Мова і література

Нині в тематичному розділі така кількість статей: 194

Сортування: За популярністю

Пунктуаційні (розділові) знаки

умовно прийняті неалфавітні графічні знаки, що використовують згідно із синтаксичними, смисловими, інтонаційними та іншими особливостями мовлення як засіб: членування речення або синтаксичного утворення, що виходить за його межі й структурується за його безпосередньої участі, на вужчі семантико-синтаксичні одиниці; виділення або відокремлення цих...

М. І. Степаненко

Українська мова

національна мова українців. Державна мова України й рідна мова українців за її межами (в РФ, Білорусі, Польщі, Молдові, Казахстані, Узбекистані, Словаччині, Румунії, Італії, Португалії, Великій Британії, Канаді, США, Арґентині, Бразилії, Австралії та ін. країнах). Належить до 20-ти найпоширеніших мов світу – нею розмовляють бл. 45 млн людей. За...

Г. П. Півторак

Науковий стиль

функціональний різновид літературної мови, що забезпечує пізнавально-інформативні потреби суспільства у сфері науки, освіти та виробництва. Науковий стиль послуговуються в різних галузях науки, техніки, технологій та освітньої діяльності. Спільним для всіх уживань стилю є абстрактність, узагальненість, підкреслена логічність, предметність,...

Л. В. Кравець, Л. І. Мацько

Рідна мова

мова, засвоєна в ранньому дитинстві без спеціального навчання, якою людина мислить і розмовляє без додаткового самоконтролю, за допомогою якої повною мірою висловлює думки й почуття, яка пов’язує людину з попередніми поколіннями, через яку доросла людина усвідомлює свій зв’язок та належність до національної культури. Поняття «рідна мова» – одне з...

Л. В. Кравець

Заборона української мови

системні адміністративні утиски, спрямовані на обмеження чи повну заборону функціонування української мови. В історії відомі приклади, коли панівна нація забороняла автохтонному населенню певного регіону, краю або й країни, що втратила державність, вживання рідної мови. Однак небагато в історії цивілізації випадків, коли заборона функціонування...

С. І. Очеретянко, Л. В. Рябець

Ґ

п’ята літера української абетки. Є лише в українській мові. Назва літери «ґе» вживається як іменник середнього роду. Буває велике і мале, має рукописну й друковану форми. Вперше як самостійну літеру абетки її увів у 1619 р. М. Смотрицький у праці «Грамматікн Славє́нскиѧ пра́вилноє Сѵ́нтаґма», запозичивши форму накреслення у курсивного різновиду...

М. Г. Железняк

Публіцистичний стиль

функціональний різновид літературної мови, призначений передавати, поширювати суспільно-політичну, наукову, культурно-освітню, морально-етичну інформацію та формувати громадську думку. П. с. сучасної української мови — це синтезований функціональний різновид літературної мови, що має широку сферу вживання, розвинену систему жанрів та мовний...

Л. В. Кравець

Кирилиця

одна з найдавніших систем слов’янського письма (азбук), як і глаголиця. Названа на честь творця слов’янської писемності просвітителя Кирила. Більшість сучасних фахівців вважає, що Кирило бл. 863 року скомпонував глаголицю, яку в давнину іменували куриловицею (кириловицею). Проте, оскільки глаголицю було забуто, старовинну назву перенесено на іншу...

В. В. Німчук

Офіційно-діловий стиль

функціональний різновид літературної мови, що задовольняє потреби суспільства в офіційній сфері спілкування (в документальному оформленні різних актів державного, громадського, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державами, організаціями тощо). О.-д. с. – мова держ. законів, указів, статутів, постанов, наказів, резолюцій,...

Л. В. Кравець, Л. І. Мацько

Літературна мова

наддіалектний, унормований різновид національної мови, що є основним засобом спілкування в більшості соціальних сфер. У такому ж значенні використовують поняття «загальнонародна мова». В англійській мові на позначення цього різновиду національної мови застосовують термін «мовний стандарт», або «стандартна мова» (standard language, standard...

Л. Т. Масенко

Національна мова

мова певної історично сформованої етнічної спільноти, що є одним із засобів її самоідентифікації та культурної тяглості. Наприклад, українська – Н. м. українців, грузинська мова – грузинів, німецька мова – німців. У межах такої концепції національний характер мови не залежить від наявності у відповідної спільноти власної державності чи...

М. Г. Железняк, О. С. Іщенко

Лексикографія

(від лексика і …графія) – розділ мовознавства, що займається створенням словників та опрацюванням їхніх теоретичних засад. Відповідно до цього лексикографія буває практична і теоретична. Інша назва – словникарство. Тісно пов’язана з лексикологією. Виникла у зв’язку з потребами пояснення незрозумілих слів, яке спочатку здійснювали у вигляді глос –...

О. О. Тараненко

Діалект

(від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) – різновид певної мови, що разом із літературним становить національну мову; засіб спілкування між представниками однієї територіальної чи соціальної групи. Відповідно розрізняють територіальні і соціальні Д. Перші характеризуються наявністю власних фонетичних, граматчних, словотвірних, семантичних...

М. Г. Железняк, Л. Т. Масенко

Бойківський говір

говір карпатської групи південно-західного наріччя української мови. Найархаїчніший говір української мови, в якому збереглася низка прикмет руської (давньоукраїнської) і праслов’янської мов. Ареал Б. г. охоплює середні Карпати (центральна, верховинна Бойківщина) та суміжні території по обох боках Карпат (Івано-Фр., Закарп., Львів. обл.). Межує з...

Я. К. Радевич-Винницький

Діалекти української мови

одна з форм побутування української мови, що існує поряд з літературною мовою, соціолектами (арґо, жарґонами, сленґами). Сукупність діалектів складає українську діалектну мову. Діалекти виявляють близькість між собою в одних ланках структури і відмінності – в інших. Діалектна мова становить таку цілісність, що варіюється у просторі. Цю...

П. Ю. Гриценко

Кримськотатарська література

. Література кримських татар зародилася у 13–15 століттях у рамках загальної для тюркських народів древньої літератури. Із прийняттям ними ісламу виникла палацова поезія (відома також як література дивана, тобто світська), орієнтована на традиції арабської і перської літератури. Вона вирізнялася пишномовністю, численними ремінісценціями з Корану,...

Ю. У. Кандимов

Метафора

(від грец. μεταφορά – перенесення) – мовне і мисленнєве явище, що полягає в перенесенні властивостей одного предмета (явища, дії) та його мовного знака на інший предмет (явище, дію) за принципом аналогії або конт­расту. М. почали досліджувати ще в античні часи. Напр., Платон у багатьох своїх трактатах критично висловлювався про використання М. як...

Л. В. Кравець

Евфемізм

(грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, що вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви, вже наявної при перейменуванні або логічно найбільш умотивованої при первинному найменуванні. Джерела Е. – у явищах табу, прагненні уникати прямої назви...

О. О. Тараненко

Й

чотирнадцята літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на кириличній графічній основі. Назва літери «йот» вживається як іменник чоловічого роду. Буває велика і мала, має рукописну й друковану форми. Походить від кириличної літери «И» («ижє»), створеної на основі греко-візантійської η ( («ета») й доповненої діакритичним знаком ˘. У...

М. Г. Железняк

Подільський говір

один зі старожитніх говорів подільсько-волинської групи діалектів південно-західного наріччя; найбільш східний з-поміж усіх південно-західних діалектів української мови. Подільський діалектний ареал сформувався на території Теребовлянської землі, пізніше це була територія Подільського та Брацлавського воєводств із центром у Брацлаві (16—17 ст.)....

І. В. Гороф’янюк

Англійська мова

мова, що належить до західної гілки германських мов індоєвропейської мовної сім’ї. Англійська мова – найрозповсюдженіша (після китайської) мова у світі. Одна з офіційних та робочих мов ООН. Вона є рідною для більш як 400 млн мешканців Великої Британії, Ірландії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південно-Африканської Республіки та інших...

І. В. Корунець

Ономастика

(від грец. όνоμαστική – мистец­тво давати імена) – розділ мово­знавства, що вивчає власні назви з погляду походження, будови, розвитку, функціонування, правопису тощо. В українській мові термін «ономастика» має відповідник – назво­знав­ство. Тісно пов’язана з іншими галузями мовознавства – лексикологією (власні назви – складники лексичної системи...

С. О. Вербич

Лексикологія

(від лексика і …логія) – розділ мовознавства, що вивчає слово як основну одиницю мови і словниковий склад мови – лексику. Лексикологічні дослідження провадять в аспекті теорії слова, у семантичному, стилістичному, функціональному, історичному, етимологічному, соціолінгвістичному та ін. планах. Залежно від синхронного або діахронного характеру...

О. О. Тараненко

Лексика

(від грец. λεζιχός – словесний, словниковий) – сукупність слів, словниковий склад мови в цілому або її діалекту, а також певної сфери спілкування, стилю мови (побутова, розмовна, професійна, ділова, жарґонна тощо), творів письменника або окремого твору. Є об’єктом вивчення лексикології. Основним засобом збирання, опису й систематизації Л. є мовні...

О. О. Тараненко

Лінгвоцид

(від лат. lingua – мова i cide – вбивство) – цілеспрямоване нищення мови як визначальної озна­ки етносу – народності, нації. Інша назва – глотофагія. Відомий ще з античних та середньовічних часів. Мав і має місце фактично в усіх поліетнічних утвореннях, багатонаціональних державах, де стикаються інтереси панівних і поневолених народів. Ліквідація...

Я. К. Радевич-Винницький

Мовне законодавство

сукупність законодавчих і нор­мативно-правових актів, що регулюють використання мов у державі та світі. Належить до сфери мовної політики. Кожна країна сформувала свій підхід до М. з. відповідно до власних національно-культурного, історичного, політичного, соціонально-економічного досвіду. У країнах світу М. з. визначається переважно конституцією...

Г. І. Панич, О. С. Іщенко

Граматика

(грец. γραμματικὴ, від γράμμα – літера, написання) – будова мови з властивими їй морфологічними одиницями, категоріями і формами, синтаксичними одиницями і категоріями, словотвірними одиницями та способами словотворення; галузь мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Граматика як будова мови являє собою сукупність підсистем, якими є...

І. Р. Вихованець

Милозвучність і немилозвучність

два протилежні явища в лінгвістиці, пов’язані з естетичною оцінкою мови на слух, яку найчастіше дають носії однієї мови стосовно іншої чи інших мов. Ці явища частіше розглядають як естетичне, а не суто наукове поняття, тож поки що не існує класифікації мов за М. і Н., хоча вивчення цих понять започатковано ще в давньогрецьких працях із риторики....

О. С. Іщенко

МУР (Мистецький український рух)

об’єднання українських еміграційних письменників. Створено 1945 року в місті Фюрт (Німеччина). Організаційний комітет складали: І. Багряний, В. Петров, Ю. Косач, І. Костецький, У. Самчук (голова), Юрій Шерех (заступник голови, див. Ю. Шевельов) та ін. Головне завдання МУРу – виробити стратегію модернізації української літератури зі збереженням...

С. І. Лущій

О

дев’ятнадцята буква української абетки. Є в інших алфавітах, створених на основі слов’яно-кириличної графіки. Назва літери «о» вживається як іменник середнього роду. Буває велика й мала, має рукописну й друковану форми. Походить від кириличних літери «О» («он»), запозиченої з грецького уставного письма. У староукраїнській графіці мала варіанти...

М. Г. Железняк

Стор. 1 із 7 1 2 3 Вперед