Крим Соломон Самійлович
КРИМ Соломон Самійлович (25. 04(07. 05). 1867, за ін. даними — 25. 08(06. 09). 1868, м. Феодосія, нині АР Крим — 09. 09. 1936, маєток Крим побл. м. Тулон, Франція) — політичний діяч, підприємець, меценат. З походження караїм. 1884 закін. Феодос. гімназію і вступив на юрид. факультет Моск. університету, однак згодом перевівся у Петров.-Разумов. с.-г. академію побл. Москви, де здобув фах агронома. Очолював с.-г. товариство (мав землеволодіння у Феодос. пов.), входив до складу Таврій. с.-г. ради й Імператор. товариства садівництва, займався банків. діяльністю. Написав низку праць з проблем вирощування та зберігання винограду, серед яких — «Виноградарство в Феодосийском уезде» (C.-Петербург, 1893), «Новый способ сохранения винограда и физиологические его основы» (Сф., 1907).
Ініціював і фінансував створення 1897 у Феодосії першої публіч. б-ки, влас. коштом утримував 2 лікарняні відділення. Допоміг художнику І. Айвазовському скласти заповіт, за яким його твор. спадщина залишилася у власності міста. Обирався почес. мировим суддею Феодосії, чл. Феодос. міської думи (від 1898), гласним Феодос. повіт. і Таврій. губерн. земств, депутатом 1-ї (1906) і 4-ї (1912–17) Держ. дум Рос. імперії від партії кадетів. Учасник 1-го Всерос. нац. караїм. з’їзду в м. Євпаторія (нині АР Крим, 1910). Від 1912 — чл. Таврій. губерн. вченої архів. комісії. Сприяв вид. праці Л. Симиренка «Крымское промышленное плодоводство» (т. 1, Москва, 1912). Один з ініціаторів створення, постій. чл. і голова опікун. ради Таврій. університету в Сімферополі. Після Лютн. революції 1917 підтримав Тимчас. уряд, був комісаром мін-ва землеробства Росії. У листопаді 1918 признач. головою Крим. крайового уряду та міністром землеробства і держ. маєтностей Криму.
На цій посаді, з одного боку, розраховував на підтримку військ Антанти і Добровол. армії генерала А. Денікіна, з ін. — намагався реалізувати демократ. програму партії кадетів. Провів грош. реформу (грош. знаки друкували у Феодосії та Сімферополі), робив спроби стабілізувати екон. ситуацію. Після вступу більшов. військ до Криму в квітні 1919 емігрував до Греції, згодом — до Франції. Закін. Вищу с.-г. школу в м. Монпельє. Працював на Рос. зоол. станції в м-ку Віллафранж, у Інституті Пастера в Парижі. Засн. (1923), почес. голова Караїм. товариства у Франції. Опублікував зб. фольклор. матеріалів «Легенды Крыма» (Париж, 1925). К. встановлено мемор. дошки в Сімферополі, де його ім’ям також названо вулицю, та Феодосії.
Рекомендована література
- Крымское краевое правительство в 1918/19 гг. // Крас. арх. 1927. Т. 3(22); Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. Сф., 1997;
- 2008;
- Уряди України у ХХ ст.: Наук.-докум. вид. К., 2001;
- Кизилов М. Б. Соломон Крым в воспоминаниях современника: мемуары Винцентия Томашевича (1909–1915) // Истор. наследие Крыма. 2005. № 10.
Завантажити статтю
Людина 
