КРИЛО́В Микола Іванович (16(29). 04. 1903, с. Голяєвка, нині Вишневе Пензенської обл., РФ — 09. 02. 1972, Москва) — радянський вій­ськовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1962). Двічі Герой Радянського Союзу (двічі — 1945). Учасник воєн­них дій 1918–20, конфлікту на Китайсько-Східній залізниці 1929, боїв по­близу озера Хасан 1938, 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. В армії від 1919. Закінчив Саратовські піхотно-кулеметні курси (РФ, 1920) та курси вдосконале­н­ня командного складу «По­стріл» (1928). Від­тоді — на штабних і командних посадах, зокрема від травня 1941 — начальник штабу Дунайського укріпра­йону Одеського військового округу, від серпня того ж року — начальник штабу Приморської армії, у складі якої взяв участь в обороні Одеси та Севастополя. Від 1943 командував арміями на різних фронтах. Від­значився вліт­ку 1944 під час визволе­н­ня Біло­русі та в серпні 1945 у ході роз­грому квантунського угрупова­н­ня японських військ на території Маньчжурії. Після війни — командувач військами Далеко­східного, Уральського, Ленін­градського (нині Санкт-Петербург), Московського військових округів; 1963–72 — головнокоман­дувач ракетних військ стратегічного при­­значе­н­ня і за­ступник міністра оборони СРСР. Зробив значний внесок у роз­будову ракетних військ стратегічного при­значе­н­ня, збільше­н­ня їх­нього кількісного та якісного бо­йового потенціалу. Автор спогадів «Не померкнет никогда» (1969), «На­встречу победе» (1970), «Огнен­ный бастион» (1973), «Сталин­градский рубеж» (1984; усі — Мос­ква). Його імʼям було на­звано Харківське вище військове командно-інженерне училище, низку вулиць та ін. Прах Крилова роз­міщений у Кремлівській стіні на Красній площі.