(13. 01. 1968, Вінниця) – лікар-інфекціоніст. Дочка В. Мороза, сестра О. Булавенко. Доктор медичних наук (2002), професор (2004). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2021). Закінчила Вінницький медичний інститут (1988). Працювала лікарем. Від 1995 – у Вінницькому медичному університеті: від 2004 –...
(псевд.: Характерник, Дометенко, Винар, Італ, Тарас та ін.; 01(13). 01. 1894, м. Глухiв Черніг. губ., нині Сум. обл. – 27. 10. 1979, Буенос-Айрес, 1986 перепохов. у м. Монте-Ґранде, Арґентина) – громадсько-політичний дiяч, дипломат, публіцист, енциклопедист. Дійсний член НТШ (1947), УВАН (1948),...
(13. 01. 1923, с. Блистова Менського р-ну, нині Черніг. обл. – 15. 08. 2014, Київ) – лікар-педіатр. Бабуся І. Лук’янової. Доктор медичних наук (1966), професор (1968), академік НАНУ (1992), НАМНУ (1993), Рос. АМН (1984). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Держ. премії УРСР (1980), СРСР (1987),...
(13. 01. 1936, с. Гутирівка Полтав. р-ну Полтав. обл. – 05. 12. 2018, Черкаси) – прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1966; відновл. 1982). Літ. премії ім. Ю. Яновського (1991, за новелу «Шістнадцять георгіївських кавалерів»), ім. Д. Нитченка (2005), міжнар. укр. премія ім. О. Гірника (2007). Закін....
(псевд. і крипт.: А. Бей, Я. Вільшенко, Я. В-ко, Я. В., Я. Ярославенко, Лотан, Мубал, Вуйцьо Тонцьо, Тото-Долото та ін.; 13. 01. 1881, с. Вільховець, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – 28. 05. 1949, Львів) – письменник, публіцист, педагог, громадський діяч. Син Лева, брат Володимира-Богдана та...
(01(13). 01. 1856, с. Ананьївка Ананьїв. пов. Херсон. губ., нині с. Стрюкове Микол. р-ну Одес. обл. – 07. 01. 1920, Одеса) – літературознавець, мовознавець, фольклорист, історіограф. Батько К. Мочульського. Професор (1893). Закін. Новорос. університет в Одесі (1879). Викладав рос. мову та...
(13. 01. 1956, с. Жадове Семенів. р-ну Черніг. обл.) – скульптор. Брат Івана, батько Андрія Липовок, чоловік О. Рубан. Народний художник України (2017). Член НСХУ (1983). Закін. Київський художній інститут (1980; викл. В. Бородай, І. Макогон), творчі майстерні АМ СРСР (1985; кер. В. Бородай)....
(справж. – Баранов Лейб Давидович; 01(13). 01. 1888, с. Велика Лепетиха Мелітоп. пов. Таврій. губ., нині смт Херсон. обл. – 1944, нім. концтабір) – живописець і скульптор. Професор (1920). Навч. в Одес. худож. училищі (1903–08), у Вищому худож. училищі при АМ (С.-Петербург, 1908–09). У 1907–09...
(13. 01. 1949, с. Гнідинці Варвинського, нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл.) — есеїст, перекладач, сходознавець, культурно-громадський діяч. Чоловік О. Бенч. Член НСПУ (1979). Всеукраїнська премія імені Б. Грінченка (2010), Міжнародна літературно-мистецька премія імені Г. Сковороди (2022)....
(13. 01. 1945, с. Володіївці Чернів. р-ну Вінн. обл – 13. 03. 2005, Одеса) – живописець. Член НСХУ (1986), твор. об’єдн. «Човен» (1993). Закін. Одес. пед. інститут (1973; викл. П. Злочевський). Працював 1968–82 художником-конструктором НДІ; на Одес. худож.-вироб. комбінаті (1974–91). Відтоді – на...
(13. 01. 1919, с. Копані, нині Оріхів. р-ну Запоріз. обл. – 14. 04. 2003, Харків) – лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1954), професор (1955), академік НАНУ (1992), АМНУ (1993), Рос. АМН (1974). Заслужений діяч науки УРСР (1968). Державна премія СРСР (1980). Державна премія України в галузі...
(01(13). 01. 1851, с. Людкове Новозибків. пов. Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ – 22. 05. 1919, Київ) – геолог. Доктор мінералогії і геогнозії (1903). Племінник укр. історика О. Лазаревського. Член Ради укр. геол. компаній, чл. Київ. товариства дослідників природи, чл. Франц. мінералог....
(13. 01. 1926, м. Городище, нині Черкас. обл. – 01. 06. 1991, там само) – фахівець у галузі садівництва і плодоовочівництва. Доктор економічних наук (1984), професор (1988), академік УААН (1990). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1987), премія ім. Л. Симиренка АН УРСР (1982). Народний...
(13. 01. 1948, с. Петриківка, нині смт Дніпроп. обл.) – майстриня художнього розпису, графік. Дочка З. Кудіш. Член СХУ (1972–90). Навч. петриків. декор. розпису у матері. Закін. філіал Дніпроп. худож. дит. школи у Петриківці (1963; викл. Ф. Панко) і Дніпроп. художнє училище (1968; викл. А....
(13. 01. 1956, с. Жовтневе Семенів. р-ну Полтав. обл.) – живописець, графік, монументаліст. Літ.-мист. премія ім. В. Симоненка (2007). Навч. у худож. студії м. Лубни Полтав. обл. (1970-і рр.; викл. В. Семенюта), Студії військ. художників ім. М. Грекова у Москві (1977) і Моск. заоч. нар....
(13. 01. 1974, Львів) – танцюристка. Дочка Мирослава та Валентини Вантухів. Народний артист України (2004). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2007, 2013, 2018). Закін. хореогр. студію при Держ. засл. ансамблі танцю УРСР ім. П. Вірського (1990; викл. В. Володько), Київ. інститут іноз. мов...
(13. 01. 1932, х. Федорівка, нині с. Федорівське Межів. р-ну Дніпроп. обл. – 27. 08. 2003, Донецьк) – прозаїк. Член НСПУ (1965). Всеукр. літ. премія ім. В. Короленка (1986), обл. літ. премія ім. В. Шутова (1993). Закін. Київський медичний інститут (1957), Вищі літ. курси при Літ. інституті у...
(13. 01. 1939, м. Смоленськ, РФ) – художниця декоративної кераміки, дизайнер. Член НСХУ (1970). Закін. у Ленінграді (нині С.-Петербург) вище худож.-пром. училище (1958; викл. Н. Кочнева, В. Міклашев-ський), Інститут живопису, скульп-тури та архітектури (1965). Працювала від 1958 на заводі «Худож....
(13. 01. 1959, с. Ворохта, нині смт Яремчан. міськради Івано-Фр. обл.) – майстер художнього оброблення шкіри. Член НСХУ (1999). Закін. Косів. технікум нар. худож. промислів (Івано-Фр. обл., 1978; викл. О. Соломченко). Працював 1980–2001 на Косів. худож.-вироб. комбінаті, де частину його творів...
(01(13). 01. 1871, с. Бештемак Бессараб. губ., нині Леов. р-ну, Молдова – 08. 11. 1940, Київ) – архітектор. Закін. Кишинів. реал. училище (1890), С.-Петербур. інститут цивіл. інж. (1899). Від 1895 під час навч. працював на великих будівництвах у С.-Петербурзі під керівництвом арх. Є....
(13. 01. 1912, с. Великі Чорнокінці, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 03. 11. 1989, Львів) – майстриня декоративно-ужиткового мистецтва. Засл. майстер нар. творчості УРСР (1987). Член СХУ (1979). Навч. у хутряно-кушнір. майстерні. Працювала у Львові: у приват. кравец. майстернях і салонах; від...
(13. 01. 1932, Чернігів — 20. 10. 2023, Київ) — економіст. Доктор економічних наук (1987), професор (1994). Заслужений діяч науки і техніки України (2021). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (Київ, 1955). Відтоді працював на підприємствах лісової і деревообробної промисловості; від...
(01(13). 01. 1851, с. Поповка, нині Вологод. обл., РФ – 27. 12. 1920, Київ) – лікар-терапевт. Закін. Вологод. духовну семінарію (1870), Мед.-хірург. академію у С.-Петербурзі (1875). Працював земським лікарем; під час рос.-турец. війни 1877–78 – військ. лікар. Удосконалював знання в Німеччині....
(13. 01. 1960, смт Ладан Прилуц. р-ну Черніг. обл.) – філософ. Доктор філософських наук (2012). Закін. Київський університет (1985). Відтоді працював у Ніжин. пед. університеті (Черніг. обл., з перервами): 1999–2002 – в. о. завідувача кафедри філософії; 2002–03 – заступник завідувач кафедри...
(13. 01. 1943, с. Тетерівка Жашківського р-ну Київської обл., нині Уманського р-ну Черкаської обл.) — письменниця. Член НСПУ (2013). Закінчила Уманське педагогічне училище (1964). Працювала вихователем дошкільних закладів у Києві (до 1999). На творчій роботі. Пише для дітей....
(13. 01. 1940, м. Золотоноша Полтавської, нині Черкаської обл. — 12. 01. 2011, Ужгород) — живописець. Чоловік Олени, батько Едуарда Приходьків. Заслужений художник України (1990). Народний художник України (2004). Обласна премія імені А. Ерделі та Й. Бокшая (1997). Член НСХУ (1973). Закінчив...
(Дынько Андрэй Васільевіч; 13. 01. 1974, м. Брест, Білорусь) – білоруський журналіст, перекладач. З походження українець. Премія ім. Г. Еленбоґен (2003). Закін. Мінський лінгвіст. університет (1996). Працював у ньому викл. 1997–2000. Засн. і співред. білорус. літ.-худож. ж. «Arche» (1998). Гол....
(13. 01. 1955, м. Котовськ, нині Подільськ Одес. обл. – 22. 09. 2018, Луцьк) – організатор виробництва, фахівець у галузі машинобудування. Герой України (2013). Засл. машинобудівник України (2008). Закін. Ризьке вище військ. інж.-авіац. училище (1977). Відтоді працював на 208-му авіац. ремонт....
(01(13). 01. 1893, с. Предтеченське, нині Ставропол. краю, РФ – ?, Київ) – біохімік. Доктор біологічних наук (1940), професор (1934). Закін. мед. факультет Університету св. Володимира у Києві (1916), де відтоді й працював (нині Київ. університет): 1927–32 – приват-доцент кафедри фізіол. хімії....
(псевд. і крипт.: В., Глаголь, Черкасин, Г-ко, В. Г. та ін.; 01(13). 01. 1853, с. Ярошівка Прилуц. пов. Полтав. губ., нині Українське Талалаїв. р-ну Черніг. обл. – 14(27). 04. 1907, С.-Петербург, похов. у рідному селі) – літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист та етнограф. Навч. у...
(13. 01. 1960, Ужгород) — живописець. Чоловік Н. Сіми-Павлишин. Заслужений художник України (2019). Обласна премія імені А. Ерделі та Й. Бокшая (2012). Член НСХУ (1989). Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (1979; викладачі І. Дідик, Ш. Петкі). Працював художником-оформлювачем на...
(псевд. – В. Черемшина; 13. 01. 1929, м. Ва-шківці, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл. – 05. 05. 2003, там само) – композитор, диригент. Заслужений працівник культури УРСР (1966). Премії ім. С. Воробкевича (1995), ім. Г. Гараса (1999). Закін. Чернів. культ.-осв. училище (1966). У 1942–52 грав у...
(Кулешов Лев Владимирович; 01(13). 01. 1899, м. Тамбов, Росія – 29. 03. 1970, Москва) – російський кінорежисер, сценарист, кіноактор, художник і теоретик кіно, педагог. Чоловік О. Хохлової. Доктор мистецтвознавства (1946). Нар. арт. РРФСР (1969). Держ. нагороди СРСР. Навч. у Строганов....
(Лисовский Николай Михайлович; 01(13). 01. 1854, Москва – 19. 09. 1920, там само) – російський бібліограф, книгознавець. Навч. у С.-Петербур. землеупоряд. інституті (1874–75) та консерваторії (1879–81). Друкувався 1872–76 у г. «Новое время», «Новости», «Недѣля», «Земледѣльческая газета»,...
(Соколов Іван Олександрович; 01(13). 01. 1877, м. Дмитров, нині Моск. обл. – 29. 03. 1968, с. Святошине, нині у складі Києва) – церковний діяч РПЦ. Орден св. князя Володимира 1-го ступеня (1963). Закін. Моск. духовну семінарію (1896). У 1901 рукопоклад. у сан священика, викладав Закон Божий у...
(13. 01. 1938, с. Середня Кудеча Читин. обл., РФ – 15 03. 2015, Київ) – фахівець у галузі бджільництва. Кандидат біологічних наук (1975), професор (1997), член-кореспондент НААНУ (1999). Закін. Укр. с.-г. академію (1961). Від 1962 – в Інституті зоології АН УРСР (Київ): м. н....
(13. 01. 1909, с. Сороки, нині Бучац. р-ну Терноп. обл. – 29. 01. 1992, Буенос-Айрес) – громадський діяч, диригент. Закiн. школу дяківства й диригентуру у Станiславi (нині Івано-Франківськ, 1927). У 1929 прийнятий до Муз. інституту ім. М. Лисенка, але через хворобу не міг продовжувати студій. Під...
(01(13). 01. 1826, м. Броди, нині Львів. обл. – 18. 03. 1911, Відень) – правознавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. греко-катол. семінарію (1850). Брав участь у Слов’ян. з’їзді (Прага, 1848) та Соборі руських учених (1849). Працював у мін-ві правосуддя (Відень) й був ред. україномов....
(13. 01. 1927, м. Новоросійськ, нині Краснодар. краю, РФ – 06. 07. 2009, Житомир) – фахівець у галузі радіотехніки. Доктор технічних наук (1973), професор (1982). Закін. Моск. електротех. інститут зв’язку (1950). Перебував на військ. службі (1951–77), від 1959 готував військ. спеціалістів у...
(13. 01. 1947, Кіровоград, нині Кропивницький) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Дружина Анатолія, мати Ольги Пунгіних. Заслужений художник України (2009). Обласна премія імені Я. Паученка (2006). Членкиня НСХУ (1984). Закінчила Одеське художнє училище (1968; майстерня В. Путейко)....
(01 (13). 01. 1909, Одеса – 07. 02. 2001, Харків) – фізик. Доктор фізико-математичних наук (1942), професор (1944). Премія 1-го ступеня АН УРСР (1941), премія ім. К. Синельникова НАНУ (1998). Закін. Одес. індустр. інститут (1931). Від 1935 – у Харків. фіз.-тех. інституті (нині ННЦ «Харків....
(13. 01. 1877, м-ко Ставище Таращанського пов. Київської губ., нині смт Білоцерківського р-ну Київської обл. — 1945, м. Каліш, нині Великопольського воєводства, Польща) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1921). Закінчив реальне училище в Києві, Одеське піхотне юнкерське училище (1902),...
(13. 01. 1920, м. Мстиславль, нині Могильов. обл., Білорусь – 28. 09. 1992, Дніпропетровськ) – диригент. Нар. арт. РРФСР (1971). Закін. Мінську консерваторію (1947). 1953–60 – гол. диригент Держ. симф. оркестру Білоруської РСР; 1960–76 – гол. диригент Перм., 1976–84 – Одес., від 1984 – Дніпроп....
(01 (13). 01. 1876, м. Могилів Поділ. губ., нині м. Могилів-Подільський Вінн. обл. (за ін. даними – 1881, містечко Немирів, нині місто Вінн. обл.) – 17. 10. 1931, Київ) – лікар-психіатр. Брат Л. Гаккебуш. Доктор медицини, проф. Закін. Моск. університет (1904). Від 1907 працював лікарем; від 1918 –...
(13. 01. 1955, м. Дзержинськ Горьковської, нині Нижньогородської обл., РФ) — диригент. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Закінчив Московську (1979) та Київську (1983) консерваторії. Був диригентом симфонічного оркестру Туркменської філармонії (Ашґабат, 1979), Київського театру оперети...
(01(13). 01. 1859, Саран. пов. Пензен. губ., Росія – 11. 05. 1932, Москва) – співачка (мецо-сопрано), педагог. Закін. Моск. консерваторію (1883; кл. М. Милорадович). Удосконалювала майстерність в Італії та Парижі. Дебютувала 1883 на опер. сцені Харкова партією Зібель (опера «Фауст» Ш. Ґуно)....
(13. 01. 1952, с. Гельмязів Золотоніс. р-ну Полтав., нині Черкас. обл.) – фахівець у галузі авіаційних двигунів. Доктор технічних наук (1993), професор (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Орден «За заслуги» 3-го ступеня...
(13. 01. 1956, Київ — 24. 11. 2021, там само) — лікар-оториноларинголог. Доктор медичних наук (1993). Закінчив Київський медичний інститут (1979). Відтоді працював в Інституті отоларингології НАМНУ (Київ): 2020—21 — завідувач відділення ЛОР-патології дитячого віку; за сумісництвом 2018—21 —...
(01(13). 01. 1894, Ялта, нині АР Крим – 17. 06. 1960, Орджонікідзе, нині Владикавказ, Пн. Осетія, РФ) – мистецтвознавець, етнограф. Канд. мистецтвознавства (1960). Закін. істор.-філол. факультет Вищих жін. курсів у Харкові (1918). Працювала 1920–22 н. с. Музею укр. мистецтва. За рекомендацією...
(Новиков Иван Алексеевич; 01(13). 01. 1877, с. Ільково, нині Орлов. обл., РФ – 10. 01. 1959, Москва) – російський письменник, перекладач. Закін. Моск. с.-г. інститут (1901). Працював у Київ. агроном. лаб. (1901–03), потім секр. Київ. товариства с. господарства, водночас редагував ж. «Земледѣліе»...
(01(13). 01. 1890, слобода Маяк, нині село Ізюмського р-ну Харківської обл. — 15. 12. 1967, Бейрут) — інженер-конструктор, математик, винахідник. Після закінчення Харківської духовної семінарії (1910) вступив на механічне відділення Московського технічного училища, де захопився авіацією (був...
(31. 12. 1916 (13. 01. 1917), Харків – 23. 10. 1982, Москва) – фізик. Син Михайла, брат Євгена Ліфшиців. Доктор фізико-математичних наук (1942), професор (1943), академік АН УРСР (1967) і АН СРСР (1970). Ленін. (1967), ім. Л. Мандельштама АН СРСР (1952) та ім. Ф. Саймона Англ. Королів. фіз....
(01(13). 01. 1864, с. Четвертня Луцького пов. Волин. губ., нині Маневиц. р-ну Волин. обл. – після 1929, Житомир) – флорист, етнограф. Закін. вчител. семінарію та Вищі пед. курси з природознавства при С.-Петербур. університеті для вчителів серед. шкіл. Від 1886 викладав у навч. закладах Житомира,...
(13. 01. 1893 – 14. 04. 1971, м. Косів Івано-Фр. обл.) – майстер художнього ткацтва і педагог. Навч. у Косів. худож.-пром. школі (1906–09; І. Гавриш, С. Ямрус). Відтоді працював у приват. майстерні І. Грушковського. Ткав килими, килимові доріжки, накидки «макатки», пояси, рушники, скатертини...
(31. 12. 1906(13. 01. 1907), с. Ковалі Канівського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 26. 10. 1979, м. Канів, нині Черкаського р-ну) — співак (тенор). Навчався у Харківському музично-драматичному інституті (1928—33; кл. М. Чемезова). 1932—33 — соліст Першої державної...
(13. 01. 1857, м. Томашув, нині Польща — 11. 11. 1940, Львів) — лікар-хірург. Професор (1903), дійсний член Польської академії знань (1935). Закінчив Яґеллонський університет у Кракові (нині Польща, 1879), де відтоді й працював. Стажувався у Відні. 1886—1920 очолював хірургічні відділення у...
(13. 01. 1918, м. Новоукраїнка, нині Кіровогр. обл. – 09. 11. 2002, Донецьк) – гірничий інженер. Доктор технічних наук (1971), професор (1971). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Донец. індустр. інститут (1941). Працював інж.-проектувальником тресту «Сталінвуглепроект»...
(13. 01. 1972, Івано-Франківськ) – фахівець у галузі хімічної технології виробництва шкіри та хутра. Доктор технічних наук (2013), професор (2014). Державна премія України в галузі науки і техніки (2013). Закін. Держ. академію легкої промисловості України (1994), де й працює (нині Київ....
(Калинников Василий Сергеевич; 01(13). 01. 1866, с. Воїни, нині Орлов. обл., РФ – 29. 12. 1900(11. 01. 1901), м. Ялта, нині АР Крим) – російський композитор, диригент. Навч. в Орлов. духов. семінарії, Моск. консерваторії (1884), закін. муз.-драм. училище Моск. філармоній. товариства (1892;...
(Любимов Евгений Владимирович; 13. 01. 1925, с. Новий Буян, нині Самар. обл., РФ – 14. 05. 2005, Полтава) – російський живописець, графік. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Сталінгр. художнє училище (нині Волгоград, РФ, 1941), відвідував студію військ. художників ім. М. Грекова в Москві,...
(13. 01. 1926, м. Городище, нині Черкас. обл. – 01. 06. 1991, там само) – фахівець у галузі садівництва і плодоовочівництва. Доктор економічних наук (1984), професор (1988), академік УААН (1990). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1987), премія ім. Л. Симиренка АН УРСР (1982). Народний...
(; справж. – Єгіазарян Айастан Єгіазарович; ; 31. 12. 1900(13. 01. 1901), с. Хараконіс, нині Туреччина – 11. 07. 1969, Єреван) – вірменський письменник. Державна премія Вірм. РСР (1972, посмертно). Закін. Єреван. університет (1927). Автор зб. поезій « » («У синій країні Канала», 1926), « »...
(01 (13). 01. 1876, м. Могилів Поділ. губ., нині м. Могилів-Подільський Вінн. обл. (за ін. даними – 1881, містечко Немирів, нині місто Вінн. обл.) – 17. 10. 1931, Київ) – лікар-психіатр. Брат Л. Гаккебуш. Доктор медицини, проф. Закін. Моск. університет (1904). Від 1907 працював лікарем; від 1918 –...
(01(13). 01. 1851, с. Людкове Новозибків. пов. Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ – 22. 05. 1919, Київ) – геолог. Доктор мінералогії і геогнозії (1903). Племінник укр. історика О. Лазаревського. Член Ради укр. геол. компаній, чл. Київ. товариства дослідників природи, чл. Франц. мінералог....
(01(13). 01. 1851, с. Поповка, нині Вологод. обл., РФ – 27. 12. 1920, Київ) – лікар-терапевт. Закін. Вологод. духовну семінарію (1870), Мед.-хірург. академію у С.-Петербурзі (1875). Працював земським лікарем; під час рос.-турец. війни 1877–78 – військ. лікар. Удосконалював знання в Німеччині....
(03. 11. 1947, с. Сальниця Хмільн. р-ну Вінн. обл. – 13. 01. 2000, Київ, похов. у Хмельницькому) – майстриня витинання, графік, живописець і монументаліст. Дружина Миколи, мати Богдана та Оксани Мазурів. Обл. премії ім. Т. Шевченка (1993), ім. В. Розвадовського (1999),...
(17. 06. 1930, с. Кнісело, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. – 13. 01. 2013, Львів) – громадський і політичний діяч, правозахисник. Брат Богдана і Миколи, чоловік Ольги, батько Оксани Горинів. Народний депутат України (1990–94). Ордени «За заслуги» 3-го (1998), 2-го (2005) ступ.; князя Ярослава...
(31. 01. 1931, м. Чита, РФ – 13. 01. 1993, Київ) – скульпторка. Дружина В. Щербини, мати Л. Лозової. Член СХУ (1966). Закін. Одес. художнє училище (1952; викл. М. Кіпніс). Працювала на Баранів. фарфор. заводі (Житомир. обл.; 1952–54), Київ. експерим. керам.-худож. заводі (1954–86). Учасниця...
(Ильинский Игорь Владимирович; 11(24). 07. 1901, Москва – 13. 01. 1987, там само) – російський актор, режисер. Народний артист СРСР (1949). Сталін. (1941, 1942, 1951) та Ленін. (1980) премії. Герой Соц. Праці (1974). Державні нагороди СРСР. Навч. в студії Ф. Комісаржевського в Москві (1917). Від...
(09(22). 02. 1915, с. Ларине, нині у складі Донецька – 13. 01. 1966, Харків) – живописець, графік. Член СХУ (1962). Закін. Харків. художнє училище (1937), худож. інститут (1948; викл. С. Бесєдін, О. Кокель, С. Прохоров). 1947–50 – викладач худож. училища; 1950–53 – художник Будинку офіцерів, від...
(Joyce James; 02. 02. 1882, Ретґер, передмістя Дубліна – 13. 01. 1941, Цюрих) – ірландський письменник. За-кін. Дублін. університет (1902). У 1904 залишив Ірландію, мешкав у м. Трієст (Італія, 1907–15), Цюрих (1915–19, 1940–41), Париж (1920–39). Писав англ. мовою. Дебютував зб. лір. віршів...
(31. 10(12. 11). 1885, с. Рябушки Лебединського пов. Харківської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 13. 01. 1940, Харків) — ортопед-травматолог. Доктор медицини (1924), професор (1930), член-кореспондент АН УРСР (1934). Заслужений діяч науки УРСР (1936). Закінчив Харківський університет...
(03(15). 12. 1842, Варшава – 31. 12. 1914(13. 01. 1915), Київ) – хімік. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1865), де відтоді й працював: від 1870 – доцент, від 1871 – екстраординар. проф., від 1874 – ординар. проф., від 1881 – декан фіз.-мат. ф-ту, одночасно 1871–1908 – зав., 1908–14 –...
(05. 03. 1925, м. Кам’янське, нині Дніпро-дзержинськ Дніпроп. обл. – 13. 01. 2002, Київ) – танцюрист, хореограф, педагог. Батько М. Василенка. Народний артист України (2000). Доктор мистецтвознавства (1999). Лауреат міжнар. худож. конкурсів. Золоті медалі: Москва (1957), Токіо (1961), Ґера...
(1846, Львів – 13. 01. 1903, там само) – скульптор. Золота медаль у галузі архітектури та ужитк. мистецтва Галиц. крайової виставки (Львів, 1894). Голова львів. Товариства каменяр. майстрів (1894–1903). Навч. у львів. майстернях Л. Шимзера (1858–65) і П. Філіппі (1866–67), Віден. АМ (1867–68)....
(10. 07. 1933, м. Теджен, Туркменистан – 13. 01. 2015, Київ) – фахівець у галузі гідроакустики. Державна премія СРСР (1971, 1989). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. інститут (1956) та Інститут упр. нар. госп-вом Академії нар. господарства СРСР при РМ СРСР (1985). Від 1956 працював...
(17 (30). 08. 1903, м. Темрюк, нині Краснодар. краю, РФ – 13. 01. 1943, Вінниця) – військовик. Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965). Учасник 2-ї світової війни. У 1919– 27 – в армії, брав участь у боях проти армій Денікіна і Врангеля. Після демобілізації 1927–29 – на комсомол. (у Жмеринці) та...
(27. 09 (09. 10). 1868 (за ін. даними – 1867), Херсон – 13. 01. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) – актор, режисер, письменник. Син Г. Ґе. Заслужений артист держ. академ. театрів (1922). Герой Праці. Навч. у Рішельєв. та 1-й гімназіях в Одесі, звідки був відрахов. за порушення дисципліни. Закін....
(14. 11. 1935, с. Курiвцi, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 13. 01. 2023, Львів) — географ, картограф, громадський діяч. Доктор географічних наук (1978), професор (1989). Дійсний (1991), почесний (2020) член НТШ, голова його Географічної комісії (1990—2023). Заслужений діяч науки і...
(28. 09. 1914, містечко Олесько, нині смт Золочів. р-ну Львів. обл. – 13. 01. 2000, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) – педагог, церковний діяч УГКЦ. Навч. у Львів. тех.-пром. школі (від 1932) та греко-катол. богослов. академії (1938–39). Учителював у с. Кути (нині Золочів. р-ну, 1940–41). У...
(28. 02. 1885, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. – 13. 01. 1967, м. Катовіце, Польща) – диригент і композитор. 1905 навч. у Вищому муз. інституті (кл. диригування А. Вахнянина) й одночасно в Консерваторії Галиц. муз. товариства у Львові (кл. композиції М. Солтиса). 1912–13 навч. у Вищій муз. школі...
(06(18). 01. 1866, Харків – 13. 01. 1945, Париж) – громадсько-політичний діяч. Закін. Моск. університет (1891). Мав великі землеволодіння в Обл. війська Донського, де організував низку с.-г. т-в, а також займався громад. діяльністю. Депутат 1–3-ї Держ. дум Росії (обстоював інтереси донських...
(20. 02(04. 03). 1875, Полтав. губ. – 13. 01. 1921, м. Судак, нині АР Крим) – колекціонер старожитностей. Батько М. Капніст. Походив із укр. дворян. роду, засновники якого були вихідцями з грец. о-ва Занте (нині Закінф), що належав Венеціан. Респ., його дружина – із роду кошового отамана Запороз....
(26. 05(08. 06). 1901, м. Тобольськ, Росія – 13. 01. 1966, Фрунзе, нині Бішкек) – піонер у галузі електронного телебачення, винахідник. Син П. Грабовського. Дитинство провів в Україні. Напередодні більшов. перевороту виїхав до Киргизії, де у складі Червоної армії брав участь у воєн. діях 1918–20....
(01. 03. 1915, с. Крива, нині Могильов. обл., Білорусь – 13. 01. 2001, Одеса) – хімік. Доктор хімічних наук (1972), професор (1972). Закін. Дніпроп. хім.-технол. інститут (1940), де й працював до 1950. У 1950–60 – на Стерлітамак. содовому заводі (Башкортостан, РФ). 1960–71 – в Одес. лаб....
(28. 08. 1927, с. Степанівка, нині Приазов. р-ну Запоріз. обл. – 13. 01. 2017, Запоріжжя) – актор. Народний артист України (1996). Премія «Наш родовід» СТДУ (1997, Київ). Дебютував 1943 у Запоріз. прифронтовому театрі ім. М. Островського. Закін. драм. студію при Запоріз. укр. муз.-драм. театрі...
(Васич; 05. 12. 1878, Белґрад – 13. 01. 1945, там само) – церковний діяч Сербської Православної Церкви (СПЦ). Закін. Белґрад. духовну семінарію (1900), Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1904). Постриж. у ченці і 1899 рукопоклад. на ієродиякона. Продовжив навч. у Берліні та...
(1816, с. Фольварк, нині Страняни, округ Стара Любовня, Словаччина – 13. 01. 1900, с. Руський Керестур, нині Зх.-Бацького округу, Воєводина, Сербія) – русинський культурно-освітній діяч, педагог. Навч. в Ужгор. учител. семінарії. Брав уроки хор. співу у відомого укр. диригента К. Матезонського....
(справж. – Вовсі Шломо; 04(16). 03. 1890, м. Двінськ, нині Дауґавпілс, Латвія – 13. 01. 1948, Мінськ) – актор, режисер, громадський діяч. Народний артист СРСР (1939). Державні нагороди СРСР. Навч. у Київ. комерц. інституті (1911–15), на юрид. факультеті Петрогр. університету (нині С.-Петербург,...
(Балдун Бадмин Алексей; 16. 09. 1924, с. Бага-Ханата, нині Калмикія, РФ – 13. 01. 2007) – калмицький письменник. Нар. письменник Калмикії (1974). Державна премія Калмиц. АРСР ім. О. Городовикова (1971). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди. Закін. Калмиц. університет (Еліста, 1970)....
(25. 09. 1914, с. Ачі, нині Татарстан, РФ — 13. 01. 2000, м. Глухів, нині Шосткинського р-ну Сумської обл.) — вчений-агроном. Доктор технічних наук (1971). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Костромський текстильний інститут (РФ, 1946). Відтоді працював у...
(12. 07. 1923, с. Глинськ, нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 13. 01. 2005, Київ) – фахівець у галузі нафтохімії. Доктор хімічних наук (1970), професор (1971). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1976). Закін. Львів. політех. інститут (1951). Працював...
(02. 08. 1904, м. Лозова, нині Харків. обл. – 13. 01. 1982, Донецьк) – гірничий інженер-електромеханік. Доктор технічних наук (1954), професор (1954). Державні нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. гірн. інститут (1926). Відтоді працював на Новосмолянинів. руднику (м. Сталіно, нині Донецьк); 1927–29 –...
(Zarewicz Stanisław; 1874, Сяноц. пов., нині Підкарп. воєводство, Польща – 13. 01. 1931, Львів) – мистецтвознавець і колекціонер. Закін. Львівський університет із дипломом д-ра філософії, навч. у Мюнхені та Відні. Працював у Львові: від 1921 – музей. референтом магістрату; у Нац. музеї ім. короля...
(псевд.: Б. І. Фін, Ф. І. Горобець, Ф. І. Андронович, М. Ф. Фурс; 01. 05. 1901, с. Березівка, нині Талалаїв. р-ну Черніг. обл. – 13. 01. 1991, Львів) – педагог, історик педагогіки, журналіст. Кандидат педагогічних наук (1948). Навч. у Київ. худож.-архіт. інституті (1921–24), Моск. університеті...
(29. 07. 1923, с. Маньківка, нині смт Черкас. обл. — 13. 01. 2007, Москва) – радянський державний діяч, головний маршал авіації (1977). Герой Соц. Праці (1966, 1983). Державна премія СРСР (1972), Ленін. премія (1980). Депутат ВР СРСР (1970–89). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР....
(21. 05. 1924, с. Піщана Балтського р-ну Подільської губ., нині Подільського р-ну Одеської обл. — 13. 01. 2011, Одеса) — письменник, журналіст. Член НСПУ (1984). Премія імені Ю. Яновського. Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1955). У 1950—62 працював у...
(справж. — Натан Ісайович; 03. 06. 1925, Харків — 13. 01. 1987, Москва) — режисер, педагог. Заслужений діяч мистецтвв РРФСР (1976). Державні нагороди СРСР. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (Москва, 1950; викл. М. Петров, М. Кнебель), де й викладав від 1964 (з перервами). Працював...
(30. 09. 1923, м. Заболотів, нині с-ще Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 13. 01. 2010, м. Сан-Дієґо, шт. Каліфорнія, США) — лікар-офтальмолог. 1928 з батьками виїхав до Канади. Закінчив Альбертський університет (1957, ступінь доктора медицини). Стажувався в Едмонтонському загальному...
(30. 03. 1910, Харків – 13. 01. 1981, там само) – волейболіст, тренер. Заслужений майстер спорту СРСР (1947), заслужений тренер України (1966). Суддя всесоюз. та міжнар. (1958) категорій. Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Закін. Вищу школу тренерів при Харків. інституті фізичної культури...
(02. 06. 1925, с. Салькове, нині смт Гайворон. р-ну Кіровогр. обл. – 13. 01. 2001, Київ) – правознавець. Доктор юридичних наук (1979), професор (1981). Закін. Всесоюз. заоч. юрид. інститут (Москва, 1957). Працював у органах внутр. справ; від 1963 – на викладац. роботі, зокрема від 1975 – у Нац....
(31. 01(12. 02). 1859, Київ – 13. 01. 1920, Одеса) – вчений-агроном, фізіолог рослин. Доктор агрономії (1890), засл. ординар. професор (1912). Дійс. статський радник (1909). Нагороди Рос. імперії. Закін. природн. відділ. фіз.-мат. факультету Університету св. Володимира у Києві (1882). Працював у...
(Багриновский Михаил Михайлович; 30. 10, за ін. даними 29. 09(11. 10). 1885, Москва – 13. 01. 1966, там само) – російський диригент, композитор. Закін. муз.-драм. училище Моск. філармоній. товариства (1908; кл. композиції А. Корещенка, кл. диригування В. Кеса). 1910–11, 1913– 14, 1916–17 –...
(27. 09. 1880, с. В’язова, нині Жовків. р-ну Львів. обл. – 13. 01. 1956, м. Бостон, шт. Массачусетс, похов. на Арлінґтон. нац. військ. кладовищі, шт. Вірджинія, США) – військовик, громадсько-політичний діяч, меценат. За деякими даними, був нащадком козац. родів Розумовських і Мазеп. 1903...
(18. 01. 1887, Одеса — 13. 01. 1951, Варшава) — архітектор. Син М. Толвінського. Закінчив Політехніку у м. Карлсруе (Німеччина, 1911). Відтоді поглиблював знання в Італії та Великій Британії. 1913 в Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів склав іспити на право ведення...
(26. 01. 1851, м. Саранськ Пензен. губ., Росія – 31. 12. 1914(13. 01. 1915) – письменник, журналіст, винахідник, метеоролог. Навч. у Ніжин. гімназії, Петров. с.-г. академії (Москва). Працював на буд-ві Оренбур. залізниці; від 1874 – у г. «Голос» (С.-Петербург): від 1877 – її кор. на фронті під...
(05(18). 08. 1911, Київ – 13. 01. 1977, там само) – архітектор, живописець, реставратор, мистецтвознавець. Син І. Бурячка. Працював художником у Будинку культури заводу «Більшовик» (1933– 35). Як декоратор брав участь у оформленні вистав Київ. опери, Київ. театру муз. комедії та ТЮГу. 1940 навч. у...
(псевд.: В. Львов, Бінокль та ін.; 02 (14). 07. 1860, м. Прилуки Пол-тав. губ., нині Черніг. обл. – 31. 12. 1903(13. 01. 1904), С.-Петербург, похов. на х. Верниговщина Полтав. губ.) – поет, публіцист. Нащадок літописця Самійла Величка. Орден св. Анни 3-го ступеня (1900). Закін. приват. пансіон у...
(09. 02. 1903, с. Малятичі, нині Могильов. обл., Білорусь – 13. 01. 1972, м. Алма-Ата, нині Алмати, Казахстан) – хімік. Доктор хімічних наук (1952), професор (1953), академік АН Казах. РСР (1962). Заслужений діяч науки Казах. РСР (1953). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. вищий хім. технікум...
(11(23). 07. 1899, с. Сидоровичі, нині Іванків. р-ну Київ. обл. – 13. 01. 1989, Київ) – фахівець у галузі харчових технологій. Доктор технічних наук (1958), професор (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1969). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. Київ. інститут нар....
(20. 04. 1919, с. Іванівка, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 13. 01. 1990, Луганськ) — живописець. Заслужений художник України (1972). Член СХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Після закінчення Харківського технікуму електрозв’язку (1936) працював техніком радіомовлення (до 1941)....
(01(14). 11. 1914, с. Старі Санжари, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. – 13. 01. 1985, с. Пожарна Балка Полтав. р-ну) – живописець. Лауреат респ. конкурсу 1-го Всесоюз. фестивалю самодіял. худож. творчості трудящих (Київ, 1976), диплом 2-го ступеня Всесоюз. виставки «Самодіял. художники –...
(псевд. і крипт.: Арогус Ігор Будивіра, Левко Борук, Матвій Львович, М. З.; 21. 10. 1895, с. Нирків, нині Заліщиц. р-ну Терноп. обл. – 13. 01. 1993, Вінніпеґ) – громадський діяч і журналіст. У Канаді – від 1906. Закін. Манітоб. університет (1925). Учителював, працював у банку, ред. г....
(15(28). 08. 1911, Вінниця – 13. 01. 1981, Москва) – скульптор, живописець, графік, художник театру. Член СХ СРСР (1942). Учасник 2-ї світової війни. Закін. АМ у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1932). Працював 1934–40 художником камер. театру; гол. художником Моск. (від 1941) та Єлец. (Липец....
(06. 01. 1912, с. Чорнорудка, нині Ружин. р-ну Житомир. обл. – 13. 01. 1991, смт Каланчак Херсон. обл.) – художник театру, режисер і живописець. Брат М. Гордійчука. Навч. у Київ. худож. інституті (від 1930; викл. Г. Світлицький, Є. Холостенко), закін. театр. технікум при Київ. театр. інституті...
(11. 08. 1899, смт Яблунів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 13. 01. 1987, м. Янґставн, шт. Огайо, США) – лікар, громадський діяч, меценат. Навч. в Укр. таєм. університеті у Львові (1922–23), на філос. факультеті УВУ в Празі, закін. Праз. університет (1928). Лікар. практику відбув у Львові. Від...
(01(14). 09. 1907, Київ – 13. 01. 1983, там само) – літературознавець. Член СПУ (1934). Учасник 2-ї світової війни, військ. кореспондент. Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. університет (1931). Почав друкуватися 1929. Писав рецензії, згодом – журнал. статті з питань укр. рад. літ-ри, зокрема...
(1897, Київ – 13. 01. 1987, Париж) – художник. Навч. у С.-Петербурзі. Після 1917 виїхав з родиною у Берлін, де вивчав філософію в Університеті ім. Гумбольда, живопис та арх-ру – у Берлін. АМ (викл. К. Хоффер). Від 1926 – у Парижі, де продовжив освіту в А. Лота (1927), Р. Біссьєра (1928) в...
(12(25). 03. 1909, м. Костянтиноград, нині Красноград Харків. обл. – 13. 01. 2002, Харків) – радіофізик. Доктор технічних наук (1966), професор (1970). Сталінcька премія (1952). Закін. Харків. фіз.-хім.-матем. інститут (1932). Відтоді працював у Хім.-технол. інституті: 1948–50 – завідувач кафедри...
(10(23). 06. 1905, с. Велика Бурімка, нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 13. 01. 1971, Київ) – історик. Доктор історичних наук (1959), професор (1961). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1976). Закін. Полтав. ІНО (1926). Відтоді працював у технікумах і ВНЗах Полтави та Житомира, зокрема...
(19. 09. 1939, Харків – 13. 01. 2024, м. Нью-Брансвік, шт. Нью-Джерсі, США) – лікар-педіатр, імунолог. Доктор медичних наук (1980). Закін. Київський медичний інститут (1962). Працювала лікарем. 1966–69 – у Київ. НДІ педіатрії, акушерства та гінекології; 1969–84 – у Київ. НДІ туберкульозу,...
(01. 08. 1915, Київ – 13. 01. 1992, там само) – радіотехнік. Доктор технічних наук (1968), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни, мав бойові нагороди. Закін. Київ. політех. інститут (1938), де і працював від 1946: 1972–86 – професор кафедри радіоприйому та обробки радіотех. інформації. Від...
(07. 10. 1927, с. Нове Давидкове, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 13. 01. 2000, Ужгород) – історик. Доктор історичних наук (1967), професор (1968). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997). Закін. Ужгород. університет (1952), де від 1955 й працював: 1960–92 – завідувач кафедри заг. історії,...
(18. 07. 1938, Севастополь – 13. 01. 2020, Донецьк) – поет. Член НСПУ (1981). Обл. літ. премії ім. В. Сосюри (1993) та ім. Г. Кривди (2004), міжнар. літ. премія ім. Г. Сковороди (2007). Закін. Київський університет (1968). Від 1966 – на редактор. роботі, зокрема 1974–82 – у видавництві «Донбас»...
(21. 11. 1934, смт Фастів, нині місто Київської обл. — 13. 01. 1994, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1987), професор (1989). Закінчив Київський університет (1957), де відтоді й працював: 1974—80 — заступник декана фізичного факультету, 1985—88 — проректор з навчальної роботи...
13 січня 1920 існувала т. зв. Латв. Соціаліст. Рад. Респ. 11 серпня 1920 Росія та 26 січня 1921 країни Антанти (де-юре) визнали незалежність Л....
13 січня 1990 створ. Нац.-культур. центр українців Б. Проведено з’їзди українців (1992, 1995, 1997, 2000)....
13 січня 1953 зі ст. «Подлые шпионы и убийцы под маской профессоров-врачей» в г. «Правда», в якій розповідалося про змову за участі багатьох відомих кремлів....
13 січня 1919 ухвалено постанову РНК УСРР «Про включення Білгородського повіту до складу Харківської губернії»....
13 січня 1918 Румунія окупувала Бессарабію), тому з ними були налагоджені лише політ. і екон. відносини....
13 січня 1934 року встановлено почесні звання: заслужений діяч науки і техніки УСРР, заслужений діяч мистецтв УСРР, які Постановою ВУЦВК і РНК УСРР об’єднані в одне – заслужений діяч науки, техніки й мистецтва....
13 січня за григоріанським календарем). У недалекому минулому цей звичай був розповсюджений на значних теренах – від Карпат до Слобожанщини....
13 січня 1994. Визначальними є також офіц. візити Е. Шеварнадзе в Україну 22–23 квітня 2003, Міністра закордон....
13 січня 1944 – під нім. окупацією. У передмісті нацисти створили табір для військовополонених. За час окупації в місц....
13 січня) давнi обряди трансформували у громад. святкову забаву, своєрiд. сiльс. карнавал, де маскованi учасники розiгрували кумеднi iнтермедiї....
13 січня 2015 «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України» ВР України підтримала ініціативу громадськості про «створення у центральній частині столиці України місті-герої Києві Українського національного пантеону (далі — Меморіальний комплекс), а в інших містах України — Алеї пам’яті Героїв України»....
13 січня 1993 постійні представники України та Респ. А. при ООН у Нью-Йорку підписали Спільне комюніке про встановлення дипломат....
13 січня 1942 уряди Чехо-Словаччини, Польщі, Югославії, Норвегії, Греції, Бельгії, Нідерландів, Люксембурґу та Франц....
13 січня 1918 до Сімферополя увійшли більшов. війська. Дж. Сейдамет встиг виїхати до Туреччини, Н. Челебієва заарешт....
13 січня 1991 відбулося перше освячення храму для Служб Божих; 7 жовтня 1995 костел повторно освячено....
13 січня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Нині у К. майже кожний третій мешканець має прізвище Курячий....
13 січня 1936. На лаві підсудних знаходилися С. Бандера, Д. Гнатківська, К. Зарицька, Я. Карпинець, Є....