Літера Ї
Літера Ї
Нині в енциклопедії така кількість статей на літеру «Ї»:
20
Сортування: алфавітом
Ї
тринадцята літера української абетки. Відсутня в інших алфавітах, створених на кириличній і латинській графічних основах. Назва літери «ї» [йі] вживається як іменник середнього роду. Буває велика і мала, має рукописну й друковану форми. Створена за взірцем літери «І». У давньоруській писемності відсутня. У 16 ст. з’явилася друкована форма літери....
М. Г. ЖелезнякЇ
культурологічний квартальник. Засн. 1987 у Львові. Виходить українською мовою; наклад 1,5 тис. прим. Висвітлює проблеми культурології, політології, філософії. Осн. напрями публікацій – міжетнічні стосунки, цивілізац. розлами та адм. кордони, формування європ. ідентичності, європ. інтеграція, сучас. політ. дискурс. Номери присвяч. певним проблемам,...
М. Ю. Рябчук, І. С. МагдишЇвницька Тамара Василівна
(21. 03 (03. 04). 1905, м. Єлизаветполь, нині Ґянджа, Азербайджан – 19. 10. 1985, с. Милорадове Котелев. р-ну Полтав. обл.) – живописець. Закін. гімназію у Люботині (нині Харків. обл.). Осн. жанр – портрет. Творчість Ї. базується на нар. традиціях; колорит згармонізований на великих локал. плямах, композиції врівноважені. Відтворила типові образи...
В. М. ХанкоЇдиш
(אידיש ,יידיש, Yiddish, Jiddisch, Jidisch – «юдейський», «єврейський») – єврейська мова, що належить до західної групи германських мов; близька до німецької, однак користується гебрейською абеткою. Ін. назва – ідиш. Нею спілкуються переважно ашкеназі. Ї. виник у Центр. і Сх. Європі у 10–15 ст. на основі середньонімецьких діалектів верхньонімецької...
В. С. РибалкінЇжа
усе, що необхідне людині та іншим живим істотам для підтримання життя: білки, вітаміни, вуглеводи, жири, мікроелементи, протеїни. Їжа тварин – корми. У системі життєзабезпечення їжа посідає одне з головних місць. Вона є основою життя людини, джерелом енергії. Несвоєчасне та нерівномірне вживання їжі нераціонального складу спричиняє порушення...
Л. В. Рябець, Л. В. ЖурилоЇжак
сатирично-гумористичний журнал. Видавали 1920 двічі на місяць у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.), друкували у друкарні С. Хованця у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Видавець – І. Мозалевський, ред. – Ф. Дудко. Провідні теми гуморист. оповідань, віршів, сатир.-іроніч. повідомлень і заміток – політ. події в Україні та за її межами,...
М. В. ГалушкоЇжак Богдан
(18. 04. 1908, с. Чесники, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. – 28. 12. 1988, м. Скрентон, шт. Пенсильванія, США) – греко-католицький священик. Студіював богослов’я у Львові. Висвячений 1932. Служив у селах Галичини. 1944 виїхав до Австрії, 1948 – США. Душпастирював у м-ках Колчестер (шт. Коннектикут), Френкфорд (передмістя Філадельфії, шт....
Ю. О. ЩербакЇжак Василь
(03. 04. 1931, Ужгород – 03. 04. 1994, Івано-Франківськ, похов. у с. Чукалівка Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.) – хоровий диригент, композитор, музично-громадський діяч, педагог. Заслужений працівник культури УРСР (1990). Закін. Львів. консерваторію (1964; кл. диригування М. Антківа). Вивчав приватно композицію в А. Кос-Анатольського. 1960–67 –...
В. С. ГрабовськийЇжак Володимир Іванович
(псевд. – Роберт; 1857, м. Бережани, нині Терноп. обл. – 1920) – співак (баритон). Навч. у Львів. університеті, Мілан. консерваторії (1881–83). Дебютував 1881 партією Графа Родольфо в опері «Сомнамбула» В. Белліні. Разом з О. Мишуґою співав в опері «Марта» Ф. Флотова. 1883–92 (з перервами) виступав у Львові. У складі італ. опер. трупи гастролював...
П. К. МедведикЇжакевич Галина Прокопівна
(23. 04. 1919, Київ – 25. 01. 2003, там само) – мовознавець. Доктор філологічних наук (1969), професор (1973). Заслужений діяч науки УРСР (1979). Закін. Київський університет (1944). Працювала від 1948 в Інституті мовознавства НАНУ (Київ): 1971–87 – завідувач відділу російської мови, 1987–96 – провідний науковий співробітник Наукові дослідження:...
Н. Г. ОзероваЇжакевич Іван Сидорович
(06(18). 01. 1864, с. Вишнопіль, нині Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 19. 01. 1962, Київ) – живописець і графік. Батько М. Їжакевича, дід Н. Кочережка. Народний художник УРСР (1951). Член Асоціації художників Червоної України, СХУ (1938). Навчався в іконописній майстерні при Києво-Печерській лаврі (1876–82), Київській рисувальній школі М....
П. В. НестеренкоЇжакевич Михайло Іванович
(24. 01. 1909, Київ – 17. 05. 1975, там само) – композитор. Син І. Їжакевича. Член СКУ. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. хім. профес. школу (1929), Київ. консерваторію (1935; кл. Л. Ревуцького). Працював хіміком (1929–40). Від 1946 – коректор друкарні Укр. відділ. Музфонду СРСР; від 1959 – ред. Укр. респ. відділ. видавництва...
А. І. МухаЇжаки
рід гончарів. Уродженці м-ка Комишня, нині смт Миргород. р-ну Полтав. обл. (? – ?), його сини (1848 – 1921), (1874 ? – червень 1933, с. Остапівка, побл. Комишні), (1884 – 29. 05. 1949) і (01(13). 11. 1889 – 03. 02. 1965). Виробляли ужитк. череп’яний посуд, що «гладили» «камінцем» і наносили продряпані й мальовані візерунки. Панас працював...
В. М. ХанкоЇжик Микола Костянтинович
(16. 08. 1938, с. Мала Нехвороща Машів. р-ну Полтав. обл. – 16. 07. 2005, смт Рогань Харків. р-ну Харків. обл.) – насіннєзнавець. Доктор сільськогосподарських наук (1995), професор (2001). Закін. Харків. с.-г. інститут (1962), де відтоді й працював (нині університет; з перервою): 1998–2005 – завідувач кафедри ботаніки та фізіології рослин; 1968–75...
М. А. Бобро, В. М. КостромітінЇжик Семен
(17, за ін. даними – 19. 03. 1913, с. Висоцько Нижнє, нині Нижнє Висоцьке Турків. р-ну Львів. обл. – 09. 06. 1995, Вінніпеґ) – церковно-громадський діяч, публіцист. Шевченків. медаль КУК. Вивчав теологію у Перемишлян. духов. семінарії (нині Польща). Висвяч. 1940 єпископом Григорієм Лакотою. Заарешт. 1942 ґестапо. Перебував до 1945 у концтаборах....
І. Б. МатяшЇжко Віктор Олександрович
(11. 10. 1949, с. Попасне Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.) – фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закін. Дніпроп. університет (1973). Відтоді працює у КБ «Південне» (Дніпропетровськ): заст. нач. розрахунк.-теор. комплексу (від 1997). Наукові дослідження: динаміка польоту баліст. ракет і ракет-носіїв,...
В. В. ЗуєвЇндржишек Їндржих
(Гнат Гнатович; 25. 07. 1857, с. Понікла, нині Ліберец. краю, Чехія – 28. 08. 1924, Прага) – підприємець, видавець, громадський та політичний діяч. Закін. нижче реал. училище у м. Ліберець, навч. у торг. фірмі у м. Високе-над-Їзероу (Чехія). 1879–81 служив в австро-угор. армії. Від 1881 – у Києві, де 1883 відкрив власний муз. магазин із...
В. М. ЩепакінЇранек Алоїз
(Алоїз Петрович; 05. 09. 1858, с. Ледці побл. м. Млад Болеслав, нині Чехія – 24. 05. 1950, Прага) – піаніст, педагог. Брат Й. Їранека. Закін. Праз. учител. інститут. Композицію вивчав приватно у З. Фібіха. 1879–81 працював репетитором і аранжувальником «Слов’янської капели» під керівництвом Д. Агренєва-Слов’янського. 1881–1907 – викладач жін....
В. М. ЩепакінЇранек Йозеф
(Йосип Петрович; 24. 03. 1855, с. Ледці поблизу м. Млад Болеслав, нині Чехія – 09. 01. 1940, Прага) – піаніст, педагог, композитор, музичний критик. Брат А. Їранека. Початкову муз. освіту отримав у батька. Навчався гри на скрипці у В.-А. Гржималі та М. Ангра, арфі – у В.-А. Станека у Празі. 1865–72 виховувався у родині чеського композитора,...
В. М. ЩепакінЇржі Ян
(Jiři Jan; справж. – Урбанкова Ольга; Urbankova´ Olga; 10. 04. 1905, м. Райград побл. Брно, нині Чехія – 1942, м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія) – чеська поетеса, перекладачка. Наприкінці 1930-х рр. емігрувала до Бразилії. Авторка зб. «Střepiny dnı´ a srdca» (1926), «Pastýř na hora´ch» (1928) і «Sierra Ventana» (1929). Перекладала з португал., нім.,...
М. Я. Неврлий