ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
Літера: Е
На цю літеру в енциклопедії нині така кількість статей: 663
(d’Herbigny Michel; 08. 05. 1880, м. Лілль, Франція – 23. 12. 1957, м. Екс-ан-Прованс, Франція) – французький церковний діяч РКЦ, сходознавець. Навч. у семінаріях ордену єзуїтів у м. Гемерт (Нідерланди) та Енґієн...
Н. С. Рубльова
– сьома літера української абетки. Є в ін. алфавітах, створ. на кирилич. і лат. графіч. основах. Назва літери [е] вживається як іменник серед. роду. Буває велика і мала, має рукописну й...
М. Г. Железняк
(справж. – Остапенко Андрій Вікторович; 17. 03. 1977, Вільнюс) – естрадний співак, актор. Навч. у Нац. муз. академії України (1995–99), закін. істор. факультет Нац. пед. університету (1998) у Києві....
Н. П. Потушняк
(Ebel Jean-Pierre-Michel; 25. 01. 1920, містечко Бітвеллер, Франція – 20. 06. 1992, м. Страсбурґ, Франція) – французький біохімік. Іноз. чл. РАН (1982), АНУ (1991). Закін. Страсбур. університет, де й працював (від 1962 –...
В. М. Палій
(09. 11. 1856, Греція – 09. 04. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – військовик. Адмірал (1913). Закін. Мор. кадет. корпус (С.-Петербург, 1879). Від 1903 – флаг-капітан нач. ескадри Тихого океану. Учасник рос.-япон....
Л. В. Гриневич
(Eberhardt Piotr; 27. 12. 1935, Варшава) – польський економгеограф, соціолог, демограф. Доктор габіліт. (1977), професор (1994). Закін. Варшав. університет (1960). Відтоді працює в Інституті географії та...
О. Г. Кучабський
(15. 08. 1889, Одеса – 11. 11. 1971, там само) – живописець. Член СХУ (1945). Закін. Одес. художнє училище (1911), навч. у С.-Петербур. АМ (1912–13; викл. К. Костанді, Г. Ладиженський). Працював в Одесі: у «Вікнах...
С. Г. Крижевська
(Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеччина – 15. 11. 1929, Берлін) – німецький археолог. Член Всеукр. археол. комітету ВУАН. Студіював германістику й історію в Іннсбруці, Гайдельберзі, Галле та Берліні....
Г. Ф. Крикун
(27. 01. 1943, м. Івдель Свердлов. обл., РФ) – хімік. Доктор хімічних наук (1992), професор (1995). Закін. Дніпроп. хім.-технол. інститут (1967), де відтоді й працює (нині Укр. хім.-технол. університет): від 1993 –...
Ю. М. Ващенко
(лат. evacuatio, від evacuo – спорожнюю) – вивезення людей, тварин і матеріальних цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха; поранених, хворих, полонених,...
О. П. Реєнт, О. Є. Лисенко, В. П. Філіпишин, В. Л. Савицький, В. І. Шапаренко
(від лат. evaporo – випаровую) – мінерали, які утворюються внаслідок випаровування розчинів. Переважна більшість Е. виникла в мор. басейнах (в арид. і напіварид. кліматич. зонах). Вони можуть...
А. Я. Радзивілл
(грец. εὐδαιμονία – щастя, блаженство) – етичний принцип, згідно з яким щастя є основною та кінцевою метою людських прагнень, критерієм моральної діяльності. Передумовою Е. була критика...
С. О. Кисельов
(17. 08. 1889, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 18. 07. 1981, Ленінград, нині С.-Петербург) – графік і живописець. Член СХУ (1974). Закін. Катеринослав. жін. гімназію (нині Дніпропетровськ, 1907), навч. у рисув....
Л. В. Тверська
(08(20). 04. 1870, Харків – 31. 01. 1937, Київ) – художник театру. Закін. Харків., згодом Одес. рисув. школи. 1889–1900 – художник-декоратор Харків. опери; 1901–16 – художник-постановник Київ. опери, де оформив...
В. Т. Габелко , В. Г. Мудрик
(05(17). 05. 1892, Житомир – 1919, Київ) – шахіст. Майстер (1913). Навч. в Університеті св. Володимира (Київ). Призер великого (3-є м.), малого (4-е м.) шах. чемпіонатів Києва (обидва – 1910). Переможець Всерос....
Г. А. Рудницький
– наука про закономірності еволюційних перетворень в онтогенезі живих істот у цілому та окремих складових цього процесу. Засн. Е. е. – Е. Геккель і Ф. Мюллер, а також вітчизн. дослідники О....
С. М. Гарматіна, А. С. Пустовалов
(від еволюція) – напрям у соціокультурній антропології, етнології та етнографії; теорія розвитку людства від простих форм соціальних організацій первісних колективів до сучасних...
С. П. Павлюк
(лат. evolutio, від evolvo – розгортаю) – уявлення про зміни в природі і суспільстві, їх закономірності й скерованість. Стан будь-якої системи розглядають як наслідок змін її поперед. станів....
Д. М. Гродзинський
(грец. εὑρίσϰω – знаходжу) – галузь знання, що вивчає творчу діяльність, визначає шляхи відкриття нового в ідеях, судженнях, способах діяння. У Стародав. Греції Е. була відома як метод навч.,...
М. І. Козак, В. С. Муха
– журнал. Виходить від 2007 у Києві щомісяця як громад. ініціатива незалеж. журналістів, фінансується переважно об’єдн. «Укр. адвокат». Засн. і видавець – О. Башук. Осн. мова – українська, а...
О. Г. Башук
(від грец. εὖ – добре, υάνατοζ – смерть) – навмисне позбавлення життя безнадійно хворої людини з метою припинення її страждань. Е. розглядають у філософії, мед. та юрид. деонтології, практ....
В. П. Заблоцький
(грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, які вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої...
О. О. Тараненко
(від франц. égalité – рівність) – принцип організації соціальних відносин у державі та суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян. Такого стану, на...
Є. І. Суїменко
(Egán Edmund; 13. 07. 1851, містечко Чакторня, Австро-Угорщина, нині Чаковець, Хорватія – 20. 09. 1901, Ужгород) – угорський економіст. З походження шотландець. Навч. у Вищій екон. школі в Галле (Німеччина),...
М. І. Мушинка
(Egbert Jan; 26. 05. 1941, Берлін) – німецький політолог. 1961–69 вивчав історію, географію, політологію та педагогіку в навч. закладах м. Марбурґ, Берліна та Братислави. 1969 здобув ступ. д-ра філософії у...
А. І. Кудряченко
(справж. ім’я – Борух; 30. 07(11. 08). 1869, Одеса – 1946, Вільнюс) – живописець і графік. Член Товариства пд.-рос. художників (1893), Товариства ім. К. Костанді (1922), СХ Литов. РСР (1944). Навч. в Одес. рисув....
Т. А. Галькевич, С. Г. Крижевська
– карстова порожнина у Гірсько-Кримській карстовій області, на Карабі-яйлі. Протяжність 255 м, глиб. 60 м. Утвор. у вапняках. Вхід знаходиться у карст. лійці на дні сухої долини Егіз-Тинах....
Ю. І. Шутов , Г. М. Амелічев
(лат. еgo – я) – частина складних слів, що вказує на виділення власної особи та підкреслення своєї значущості, напр.: егоїзм, егоцентризм.
(франц. égoїsme, від его…) – ціннісна орієнтаціяї суб’єкта, яка полягає у переважанні в його діяльності та поведінці корисливих особистих потреб при ігноруванні інтересів інших людей і...
М. М. Заброцький, А. С. Лобанова
(від его… і психологія) – один із напрямів психоаналізу, який досліджує проблеми людського «Я». Виникла як реакція на ортодоксал. фройдизм. На відміну від останнього, де осн. роль у...
М. М. Заброцький
(від его… і центр) – зосередженість особистості на власних цілях, прагненнях та переживаннях і неспроможність внаслідок цього сприймати іншу людину як відмінну від себе особистість. На...
М. М. Заброцький
(від грец. ἔδαфος – ґрунт, земля і сфера) – атмосферне, ґрунтове та водне середовище, що оточує окремий організм і перебуває з ним у структурній єдності. Формується під впливом цього...
М. А. Голубець
(25. 04. 1932, Київ – 16. 10. 1983, там само) – тренер (спортивна гімнастика). Чоловік Т. Перської. Заслужений тренер України та СРСР (1984, посмертно). Закін. Київський інститут фізичної культури (1956). Від...
Л. Г. Спекторов
(Эдельштейн Виталий Иванович; 17(29). 04. 1881, м. Казань, Росія – 01. 08. 1965, Москва) – російський фахівець у галузі овочівництва. Почес. чл. ВАСГНІЛ (1956). Герой Соц. Праці (1961). Сталін. премія (1946)....
О. П. Гарбар
(16(28). 08. 1869, містечко Балаклія, нині місто Харків. обл. – 22. 01. 1952, Ленінград, нині С.-Петербург) – геолог, геоморфолог, географ. Доктор геол.-мінерал. н., проф. Заслужений діяч н. РРФСР (1936)....
І. І. Ткаченко, А. І. Шушківський
(23. 04. 1938, Байдарська долина, нині тер. Балаклав. р-ну, АР Крим) – кримськотатарська письменниця, перекладач. Член СП СРСР (1975), НСПУ (1993). Закін. факультет журналістики Ташкент. університету (1975)....
Ш. Е. Юнусов
(12(24). 07. 1894, м. Батумі, нині Грузія – 15. 11. 1970, Москва) – цирковий артист і дресирувальник. Нар. арт. РРФСР (1939). Виступав від 1908 як гімнаст, акробат, еквілібрист. Автор і учасник атракціону «Політ...
А. З. Житницький
(17. 02. 1943, Львів) – культурно-громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1993). Премія ім. Лео Вітошинського (Австрія, 2000), М. Стріхаржа (Німеччина, 2003). Повний кавалер ордена «За...
Н. М. Труш
(Edinburgh) – місто у Великій Британії, столиця Шотландії. Знаходиться побл. пд. узбережжя затоки Ферт-оф-Форт Північного м. Насел. 471 650 осіб (2008). Важливий транспорт. вузол, аеропорт, мор....
Н. В. Попович-Кузнецова
(18. 12. 1886, м. Бердянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. – 02. 12. 1937) – історик. З походження німець. Вивчав історію в університетах Берліна й м. Базель (Швейцарія). 1911 опублікував у м. Галле...
І. Б. Усенко, А. І. Кудряченко