматолог. Доктор медичних наук (1994). Закін. Львів. мед. інститут (1971). Працювала лікарем (1971–77); від 1977 – молодший науковий співробітник, від 1982 – старший науковий співробітник, від 1994 – керівник відділ. патології...
(04. 01. 1951, м. Омськ, РФ) – математик. Батько Б. Норкіна. Доктор фізико-математичних наук (1998). Премія ім. В. Глушкова НАНУ (2007). Закін. Моск. фіз.-тех. інститут (1974). Відтоді працює у Інституті кібернетики НАНУ (Київ): від 1999 – провідний науковий співробітник відділу матем. методів...
(04. 01. 1950, Львів) – живописець. Дружина Р. Горака. Член НСМНМУ (1997). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1973; викл. К. Звіринський, Р. Сельський). Від 2004 – викладач Львів. коледжу декор. і ужитк. мистецтва. Учасниця всеукр. та зарубіж. худож. виставок від 1998....
(04. 01. 1916, м. Жовква, нині Львів. р-ну Львів. обл. – 30. 08. 1978, м. Плезант-Сіті, шт. Огайо, США) – лікар-хірург. Чоловік Тамари, батько Дзвіні Орловських. Закін. мед. факультет Львів. університету (1943). Розпочав хірург. практику в Дрогоб. лікарні (Львів. обл.). Наприкінці 2-ї світової...
(04(16). 01. 1873, слобода Вейделівка Воронез. губ., нині смт Бєлгород. обл., РФ – 14. 09. 1937, Ленінград, нині С.-Петербург) – ботанік, фізіолог рослин. Доктор ботаніки (1917), академік АН УРСР (1929), член-кореспондент АН СРСР (1922). Закін. Ліс. інститут у С.-Петербурзі (1898), де був...
(23. 12. 1873(04. 01. 1874), містечко Баришівка, нині смт Київ. обл. – 03. 07. 1952, Полтава) – живописець, графік. Брат І. Бутника, батько Бориса, дід Олександра Бутників-Сіверських. 1895 від Переяслав. ремісничої управи отримав дозвіл займатися маляр. портретним ремеслом. 1890 переїхав до...
(04. 01. 1942, с. Ленінівка Березнянського р-ну, нині Сахнівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 17. 04. 2019, Чернігів, похований у рідному селі) — поет, етнолог, публіцист. Брат М. Ткача, чоловік Н. Данилевської. Кандидат історичних наук (2003). Член НСПУ (1983). Премії «Благосвіт»...
(23. 12. 1890(04. 01. 1891), с. Бубинське Пермської губ., Росія — 11. 11. 1970, Київ) — економіст. Доктор економічних наук (1936, без захисту дисертації), професор (1924), академік АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки УРСР (1966). Державна премія СРСР (1969). Державні нагороди СРСР. Закінчив...
(Puşcariu Sextil Iosif; 04. 01. 1877, м. Брашов, Румунія — 05. 05. 1948, с. Бран, Румунія) — румунський мовознавець. Академік АН Румунії (1914), член Прусської АН (1939). Студіював у Ляйпцизькому (Німеччина, 1895—99), де здобув ступінь доктора під керівництвом Ґ. Вайґанда, Паризькому (1899—1901)...
(псевд. – Вадим; 04. 01. 1911, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ – 26. 12. 1993, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) – громадсько-політичний діяч, журналіст. Навч. у Львів. університеті (1929–32). Член ОУН, повіт. провідник Сокальщини. За націоналіст. діяльність 1934–35 утримувався польс....
(04. 01. 1949, с-ще Казанське Курської обл., РФ) – мистецтвознавець. Канд. мистецтвознавства (2002), професор (2007). Член НСХУ (2002). Закін. Моск. вище худож.-пром. училище (1976), Урал. університет (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ; 1991). Працював 1971–81 у тресті «Центроенергомонтаж»...
(04. 01. 1923, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 20. 02. 2001, м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) – фахівець у галузі металургії. Доктор технічних наук (1970), професор (1971). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. металург. інститут (1950). Від...
(04. 01. 1884, с. Маленки Старокостянтинів. пов. Волин. губ., нині Хмельн. р-ну Хмельн. обл. – ?) – громадсько-політичний діяч, економіст. Закін. Харків. (Деркачів.) середню с.-г. школу. Управляв маєтками нащадків Ф. Терещенка (Житомир. пов. Волин. губ.), М. Ковалевського (Миргород. пов. Полтав....
(04. 01. 1932, с. Червоне, нині Гайворон. р-ну Кiровогр. обл. – 27. 09. 2025, Чернівці) – лiтературознавець. Кандидат філологічних наук (1969). Член НСПУ (1969; у 1970–76 – голова Чернів. обл. організації). Премії ім. О. Поповича (1998), ім. І. Бажанського (2003). Закiн. Чернiв. університет...
(Krzemieniewski Seweryn Juzef; 04. 01. 1871, с. Ков’єси, нині Варшав. воєводства – 24. 04. 1945, м. Краків, Польща) – польський фізіолог рослин. Чоловік Г.-Ю. Кшемєнєвської. Доктор філософії (1905), д-р габіліт. (1910), професор (1909), академік Польс. АН (1938). Вивчав медицину (1890–92) та...
(04. 01. 1939, с. Рахни-Польові Тиврівського, нині Вінницького р-ну Вінницької обл.) — майстриня народного живопису. Мати Олега, бабуся Віталія Шупляків. Закінчила Заліщицький сільськогосподарський технікум (1959), Тернопільський педагогічний інститут (1978). Працювала в с. Біще (нині...
(04. 01. 1884, Тернопіль – 12. 05. 1928, Львів) – живописець, графік, скульптор, художник театру. Навч. у Краків. АМ (1902–03 – у Ю. Мегоффера; 1908–12 – у С. Виспянського, Л. Вичулковського, С.-М. Дембіцького). Від 1912 викладав рисунок у гімназіях Львова. Воював 1914–18 у складі Польс....
(04. 01. 1963, Київ – 29. 10. 2021, там само) – письменник, журналіст. Член НСПУ (1997), НСЖУ (2002). Закін. Київ. політех. інститут (1986). Працював у Інституті електрозварювання НАНУ (1986–96); наук.-вироб. фірмі «Фосімпекс» (1996–97); г. «Селянська спілка» (1997–98); Міністерстві вугіл....
(04. 01. 1942, с-ще шахти 5—6 імені Димитрова Красноармійського р-ну Сталінської обл., нині м. Мирноград Покровського р-ну Донецької обл. — 14. 10. 2021, Київ) — фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1989), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Державна...
(04. 01. 1906, м. Оренбург, Росія — 21. 08. 1965, Київ) — фахівець у галузі металургії. Кандидат технічних наук (1962). Державні нагороди СРСР. Закінчив Уральський політехнічний інститут (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ, 1932). Відтоді працював технологом, заступником головного металурга...
(04. 01. 1975, с. Семаківці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) — військовик. Капітан. Герой України (2022). Закінчив історичний факультет Чернівецького університету імені Ю. Федьковича (1997). Під час студентських археологічних експедицій знайшов артефакт тисячолітньої давнини, фрагменти...
(04. 01. 1922, с. В’язівниця побл. м. Ярослав, Польща – 10. 11. 2000, м. Стрий Львів. обл.) – майстер художнього різьблення на дереві. Навч. в Укр. учител. семінарії (м. Криніца, Польща, 1940–43). Як художник сформувався під впливом Л. Ґеца, О. Кульчицької, традицій лемків. нар. різьблення зі...
(04. 01. 1882, станиця Новощербинівська, нині Краснодар. краю, РФ – 06. 05. 1945, Прага) – політичний діяч. Брат П. Макаренка. Закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Полтавська, нині Краснодар. краю). Учителював, працював у страх. товаристві. 1915 мобілізов. до рос. армії, закін....
(Krasnowiecki Władysław; 04. 01. 1900, м. Краків, нині Польща – 14. 02. 1983, Варшава) – польський актор, режисер, педагог, театральний діяч. Державна премія Польщі (1966). Вивчав польс. філологію в Яґеллон. університеті в Кракові, закін. Краків. міську драм. школу. Дебютував як актор 1918,...
(04. 01. 1945, с. Фулянка Пряшів. округу, Словаччина) – письменниця, громадсько-культурна діячка в Словаччині. Член Спілки укр. письменників Словаччини. Освіта середня (1963). Працює в Пряшеві: на швей. ф-ці (1963–66), міському уряді (1976–84), у культур. і громад. інституціях, зокрема в апараті...
(04. 01. 1861, Львів – ?) – галицький політичний діяч москвофільського спрямування. Доктор правн. н. Закін. нім. гімназію у Львові та Віден. університет. Під час навчання був чл. укр. студент. товариства «Січ». 1892–1915 працював адвокатом у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.), де приєднався до...
(04. 01. 1879, м. Васильків, нині Київ. обл. – 07. 08. 1959, м. Піттсбурґ, США) – український церковний та громадський діяч, видавець у діаспорі. Під час визв. змагань – нач. канцелярії повітр. флоту. Був настоятелем похід. церкви і дивізій. священиком 6-ї Січової стрілец. дивізії Армії УНР. У...
(23. 12(04. 01). 1869, м. Єкатеринбург, Росія – 28. 08. 1936, Сімферополь, перепохов. 1987 у с. Клепиніне Красногвардій. р-ну, нині АР Крим) – ґрунтознавець, геолог, географ. Брат А. Клепиніна. Професор (1931). Закін. С.-Петербур. університет (1895), де відтоді й працював. 1897–98 – учасник...
(04. 01. 1957, Ужгород) – режисер, актор. Син П. Ластівки. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1979; викл. В. Неллі, М. Рудін). Дебютував у 5-річ. віці на сцені Терноп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка. Працював реж.-постановником Черніг....
(04. 01. 1953, с. Кропивник, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.) – письменник, журналіст, краєзнавець, громадський діяч. Член НСЖУ (1984), НСПУ (2000), Національної спілки краєзнавців України (2015). Премії ім. Марійки Підгірянки (1997), ім. М. Утриска (2003), ім. В. Стефаника, ім. Я. Дорошенка...
(04. 01. 1882, м. Бережани, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 03. 12. 1951, м. Вінніпеґ, Канада) — церковний діяч УГКЦ, диригент, композитор. Батько П. Турули. 1906 закінчив Львівську духовну семінарію, де, крім іншого, вивчав основи музики та диригування, склав іспит у Львівській...
(04. 01. 1948, с. Морозівка Хмільниц. р-ну Вінн. обл. – 08. 05. 1996, Вінниця) – фахівець у галузі будівельної механіки. Доктор технічних наук (1993). Закін. Одес. інж.-буд. інститут (1971), де й працював; від 1976 – у Вінн. тех. університеті: 1979–84 – декан буд. ф-ту, від 1984 – доцент кафедри...
(04. 01. 1960, с. Немиринці Ружинського, нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.) — фахівець у галузі технології та організації промислового та цивільного будівництва. Доктор технічних наук (2011), професор (2012). Закінчив Конотопський індустріально-педагогічний технікум...
(04. 01. 1957, Баку) – художник. Член НСХУ (1993). Навч. у Бакин. пед. інституті (1982–83), Харків. худож.-пром. інституті (1984–86). Вчителі з фаху – О. Хмельницький, Л. Чернов. Художник Міжнар. центру архітектури та дизайну (1989–92), майстерень Свято-Покровського монастиря (1992–94); експерт у...
(04. 01. 1942, м. Маріуполь Сталінської, нині Донецької обл. — 19. 12. 2020, Харків) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1977), професор (1977). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Закінчив Бердянський педагогічний інститут (Запорізька обл., 1964). Працював 1967—70 у...
(04. 01. 1952, с. Софіївка Микол. р-ну Одес. обл.) – економіст. Доктор економічних наук (1996), професор (2000), член-кореспондент НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Закін. Одес. інститут нар. господарства (1975), де відтоді (з перервою) й працює (нині екон....
(04. 01. 1940, с. Лосинівка Лосинівського р-ну, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1998). Премія імені М. Коцюбинського (1999). Закінчив Ніжинське медичне училище (1958), Київський медичний інститут (1971). Працював фельдшером швидкої допомоги, матросом...
(04. 01. 1951, м. Омськ, РФ) – математик. Батько Б. Норкіна. Доктор фізико-математичних наук (1998). Премія ім. В. Глушкова НАНУ (2007). Закін. Моск. фіз.-тех. інститут (1974). Відтоді працює у Інституті кібернетики НАНУ (Київ): від 1999 – провідний науковий співробітник відділу матем. методів...
(04. 01. 1951, м. Брадфорд, Велика Британія) – лікар. Народився в сім’ї укр. емігрантів. Закін. Кембридж. університет (1972, фізика), мед. студії в Ньюкаслі (1977, здобув ступ. бакалавра; обидва – Велика Британія). Від 1981 – чл. Королів. коледжу лікарів заг. практики, організатор і провідник...
(04. 01. 1951, с. Духанівка Конотоп. р-ну Сум. обл.) – політичний діяч. Народний депутат України (від 2002). Кандидат юридичних наук (1992). Закін. Харків. юрид. інститут (1976). Вчителював. 1976–93 працював у рай. прокуратурах та прокуратурі Києва, пройшов шлях від слідчого до нач....
(04(16). 02. 1877, с. Москалівка Ромен. пов. Полтав. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 04. 01. 1938, м. Томськ, РФ) – мистецтвознавець, археолог, музеєзнавець. Походив із козац. роду. Дійсний член С.-Петербур. археол. інституту (1905), Рос. археол. і геогр. т-в (1910), УНТ (1917), Всеукр....
(25. 12. 1877(06. 01. 1878), м. Рибінськ, нині Ярославської обл., РФ — 04. 01. 1948, Москва) — художниця, мистецтвознавиця, колекціонер, організатор художніх промислів. Закінчила Марчевську гімназію в рідному місті, Київське художнє училище (1907; викладач П. Левченко). Працювала художнім...
(Сamus Albert; 07. 11. 1913, с-ще Мондові, нині Дрен, Алжир – 04. 01. 1960, містечко Вільблеве, похов. у м-ку Люма, Франція) – французький письменник. Нобелівська премія (1957). Навч. в Алжир. університеті (1932–36). У 1940 переїхав до Франції. Під час 2-ї світової війни брав участь у франц. Русі...
(15. 08. 1921, Полтава – 04. 01. 2000, Київ) – композитор, баяніст. Народний артист України (1993). Член СКУ (1959). Закін. Київську консерваторію (1958; кл. К. Данькевича). Працював баяністом-концертмейстером військ. ансамблів, зокрема 4-го Укр. і Прикарп. фронтів (1939–45), Донец. (1946–52) та...
(14. 01. 1931, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 04. 01. 2004, Одеса) – живописець. Батько Н. Лози. Народний художник України (1997). Член НСХУ (1970). Закін. Одес. художнє училище (1959; викл. Л. Токарева-Александрович), Харків. худож. інститут (1966; майстерня О. Хмельницького). Працював 1959–60...
(17. 11. 1855, Слобожанщина – 04. 01. 1918, Київ) – військовик, історик, архівіст. Батько Н. Полонської-Василенко. Генерал-лейтенант (1916). Закін. 1-у Моск. військ. г-зію, 3-є Олександрів. військ. училище (1875). Учасник рос.-турец. війни 1877–78. Служив у 31-й артилер. бригаді, 9-му і 10-му...
(10. 02. 1907, Харківщина, за іншими даними — м. Ялта, нині АР Крим — 04. 01. 1998, м. Нью-Йорк, США) — артистка балету, хореограф, педагог. Навчалася в балетній школі Великого театру в Москві. Була артисткою балету Харківського, Київського імені Т. Шевченка та Свердловського імені А....
(19. 01. 1924, Харків – 04. 01. 1973, Київ) – співак-бандурист і педагог. Брат В. Іванова. Учасник 2-ї світової війни. Закін. у Харкові вечірню муз. школу для дорослих (1948; кл. бандури М. Лисенка) та мед. інститут, Київ. консерваторію (1962; кл. М. Геліса). Муз. здібності виявив змалку, грав на...
(05. 11. 1943, ст. Кайсацька Сталінгр., нині Волгогр. обл., РФ – 04. 01. 2019, Тернопіль) – лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1990), професор (1991). Закін. Терноп. мед. інститут (1970). Працював лікарем. 1973–79 – у Чернів. мед. інституті; від 1979 – у Терноп. мед. університеті: 1990–95 –...
(псевд. і крипт.: Сильвестренко, Василь Ильницкій, С. К.; 14. 01. 1886, м. Ходорів, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. – 04. 01. 1946, м. Куритиба, шт. Парана, Бразилія) – письменник, драматург, фольклорист. Закін. нар. школу в Ходорові. Від 1904 публікувався у часописах «Страхопудъ», «Добра...
(справж. – Божук-Штефуца Василина Миколаївна; 03. 01. 1907, с. Великий Бичків, нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл. – 04. 01. 1938, м. Рахів, нині Закарп. обл.) – поетеса. Закін. Ужгород. учител. семінарію (1928). Учителювала в селах Закарпаття (від 1930). Друкувалася в ужгород. та львів. пресі. За...
(14. 11. 1954, Київ – 04. 01. 2010, там само) – живописець. Син В. Костецького та Г. Новохрещенової, онук М. Костецького, чоловік О. Козловської. Член НСХУ (2003). Закін. Київський художній інститут (1979; майстерня В. Шаталіна). Відтоді працював у Худож. фонді УРСР. Від 1989 – на твор....
(26. 12. 1905, Львів – 04. 01. 2008, там само) – літературознавець. Доктор філологічних наук (1968). Член управи НТШ у Канаді. Закін. Львівський університет (1931). У 1931–39 – викладач нім. мови і класич. філології в гімназії сестер Василіянок у Львові; викл., доцент і в. о. проф. Львів....
(Cruceniuc Petrea; 29. 06. 1917, с. Плоть, нині Рибниц. р-ну, Молдова – 04. 01. 1988, Кишинів) – молдавський поет, перекладач. Нар. письменник Молдови (1982). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Військ.-політ. училище (1938) і Літ. інститут у Москві (1958). Писав молд. та рос. мовами. Зб. «În...
(21. 11. 1949, м. Ворошиловград, нині Луганськ – 04. 01. 2022, там само) – футболіст (півзахисник). Майстер спорту (1970), майстер спорту міжнародного класу (1972). Закін. Ворошиловгр. пед. інститут (1976). Бронзовий призер 20-х Олімпійських ігор (Мюнхен, 1972). Чемпіон СРСР (1972). Вихованець...
(17. 06. 1937, с. Копачинці, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 04. 01. 2018, Івано-Франківськ) — архітектор. Державна премія України в галузі архітектури (1988). Закінчив Львівський політехнічний інститут (1967). У 1969—73 — перший головний архітектор м. Калуш Івано-Франківської...
(04. 09. 1924, Баку – 04. 01. 1990, Київ) – графік і живописець. Член СХУ (1967). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1959; майстерня І. Плещинського). Учасник мистецьких виставок від 1957. Персон. – у Києві (1976). Працював у галузях станк. і книжк....
(18. 06. 1917, Київ – 04. 01. 2008, С.-Петербург) – архітектор. Професор (1984). Заслужений архітектор РРФСР (1969), нар. арх. СРСР (1991). Дійсний член Рос. АМ (1988). Державна премія СРСР (1974). Закін. Ленінгр. інститут живопису, скульптури та архітектури (нині С.-Петербург; 1940, майстерня Л....
(08. 02. 1861, С.-Петербург – 04. 01. 1921, Київ) – педагог, бібліотекознавець. Після смерті батька разом із матір’ю переїхав на Чернігівщину. Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві зі ступ. канд. н. (1889). Служив у Київ. дворян. депутат. зібранні, займався пед....
(21. 10(02. 11). 1899, Харків – 04. 01. 1982, Львів) – лікар-хірург. Брат А. Караванова. Доктор медичних наук (1939), професор (1946). Заслужений діяч науки УРСР (1946). Закін. Харків. мед. інститут (1925). Працював лікарем. 1930–41 – у 1-му Харків. мед. інституті: від 1936 – доцент кафедри...
(22. 04. 1891, с. Ясень, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. – 04. 01. 1974, Прага) – письменник, педагог. Під час 1-ї світової війни, перебуваючи у лавах австр. армії, потрапив у полон. Від 1917 – хорунжий УСС. 1920 – інтернований у Польщі, 1921 – в таборах Чехо-Словаччини (м. Німецьке Яблонне,...
(19. 06 (01. 07). 1887, с. Гончарівка Ізюм. пов. Харків. губ., нині у складі м. Ізюм – 04. 01. 1970, с. Домоткань Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл.) – живописець і графік. Батько І. І. Денисенка. Член Спілки укр. мистців Галичини. Працював помічником у друкарні (1900–06) та фотоательє (1906–09) Ізюма....
(20. 08. 1907, с. Жабки, нині Луценки Лохвиц. р-ну Полтав. обл. – 04. 01. 1970, Полтава) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник боїв побл. оз. Хасан (1938), 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Навч. у Полтав. с.-г. технікумі, закін. 2-у Київ. артилер. школу...
(24. 06. 1932, м. Омськ, РФ — 04. 01. 1995, Київ) — письменник, сценарист, організатор кіновиробництва. Член СПУ, СКінУ (1974). Державні нагороди СРСР. Закінчив військове училище (1949), факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка (1961). Від 1956 — на журналістській роботі....
(29. 05. 1941, с. Міклошевці, община Томпоєвці, Вуковар.-Срем. жупанія, нині Хорватія – 04. 01. 2018, м. Осієк, Хорватія) – русинський педагог, журналіст, культурний і громадський діяч в Югославії і Хорватії. Закін. пед. коледж у м. Славонський Брод (1961). Учителював у рідному селі (1961–2007),...
(21. 08. 1937, с. Головчино, нині Бєлгород. обл., РФ – 04. 01. 2021, Сімферополь) – скульптор, мистецтвознавець. Батько О. Максименка. Член НСХУ (1965). Закін. худож.-графіч. факультет Моск. пед. інституту (1960). Працював викл. Курського університету (РФ); 1964–68 – гол. художник Миколаєва;...
(справж. – Пеленська; 06. 11. 1906, с. Грабовець, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 04. 01. 1990, м. Детройт) – письменниця, публіцист, громадська і культурна діячка. Дружина Є.-Ю. Пеленського. Закін. Львівський університет зі ступ. магістра філософії (1933). Була актив. учасницею нац.-патріот....
(псевд. і крипт.: Іван Ґазда, V. м., В-ль та ін.; 20. 11. 1866, с. Вирава, нині Гумен. округу, Словаччина – 04. 01. 1923, Будапешт) – журналіст і фольклорист. Закін. Ужгород. учител. семінарію. Учителював. 1899–1918 – ред. україномов. г. «Неділя» (Будапешт). В умовах мадяризації укр. населення...
(16. 11. 1935, м. Іолотань, нині Йолетен, Туркменістан – 04. 01. 2003, Запоріжжя) – лікар-дерматовенеролог. Доктор медичних наук (1983), професор (1985). Закін. Ашґабат. мед. інститут (1959). Працював лікарем. 1963–66 – у Харків. НДІ дерматології та венерології; від 1966 – у Запоріз. мед....
(Закусов Василий Васильевич; 13(26). 04. 1903, С.-Петербург – 04. 01. 1986, Москва, похов. у Ленінграді, нині С.-Петербург) – російський фармаколог. Доктор медичних наук (1936), професор (1938), академік АМН СРСР (1952). Заслужений діяч науки РРФСР. Премія ім. М. Кравкова АМН СРСР. Ленін. премія...
(28. 10. 1889, с. Грищинці, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 04. 01. 1980, Нью-Йорк) – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Київ. духовну семінарію (1911), 1-у Київ. школу прапорщиків, школу сотенних командирів Зх. фронту. Від 1917 – на службі в укр. війську: сотник 1-го укр. полку...
(09. 03. 1929, м. Бахмут, нині Артемівськ Донец. обл. – 04. 01. 1989, Київ) – фахівець у галузі історії науки і техніки. Доктор економічних наук (1968), професор (1970), член-кореспондент АН УРСР (1988). Закін. Київ. політех. інститут (1950). У 1955–58 – 2-й, 1958–61 – 1-й секр. Київ. обкому...
(11. 04. 1904, містечко Яготин Пирятин. пов. Полтав. губ., нині місто Київ. обл. – 04. 01. 1990, Київ) – архітектор. Батько Е. Коткова. Заслужений архітектор УРСР (1974). Канд. архітектури (1958). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1930). Відтоді працював у інституті «Діпромісто»; 1932–37 – у...
(20. 01. 1899, с. Сасів, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 04. 01. 1993, м. Сейнт-Петерсбурґ, шт. Флорида, похов. у м. Парма, шт. Огайо, США) – церковний діяч УГКЦ. Служив у полку УСС (1917–18), був четарем УГА (1918–20). Навч. у гімназії у Тернополі (1911–14), закін. академ. гімназію (1918) та...
(02. 09. 1865, с. Устя Руське пов. Горлиці, нині Польща – 04. 01. 1914, Львів) – літограф, гравер. Навч. у рисув. школі М. Мурашка в Києві (1879–81) та в типолітогр. майстерні Г. Корчака-Новицького; закін. мист.-пром. школу у Львові (1886). Удосконалював знання ліногравюри і працював у майстернях...
(27. 01. 1929, м. Кам’янець-Подiльський, нині Хмельн. обл. – 04. 01. 1999, Харків) – крiобiолог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), член-кореспондент НАНУ (1988). Премії ім. О. Богомольця (1980) та ім. О. Палладіна (1990) АН УРСР, Державна премія України в галузі науки і техніки...
(21. 12. 1921, Полтава – 04. 01. 1992, Харків) – лікар-стоматолог. Доктор медичних наук (1966), професор (1966). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. у Самарканд. мед. інституті (Узбекистан, 1946–47), закін. Харків. мед. стоматол. інститут (1950). Працював лікарем; 1951–54 – гол....
(17. 03. 1896, с. Кропивня Радомисльського пов. Київської губ., нині Вишгородського р-ну Київської обл. — 04. 01. 1938, Київ) — актор, режисер. Чоловік Н. Пилипенко, батько Діми. Закінчив Київський музично-драматичний інститут (1920). Учень Леся Курбаса. Творчий шлях розпочав у мистецькій...
(16. 08. 1935, с. Ковалин Переяслав-Хмельн. р-ну Київ. обл. – 04. 01. 2008, там само) – вишивальниця, майстриня декоративного розпису. Заслужений майстер народної творчості України (1995). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2005). Член НСХУ (1974), НСМНМУ (1991). Премія ім. К. Білокур (1991). Спец....
(Гречанинов Александр Тихонович; 13(25). 10. 1864, Москва – 04. 01. 1956, Нью-Йорк) – російський композитор, піаніст, педагог. Навч. у Моск. (1881–90; кл. фортепіано В. Сафонова) і С.-Петербур. (1890–93; кл. композиції М. Римського-Корсакова, кл. теорії А. Аренського, Г. Лароша) консерваторіях....
(27. 12. 1894, м. Горі, нині Грузія — 04. 01. 1969, м. Нью-Йорк, США) — піаніст, педагог. Чоловік Людмили, батько Зої Полевських. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1917). Навчався у Московських філармонічному училищі (1918) та консерваторії (1918; кл. С. Танєєва). Від 1919...
(07. 11. 1917, с. Іркліїв, нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 04. 01. 2005, Київ) – тренер (фехтування). Майстер спорту (1940). Заслужений тренер України (1961) і СРСР (1964). Суддя всесоюз. категорії (1956). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Центр. інститут фізичної культури...
(02. 03. 1922, с. Липки, нині Гощан. р-ну Рівнен. обл. – 04. 01. 2003, Львів) – мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1973), професор (1994). Член НСХУ (1961). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював від 1961 у ньому (нині АМ): зав. відділу худож....
(11(24). 10. 1910, містечко Миропіль Новоград-Волин. пов. Волин. губ., нині смт Романів. р-ну Житомир. обл. – 04. 01. 1991, м. Ярославль, РФ) – правознавець. Доктор юридичних наук (1967), професор (1968). У 1936 здобув ступ. магістра юрид. наук у Варшав. університеті (з правом захисту доктор....
(16. 10. 1946, с. Долбенкіне Орловської обл., РФ — 04. 01. 2022, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — гірничий інженер. Доктор технічних наук (1993), професор (1995). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Дніпропетровський...
(20. 06. 1942, Львів – 04. 01. 2021, там само) – фахівець у галузі електроніки. Батько О. Готри. Доктор технічних наук (1982), професор (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія України в галузі науки і техніки (2016). Закін. Львів. політех. інститут (1966). Працював...
(справж. – Майборода; 24. 02. 1895, Черкаси – 04. 01. 1930, м. Тирасполь, нині Молдова) – письменник. Член ВУСПП. Після закінчення 2-клас. школи працював на залізниці, від 1924 – на шахтах Донбасу, від 1928 – співроб. г. «Плугатарул рошу» (Тирасполь). Писати вірші почав зі шкіл. років. Автор зб....
(23. 10 (04. 11). 1866, с. Фролово Духовищин. пов. Смолен. губ., Росія – 04. 01. 1941, Харків) – геолог. Отримав військ. освіту. Навч. у Моск. університеті (1888–92). Від 1893 працював бібліотекарем Ново-Олександрій. інституту с. господарства та лісівництва (Польща). 1915–20 – приват-доцент,...
(09. 06. 1934, м. Жмеринка Вінн. обл. – 04. 01. 2014, Одеса) – художник театру. Закін. Одес. худож. училище (1956; викл. М. Павлюк). Відтоді працювала в Одес. театрі опери та балету: декоратор, від 1979 – в. о. гол. художника, від 1986 – гол. художник. Художник-постановник бл. 62 вистав, зокрема...
(01. 01. 1942, c. Галузинці Деражнян. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл. – 04. 01. 2015, Москва, похов. у Києві) – тренер (бокс). Заслужений тренер України (1983). Закін. Ленінгр. технікум фізичної культури і спорту (нині С.-Петербург, 1961), Київ. інститут фізичної культури (1966)....
(25. 10. 1932, с. Брище Жовків. пов. Львів. воєводства, нині зняте з обліку – 04. 01. 2001, Львів) – анатом. Батько А. Нетлюха. Кандидат медичних наук (1966). Закін. Львів. мед. інститут (1955). Працював лікарем; від 1963 – у Львів. мед. університеті: 1988–2000 – зав., 2000–01 – доцент кафедри...
(13. 04. 1949, Харків – 04. 01. 2012, там само) – радіофізик, астрофізик. Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (2014), премія ім. С. Брауде НАНУ (2010). Закін. Харків. університет (1974), де 1998–2011 за сумісництвом й працював:...
(21. 03. 1950, Запоріжжя – 04. 01. 2011, там само) – живописець, графік, фотохудожник. Член НСХУ (1987), Національної спілки фотохудожників України (2009). Закін. Дніпроп. худож. училище (нині Дніпро, 1970; викл. К. Беркута, В. Шпиганович). 1974–98 працював художником-оформлювачем на Запоріз....
(07. 09. 1951, смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 04. 01. 1992, там само) – майстер художньої кераміки. Чоловік М. Кульбаки. Навч. в І. Білика на заводі «Худож. керамік» (Опішня), де 1968–92 (з перервою) працював гончарем, від серед. 1980-х рр. – у складі твор. лаб. 1978–82 – у гончар. цеху...
(13. 08. 1955, Харків — 04. 01. 2020, там само) — вчений-цитогенетик, біофізик. Брат О. Шкорбатова. Доктор біологічних наук (2005). Закінчив Харківський університет (1978), де відтоді й працював: від 2006 — завідувач відділу генетики НДІ біології при Університеті, водночас від 2007 — професор...
(23. 02. 1938, м. Миргород Полтав. обл. – 04. 01. 2021, Одеса) – економіст. Доктор економічних наук (1992), професор (1992). Народний депутат України (1990–94). Заслужений діяч науки і техніки України (2014). Закін. Одес. політех. інститут (1962), Академію сусп. наук при ЦК КПРС у Москві (1984)....
(19. 02. 1930, Миколаїв – 04. 01. 2005, Сімферополь) – математик. Батько С. Кужеля. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1973). Заслужений діяч науки і техніки АР Крим (1999). Закін. Микол. пед. інститут (1954). Працював в Уман. пед. інституті (Черкас. обл., 1958–71): від 1961 –...
(28. 03. 1935, Київ – 04. 01. 2022, там само) – фахівець у галузі будівництва. Доктор технічних наук (1979), професор (1984). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1986). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1955). Працював у київ. проект. інститутах «Укрпроектстальконструкція» (1955–60),...
(Kodet Emanuel Julian; 23. 03. 1880, містечко Пелгржімов, нині місто, Чехія – 04. 01. 1955, м. Лучани, нині Чехія) – чеський скульптор і графік. Навч. у керам. школі Й. Шейноста в м-ку Бечина, скульптурі – у Праз. академії декор.-приклад. мистецтва (кер. С. Сушард) та Рим. АМ. Брав участь у...
(10. 04. 1955, м. Макіївка Сталін., нині Донец. обл. – 04. 01. 2001, Київ) – ветеринарний лікар. Дружина В. Любецького. Канд. біол. (1988), д-р вет. (2001) н. Державна премія України в галузі науки і техніки (2013, посмертно). Закін. Укр. с.-г. академію (Київ, 1979), де й працювала від 1981...
(07. 07. 1922, Харків – 01. 01. 2026, там само) – математик. Син О. Марченка. Доктор фізико-математичних наук (1951), професор (1952), академік НАНУ (1969), академік РАН (1987). Ленін. премія (1962), Державна премія УРСР у галузі н. і. т. (1989), премії ім. М. Крилова (1983), ім. М....
(Закусов Василий Васильевич; 13(26). 04. 1903, С.-Петербург – 04. 01. 1986, Москва, похов. у Ленінграді, нині С.-Петербург) – російський фармаколог. Доктор медичних наук (1936), професор (1938), академік АМН СРСР (1952). Заслужений діяч науки РРФСР. Премія ім. М. Кравкова АМН СРСР. Ленін. премія...
4 січня 1992. У березні 1993 відкрито Посольство України в К. За даними Держкомстату України, 1997 експорт України до К....
4 січня 1965 після розукрупнення у складі М. о. існували 16 р-нів: Баштан., Березнегуват., Брат., Веселинів....
4 січня – 9 березня 1919), М. Лозинський (10 березня – 17 квітня 1919), С. Витвицький (18 квітня 1919 – січень 1921), К....
4 січня 1918 визнали уряд УНР і призначили своїх повноваж. представників. Прихильно поставилися до України й ін....
4 січня 1992 та 10 січня 1992. Сучас. стан двосторонніх екон. відносин між Україною та А. характеризується такими показниками (млн дол....
4 січня 1995. Від липня 1995 в Б. функціонує Посольство України. 24 серпня 1996 було відкрито Ген. консульство України в шт....
4 січня 1992. Україна та Е. уклали понад 45 міждерж., міжуряд. та міжвідом. договорів і угод, зокрема про дружбу і співробітництво (1992)....
4 січня 1972 на станції Чоп (Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) бельгійського студента, члена емігрантської Спілки української молоді Я....
4 січня 1997 Посол В. у РФ вручив Президенту України вірчі грамоти Посла в Україні за сумісництвом. 5 лютого 1998 Посол України в Бразилії вручив Президенту В....
4 січня 1906 у Фінляндії. Есери вважали селянство провідним класом російського суспільства. В основу програми покладено есерівську доктрину демократичного соціалізму і особливого шляху до нього аграрних країн, насамперед Росії....
4 січня 1944 тривала окупація Б. Ц. нім.-фашист. військами. До 1946 місто було цілком відроджене. Протягом 1959–65 збудовано і введено в дію 14 нових підприємств, розпочато спорудження Білоцерків....
4 січня 1918 представник Французької Республіки був прийнятий головою Генерального секретаріату В. Винниченком; за ним заявив про своє призначення представник англ....
4 січня 1934 на заводі почало діяти сталеплавильне виробництво. 1941–43, під час відступу рад. військ та окупації Маріуполя нім....
4 січня 1920 року прийняв від О. Колчака титул «верховного правителя Росії». Однак це не врятувало становища: 20 січня 1919 року більшовики зайняли Херсон, 30 січня – Миколаїв, 7 лютого – Одесу, а 1 березня вийшли на лінію Мозир–Овруч–Коростень–Летичів–річка Дністер....
4 січня 1919 (змінив § 4 Статуту від 19 жовтня 1918), зазначено, що УНРада вибирає президію у складі Президента і його 4-х заступників....
4 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. У брат. могилі в центрі Л. похов. понад 60 рад....
4 січня 1932 вийшов перший номер рай. г. «За більшовицький колгосп» (нині «Південна зоря»). Не оминув Б....
4 січня 1919, 16 серпня 1919 та ін. у місцевостях, де оголошено стан облоги, дозволено позасуд. репресії у вигляді вислання за межі УНР чи арешту на строк до 2-х місяців....
4 січня 1972 під час затримання у м. Чоп (Закарп. обл.) у нього вилучена копія «Словника рим української мови» С....