Енциклопедична справа в Україні має давню традицію і чималі здобутки. Згадаймо найважливіші: Українська Загальна Енциклопедія, Енциклопедія Українознавства, Українська Радянська Енциклопедія, Encyclopedia of Ukraine. Однак нині вона постає по-новому: у серії «Енциклопедії України» з'являється новий корпус — Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ). Здобуття Україною державної незалежності і перші роки самостійного розвитку загострили і по-іншому поставили необхідність національної самоідентифікації та самопізнання, як і відтворення образу сучасної України в усій його повноті — для її громадян і для світу.
Відповіддю на цю потребу стала поява численних довідників з різних сфер суспільного життя і галузевих енциклопедій, покликаних задовольнити інформаційний голод. Але, за всієї ваги нагромадженої в них інформації та переоцінки багатьох явищ, постатей і понять у контексті ідеологічного оздоровлення суспільства, визволення від компартійних догм і стереотипів, — вони, через специфіку свого жанру, призначення та тематичну вибірковість, не можуть охопити всіх сторін нової української дійсності, дати її узагальнену картину і концептуальне осмислення на основі всебічної і максимально вичерпної інформації.
Через те й виникла ідея (спочатку в європейському осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, що має досвід енциклопедичної праці) — підготувати на громадських засадах Енциклопедію, яка була б своєрідним доповненням і продовженням відомої Енциклопедії Українознавства (ЕУ), створеної вченими української діаспори, а також Української Радянської Енциклопедії (УРЕ), цінної своїм фактичним матеріалом, але враженої ідеологічною тенденційністю. Нова енциклопедія мала б також відобразити той історичний час, якого не охоплювали раніше видані ЕУ та УРЕ.
Ідея знайшла широкий відгук у наукових і громадських колах України та діаспори, її підтримала Президія НАН України, надавши невеличке приміщення для редакції та частково забезпечивши оплату чотирьох штатних працівників. Усе інше стало справою добровільних зусиль численної групи вчених-ентузіастів та діячів культури.
У процесі підготовчої роботи витворилася нова концепція Енциклопедії Сучасної України — так вирішено було її назвати. Сама логіка зібраного величезного матеріалу і те зацікавлення, яке виявила до ЕСУ широка громадськість (майбутня її аудиторія), підказували, що це має бути цілковито самостійна і самодостатня Енциклопедія, з власним обсягом матеріалу, принципами його добору й інтерпретації, власним науковим і творчим обличчям. Сама назва вказує: ця Енциклопедія присвячена сучасній Україні, рокам постання та розвитку незалежної Української Держави. Однак були зроблені й деякі відхилення. Для кращого розуміння сучасних процесів державотворення вміщена певна кількість статей про організації та особи, які позитивно чи негативно впливали на події поставання сучасної України, з попередніх періодів, насамперед української державності 1917—20 років, а може, й усього 20 століття. Ці назви організацій та прізвища часто згадуються при трактуванні сучасної України, а раніше вони не всі були представлені в правдивому в вітленні, що деформує погляди наших земляків про недавнє минуле.
Отож ми дійшли висновку, що межі української сучасності сягають, принаймні, початку століття, і Енциклопедія Сучасної України має бути Енциклопедією України 20 ст. За всієї умовності будь-яких періодизацій, столітній часовий масив виділяється як певна цілість і хронологічно, і, в цьому випадку, під кутом зору історичної подієвості.
Специфіка ЕСУ в тому, що в ній переважає сучасний матеріал, особлива увага приділяється явищам, процесам, поняттям, що характеризують добу державної незалежності України. Нашим завданням було побачити й інтерпретувати усе нове, що з'явилося в житті суспільства, і включити його в багатющу, справді грандіозну картину реальної України в усіх аспектах — політичному, ідеологічному, етнічному, економічному, науковому, культурному, літературному, мистецькому, релігійному, спортивному тощо — причому на рівні всіх регіонів, що особливо важливо з огляду на активізацію регіонального життя в усіх вимірах. Ця картина, якщо нам пощастить адекватно її відтворити, здатна зміцнити надію і викликати почуття гордості у її громадян за багато що в своїй країні, а зацікавленим чужинцям дасть поважніше уявлення про Україну. ЕСУ основну увагу приділяє Україні у її сучасних кордонах, не забуваючи, однак, що й поза ними перебувають українці, насамперед у суміжних регіонах на етнічній території, а мільйони інших — у східній і західній діаспорах, тому частина матеріалу присвячена їм. Дотримуючись принципу соборності, редакція ЕСУ прагнула охопити всі українські землі та регіони, і тим самим спричинитися до скріплення одноцілості сучасної України. Керуючись державницькою позицією, всіх громадян України, незалежно від етнічно-національної чи релігійної приналежності, потрактовано однаково об'єктивно. Національним меншинам присвячено належну увагу, а особливо — кримським татарам як жертвам геноциду. Україна не живе окремішньо від інших країн Європи і світу, тому звернено увагу на її сусідів, які починають усвідомлювати вагу і значення Української Держави для стабільності у південно-східній Європі. Не оминули в ЕСУ й інші країни, з якими Україна має політичні, економічні чи культурні зв'язки.
Орієнтація на сучасний матеріал, зрозуміла річ, створює додаткові труднощі щодо принципів і критеріїв його добору. Скажімо, в господарській і фінансовій сферах іде бурхливий процес формування нових структур. ЕСУ не може замовчувати його, — але як відрізнити перспективні стабільні структури від тих, які завтра зникнуть, виявивши свою нежиттєздатність? Або таке: чимало підприємств-гігантів, які ще недавно були гордістю України, нині в занепаді. Вони вже не претендують на своє місце в ЕСУ, проте ми не маємо права забувати про їхні минулі здобутки. Кілька разів змінювалися назви і підпорядкування багатьох підприємств та інституцій, що має бути відбито в Енциклопедії, — а це додаткові ускладнення.
Названо лише деякі з тих труднощів і суперечностей, з якими доводиться мати справу укладачам Енциклопедії, предметом якої є не тільки осмислена і систематизована минувшина, а й часом хаотична і пливка сучасність.
Не менше клопотів і з добором персоналій. В енциклопедіях типу «УРЕ» чи «БСЭ» це питання вирішувалося просто, за чіткими формальними ознаками: «прохідний бал» визначався науковими та іншими званнями, належністю до творчих спілок, орденоносністю тощо. Звичайно, певні формальні критерії не може ігнорувати жодна енциклопедія, однак елементарна справедливість і здоровий глузд підказують, що вони не повинні бути абсолютною нормою. Зокрема, ми вважали за необхідне належно оцінити в ЕСУ і внесок в українське життя, науку і культуру тих молодих науковців та митців, які вже сьогодні визначають плідні новаторські тенденції, за якими майбутнє. Великої уваги надано справедливому поцінуванню діячів, дискримінованих у радянські часи, виявленню та висвітленню маловідомих явищ українського життя. Ми вважали за необхідне подати інформацію про тих видатних українців або осіб, які народилися чи навчалися в Україні, але волею долі опинилися серед інших народів і зробили великий внесок у їхню культуру; так само і про діячів інших культур, які реалізували свій талант на терені України. Це не означає, що ми вносимо корективи в їхню національну самоідентифікацію (якщо вона виявлена), а лиш те, що хочемо показати глобальний контекст «української долі», а також висловити вдячність українцям, які прислужилися іншим народам, та пошанувати представників інших народів, які прислужилися Україні.
З тих самих мотивів ми прагнули подати в ЕСУ інформацію про політиків, науковців, літераторів, митців світу, які або досліджували українську тематику, або популяризували українську культуру, або так чи інакше сприяли здобуттю Україною державної незалежності. Все це, на наш погляд, — складники образу України 20 століття. Будучи незалежною від будь-яких установ, спонсорів та політично-ідеологічно-релігійних напрямлень, Головна редакція керувалась єдиним критерієм — представити події, факти, організації, персонали у правдивому світлі, намагаючись, у міру можливості, бути гранично об'єктивною, бо тільки в такій якості наше видання виконуватиме своє завдання незалежно від часу, простору, суспільних явищ.
Ми принципово уникали будь-якої політичної заангажованості, ідеологізованих оцінок явищ і постатей. До цього нас зобов'язує неодмінна вимога енциклопедичного жанру: наукова об'єктивність і виваженість. Але вона ж зобов'язує і до того, щоб кожному було віддано належне, і щоб ті історичні діячі, які чинили систематичні злочини проти українського народу, ті історичні події, що обернулися для нього трагедією, знайшли адекватну характеристику. Радянський період, який тривав понад 70 років нашої історії, намагалися подати реалістично і збалансовано.
Звичайно кожна енциклопедія має великий штат співпрацівників, у нас усе робили на громадських, добровільних засадах люди, які розуміли вагу справи і віддано для неї працювали. Складність підготовки такої енциклопедії і в тому, що більшості даних до неї не можна знайти в систематизованій джерельній базі, а часто доводилося шукати в сучасній пресі, публікаціях чи збирати безпосередньо від установ і людей доброї волі й знання. Тому співавторами цього твору є велике коло співробітників різних галузей знання з усіх регіонів України. Редакція зібрала багато цінного матеріалу, з якого не весь може увійти до ЕСУ, частина потрапляє до банку даних, який зможуть використати майбутні дослідники і який, напевно, послужить для інших майбутніх енциклопедій. Для систематизації та створення банків даних про Україну і проведення досліджень повинен би постати Інститут енциклопедичних досліджень.
ЕСУ є загальною енциклопедією за певний визначений період, тому Головна редакція намагалася врівноважити окремі розділи, щоб уникнути домінування якоїсь частини, наприклад, географічної чи економічної, етнографічної чи політичної тощо. Оскільки ж ця Енциклопедія з'являється вперше у вільних умовах незалежної Української Держави, редакція звертала належну увагу на статті, пов'язані з новим явищем — Українською Державою, її атрибутами, значну увагу приділено тим ділянкам, які не були толеровані чужими режимами або не були висвітлені чи були представлені несумлінно у попередніх виданнях. Саме тому приділено належну увагу політиці й політичній думці, різним державним структурам та родам діяльності, які не існували або були ворожими для українства: дипломатія, закордонні справи, військо, служба безпеки, парламентське життя; переслідуваним ділянкам: релігія і церква, самостійницькі течії й рухи, національна духовність.
У доборі статей, персоналій редакція дотримувалася принципу вибірковості, старалася подати важливе, те, що має позачасове і непроминальне значення, але водночас виходила з того, що головне завдання ЕСУ — подати максимум цінної інформації про Україну 20 століття.
Орієнтація на інформативність, на вичерпність образу сучасної України зумовила введення до ЕСУ значно ширшого кола явищ і осіб, ніж це практикувалося в «канонічних», «нормативних» енциклопедіях типу «УРЕ». Ми прагнемо показати, якою багатою на таланти і плоди людської діяльності є наша країна, хочемо, щоб читач міг почерпнути з ЕСУ якомога більше знань про Україну. Іконографічний матеріал, наскільки він був нам доступний, розглядали не як засіб пошанівку, а як елемент характеристики.
Ми свідомі того, що до ЕСУ може бути висловлено чимало зауважень, зумовлених як різнорідністю суб'єктивних уявлень читачів, так і упущеннями та помилками авторів. Виправити, принаймні, частину з таких недоліків дасть можливість узвичаєна практика подавати доповнення в останньому томі Енциклопедії. Взагалі ж ми розглядаємо роботу над ЕСУ і нагромаджену при цьому унікальну інформацію ще й як підготовчий етап до створення великої фундаментальної Національної Енциклопедії, забезпеченої сталим фінансуванням з державного бюджету.
Завершуючи вступні замітки, висловлюємо щиру подяку всім, хто відгукнувся на наші заклики і сприяв чи то наданням інформації, чи в інший спосіб; керівникам і функціонерам численних наукових, освітніх і культурних закладів, державних установ, міністерств і обласних та міських державних адміністрацій за подану важливу інформацію. А перед нашими громадськими редакторами, порадниками і добровільними активістами-авторами, які віддали ЕСУ багато свого часу, енергії, зусиль, працюючи за наших тяжких умов без жодної винагороди, — залишається лише низько вклонитися. І хай це буде мовчазним докором тим — теж численним, на різних рівнях, — хто ухилявся, нехтував, підводив.
Усупереч усім труднощам, сумнівам, пекучим нестаткам — ЕСУ здійснюється!
Джерело: Передмова // Енциклопедія Сучасної України. Т. 1: «А» / Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: КБ ЕСУ НАН України, 2001. C. 5-6.