КРИЛО́В Дмитро Дмитрович (06(18). 11. 1879, м. Ярославль, Росія — 14. 04. 1940, м. Пловдив, Болгарія) — лікар-патолого­анатом. Доктор медицини (1910). Премія імені М. Руднєва Товариства російських лікарів. Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1903). Працював військовим лікарем. 1906–17 — у міських лікарнях Петро­града (нині Санкт-Петербург), в одній з яких організував прозектуру і бактеріологічну лабораторію. 1911 удосконалював зна­н­ня в Берліні. Водночас від 1912 — у Військово-медичній академії: від 1914 — приват-доцент кафедри патологічної анатомії і патологічної гістології. Від 1917 — екс­траординарний професор кафедри судової медицини з токсикологією Новоросійського університету в Одесі; водночас від 1919 — начальник лікувально-санітарного від­діле­н­ня управлі­н­ня Одеського градоначальства. З ініціативи К. 1920 при Одеському військовому шпиталі від­крито перше в Україні судово-клінічне від­діле­н­ня. 1922 заарештований за звинуваче­н­ням в антирадянській і контр­революційній діяльності. Від­повід­но до декрету «Про адміністративне засла­н­ня» ВУЦВК висланий з України. 1925–34 — завідувач кафедри загальної патології і патологічної анатомії Софійського університету; від 1934 очолював патолого-анатомічне від­діле­н­ня лікарні в Пловдиві. Наукові дослідже­н­ня: екс­периментальний артеріо­склероз, патолого-анатомічні зміни в організмі при старін­ні.