Літера Е
Літера Е
Нині в енциклопедії така кількість статей на літеру «Е»:
686
Сортування: алфавітом
Е
сьома літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на кириличній і латинській графічних основах. Назва літери «е» вживається як іменник середнього роду. Буває велика і мала, має рукописну й друковану форми. Походить від кириличної літери «Е» («ѥстъ»), утворена на основі греко-візантійського ε («епсилона»). У давньоруській писемності...
М. Г. ЖелезнякЕбель Жан-П’єр-Мішель
(Ebel Jean-Pierre-Michel; 25. 01. 1920, містечко Бітвеллер, Франція – 20. 06. 1992, м. Страсбурґ, Франція) – французький біохімік. Іноз. чл. РАН (1982), АНУ (1991). Закін. Страсбур. університет, де й працював (від 1962 – проф.). Водночас від 1973 – директор Інституту молекуляр. та клітин. біології (Страсбурґ); від 1992 – Інституту структур....
В. М. ПалійЕбергард Андрій Авґустинович
(09. 11. 1856, Греція – 09. 04. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – військовик. Адмірал (1913). Закін. Мор. кадет. корпус (С.-Петербург, 1879). Від 1903 – флаг-капітан нач. ескадри Тихого океану. Учасник рос.-япон. війни 1904–05. У 1907–08 – пом. нач. Гол. мор. штабу, одночасно командир загону кораблів дальнього плавання; 1908–11 – нач. Мор....
Л. В. ГриневичЕбергардт Пйотр
(Eberhardt Piotr; 27. 12. 1935, Варшава – 10. 09. 2020, там само) – польський економгеограф, соціолог, демограф. Доктор габіліт. (1977), професор (1994). Закін. Варшав. університет (1960). Відтоді працював в Інституті географії та просторового господарства Польс. АН (Варшава): 1999–2005 – зав., від 2005 – проф. відділу просторового господарства і...
О. Г. КучабськийЕберс Борис Мойсейович
(15. 08. 1889, Одеса – 11. 11. 1971, там само) – живописець. Член СХУ (1945). Закінчив Одесьске художнє училище (1911), навчався у С.-Петербурзькій АМ (1912–13; викл. К. Костанді, Г. Ладиженський). Працював в Одесі: у «Вікнах ЮгРОСТА» (1920-і рр.), на кінофабриці (1925–30), у кінотеатрах (1930–35), майстернях Художнього фонду (1936–41); від 1946 –...
С. Г. КрижевськаЕберт Макс
(Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеччина – 15. 11. 1929, Берлін) – німецький археолог. Член Всеукр. археол. комітету ВУАН. Студіював германістику й історію в Іннсбруці, Гайдельберзі, Галле та Берліні. 1906–14 – науковий співробітник Берлін. музею; 1922–24 – проф. Кеніґсбер. і Ризького університетів; 1927–29 – Університету...
Г. Ф. КрикунЕбіч Юрій Рахмієльович
(27. 01. 1943, м. Івдель Свердлов. обл., РФ) – хімік. Доктор хімічних наук (1992), професор (1995). Закін. Дніпроп. хім.-технол. інститут (1967), де відтоді й працює (нині Укр. хім.-технол. університет): від 1993 – професор кафедри хімії та технології переробки еластомерів. Осн. наук. дослідж. у галузі фізико-хімії еластомер. олігомер. композицій....
Ю. М. ВащенкоЕвакуація
(лат. evacuatio, від evacuo – спорожнюю) – вивезення людей, тварин і матеріальних цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха; поранених, хворих, полонених, трофеїв, а також іншого майна у тил; відведення військ з районів, зайнятих раніше. У медицині терміном «Е.» позначають видалення з окремого органа чи...
О. П. Реєнт, О. Є. Лисенко, В. П. Філіпишин, В. Л. Савицький, В. І. ШапаренкоЕвапорити
(від лат. evaporo – випаровую) – мінерали, які утворюються внаслідок випаровування розчинів. Переважна більшість Е. виникла в мор. басейнах (в арид. і напіварид. кліматич. зонах). Вони можуть бути рідкими (розсоли) і твердими (осади). До Е. належать хемогенні вапняки, ангідрит, галіт, калієві та магнієві солі. В Україні евапорит. формації поширені...
А. Я. РадзівіллЕвдемонізм
(грец. εὐδαιμονία – щастя, блаженство) – етичний принцип, згідно з яким щастя є основною та кінцевою метою людських прагнень, критерієм моральної діяльності. Передумовою Е. була критика софістів Сократом та його ідея внутр. свободи людини. Теза софіста Протагора, що людина – міра усіх речей, стала поштовхом, який спричинив появу етики Е. На...
С. О. КисельовЕвенбах Євгенія Костянтинівна
(17. 08. 1889, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 18. 07. 1981, Ленінград, нині С.-Петербург) – графік і живописець. Член СХУ (1974). Закінчила Катеринославську жіночу гімназію (нині Дніпропетровськ, 1907), навчалася у рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Петрограді (нині С.-Петербург, 1910–17, з перервами; викладач М. Реріх),...
Л. В. ТверськаЕвенбах Семен Маркович
(08(20). 04. 1870, Харків – 31. 01. 1937, Київ) – художник театру. Закін. Харків., згодом Одес. рисув. школи. 1889–1900 – художник-декоратор Харків. опери; 1901–16 – художник-постановник Київ. опери, де оформив вистави: «Казка про царя Салтана» (1908), «Садко» (1909) М. Римського-Корсакова, «Валькірія» Р. Ваґнера (1909), «Мадам Баттерфляй» Дж....
В. Т. Габелко, В. Г. МудрикЕвенсон Олександр Мойсейович
(05(17). 05. 1892, Житомир – 1919, Київ) – шахіст. Майстер (1913). Навч. в Університеті св. Володимира (Київ). Призер великого (3-є м.), малого (4-е м.) шах. чемпіонатів Києва (обидва – 1910). Переможець Всерос. турніру любителів (С.-Петербург, 1913), турніру 4-х найсильніших шахістів Києва (1914). У Всерос. турнірі маестро (С.-Петербург, 1914)...
Г. А. РудницькийЕволюційна ембріологія
наука про закономірності еволюційних перетворень в онтогенезі живих істот у цілому та окремих складових цього процесу. Засн. Е. е. – Е. Геккель і Ф. Мюллер, а також вітчизн. дослідники О. Ковалевський та І. Мечников. Її формуванню сприяла діяльність К. Бера, Е. Жоффруа Сент-Ілера та ін. Першими фундам. узагальненнями в Е. е. стали закон зародк....
С. М. Гарматіна, А. С. ПустоваловЕволюціонізм
(від еволюція) – напрям у соціокультурній антропології, етнології та етнографії; теорія розвитку людства від простих форм соціальних організацій первісних колективів до сучасних складних суспільних організмів, від примітивних матеріально-культурних засад усього спектра життєзабезпечення до цілісних соціальних, матеріальних, духовних систем....
С. П. ПавлюкЕволюція
(лат. evolutio, від evolvo – розгортаю) – уявлення про зміни в природі і суспільстві, їх закономірності й скерованість. Стан будь-якої системи розглядають як наслідок змін її поперед. станів. Найчастіше термін «Е.» в біології застосовують для визначення необоротного істор. розвитку природи, вперше його використав швейцар. натураліст Ш. Бонне...
Д. М. ГродзинськийЕвристика
(грец. εὑρίσϰω – знаходжу) – галузь знання, що вивчає творчу діяльність, визначає шляхи відкриття нового в ідеях, судженнях, способах діяння. У Стародав. Греції Е. була відома як метод навч., який застосовував Сократ. Пізніше Е. почали називати науку, осн. завдання якої – створення моделей пошуку нового розв’язання задачі, проблеми, завдання. Е. –...
М. І. Козак, В. С. МухаЕвропа
журнал. Виходить від 2007 у Києві щомісяця як громад. ініціатива незалеж. журналістів, фінансується переважно об’єдн. «Укр. адвокат». Засн. і видавець – О. Башук. Осн. мова – українська, а також офіц. мови країн-членів ЄС, турец. та білоруська; наклад 5 тис. прим. Розповсюджується в Україні та за кордоном. Висвітлює різноманітні питання розвитку...
О. Г. БашукЕвтаназія
(від грец. εὖ – добре, υάνατοζ – смерть) – навмисне позбавлення життя безнадійно хворої людини з метою припинення її страждань. Е. розглядають у філософії, мед. та юрид. деонтології, практ. етиці. У рамках антич. філософії проблему Е. насамперед пов’язували з питанням про добровіл. суїцид. Стоїки вважали, що для мудреця жити відповідно до законів...
В. П. ЗаблоцькийЕвфемізм
(грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, що вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви, вже наявної при перейменуванні або логічно найбільш умотивованої при первинному найменуванні. Джерела Е. – у явищах табу, прагненні уникати прямої назви...
О. О. ТараненкоЕгалітаризм
(від франц. égalité – рівність) – принцип організації соціальних відносин у державі та суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян. Такого стану, на думку прихильників Е., можна досягнути завдяки рівності у розподілі сукупного багатства і прибутку. Егалітарні принципи побудови соціальних відносин і організації...
Є. І. СуїменкоЕґан Едмун
(Egán Edmund; 13. 07. 1851, містечко Чакторня, Австро-Угорщина, нині Чаковець, Хорватія – 20. 09. 1901, Ужгород) – угорський економіст. З походження шотландець. Навчався у Вищій економічній школі в Галле (Німеччина), студіював аграрне право у Віденському університеті. Працював у Німеччині, Італії, Великій Британії; 1886–96 – референт з виробництва...
М. І. МушинкаЕґберт Ян
(Egbert Jan; 26. 05. 1941, Берлін) – німецький політолог. 1961–69 вивчав історію, географію, політологію та педагогіку в навч. закладах м. Марбурґ, Берліна та Братислави. 1969 здобув ступ. д-ра філософії у Марбур. інституті (захистив дис. із проблем становища німців у Словаччині). Від 1971 працював у Гессен. фонді дослідж. миру і конфліктів:...
А. І. КудряченкоЕгіз Борис Ісакович
(справж. ім’я – Борух; 30. 07(11. 08). 1869, Одеса – 1946, Вільнюс) – живописець і графік. Член Товариства південно-російських художників (1893), Товариства ім. К. Костанді (1922), Спілки художників Литовської РСР (1944). Навчався в Одеській рисувальній школі (1886–88; викладач К. Костанді), С.-Петербурзькій Академії мистецтв (1890–94; майстерня...
Т. А. Галькевич, С. Г. КрижевськаЕгізм-Тинах-1
карстова порожнина у Гірсько-Кримській карстовій області, на Карабі-яйлі. Протяжність 255 м, глиб. 60 м. Утвор. у вапняках. Вхід знаходиться у карст. лійці на дні сухої долини Егіз-Тинах. Складається з 10-метр. колодязя, який веде до горизонтал. ходу з брилами вапняку, і великого залу (довж. 120 м). Дальній кінець перекритий навалюванням брил, у...
Ю. І. Шутов, Г. М. АмелічевЕго...
(лат. еgo – я) – частина складних слів, що вказує на виділення власної особи та підкреслення своєї значущості, напр.: егоїзм, егоцентризм.
Егоїзм
(франц. égoїsme, від его…) – ціннісна орієнтаціяї суб’єкта, яка полягає у переважанні в його діяльності та поведінці корисливих особистих потреб при ігноруванні інтересів інших людей і соціальних груп. Протилежність альтруїзмові. Проявом Е. є ставлення до ін. людини як до об’єкта та засобу досягнення влас. корисливих цілей. Як риса особистості Е....
М. М. Заброцький, А. С. ЛобановаЕгопсихологія
(від его… і психологія) – один із напрямів психоаналізу, який досліджує проблеми людського «Я». Виникла як реакція на ортодоксал. фройдизм. На відміну від останнього, де осн. роль у структурі особистості відводять «Ід» («Воно») – примітив. та інстинктив. аспектам, які повністю належать до несвідомого, представники Е. вирішальним вважають «Его»...
М. М. ЗаброцькийЕгоцентризм
(від его… і центр) – зосередженість особистості на власних цілях, прагненнях і переживаннях, що зумовлює неспроможність сприймати іншу людину як відмінну від себе особистість. Якщо егоїзм виявляє моральну позицію особистості, турботу про власні інтереси за рахунок інтересів інших, то егоцентризм завжди пов’язаний із пізнавальною сферою суб’єкта....
М. М. Заброцький, М. Л. СмульсонЕдасфера
(від грец. ἔδαфος – ґрунт, земля і сфера) – атмосферне, ґрунтове та водне середовище, що оточує окремий організм і перебуває з ним у структурній єдності. Формується під впливом цього організму й обмінюється з ним речовиною, енергією та інформацією. Е. властиві мікроклімат, фіз. та хім. біогенні поля, зокрема алелопатичні. Б. Биков Е. вищих рослин...
М. А. Голубець