КРИМ Соломон Самійлович (25. 04(07. 05). 1867, за іншими даними — 25. 08(06. 09). 1868, м. Феодосія, нині АР Крим — 09. 09. 1936, маєток Крим по­близу м. Тулон, Франція) — політичний діяч, під­приємець, меценат. З походже­н­ня караїм. 1884 закінчив Феодосійську гімназію і вступив на юридичний факультет Московського університету, однак згодом пере­вівся у Петровсько-Разумовську сільськогосподарську академію по­близу Москви, де здобув фах агронома. Очолював сільськогосподарське товариство (мав землеволоді­н­ня у Феодосійському повіті), входив до складу Таврійської сільсько-господарської ради й Імператорського товариства садівництва, за­ймався банківською діяльністю. Написав низку праць з про­блем вирощува­н­ня та зберіга­н­ня вино­граду, серед яких — «Вино­градарство в Феодосийском уезде» (Санкт-Петербург, 1893), «Новый способ сохранения вино­града и физиологические его основы» (Сф., 1907).

Ініціював і фінансував створе­н­ня 1897 у Феодосії першої публічної бібліотеки, власним коштом утримував 2 лікарняні від­діле­н­ня. Допоміг художнику І. Айвазовському скласти заповіт, за яким його творча спадщина залишилася у власності міста. Обирався почесним мировим суд­дею Феодосії, членом Феодосійської міської думи (від 1898), гласним Феодосійського повітового і Таврійського губернського земств, депутатом 1-ї (1906) і 4-ї (1912–17) Державної думи Російської імперії від партії кадетів. Учасник 1-го Всеросійського національного караїмського зʼ­їзду в м. Євпаторія (нині АР Крим, 1910). Від 1912 — член Таврійської губернської вченої архівної комісії. Сприяв ви­дан­ню праці Л. Симиренка «Крымское промышлен­ное плодоводство» (т. 1, Москва, 1912). Один з ініціаторів створе­н­ня, по­стійний член і голова опікунської ради Таврійського університету в Сімферополі. Після Лютневої революції 1917 під­тримав Тимчасовий уряд, був комісаром міністерства землеробства Росії. У листопаді 1918 при­значений головою Кримського кра­йового уряду та міні­стром землеробства і державних маєтностей Криму.

На цій посаді, з одного боку, роз­раховував на під­тримку військ Антанти і Добровольчої армії генерала А. Денікіна, з іншого — намагався реалізувати демократичну про­граму партії кадетів. Провів грошову реформу (грошові знаки друкували у Феодосії та Сімферополі), робив спроби стабілізувати економічну ситуацію. Після вступу більшовицьких військ до Криму в квітні 1919 емігрував до Греції, згодом — до Франції. Закінчив Вищу сільськогосподарську школу в м. Монпельє. Працював на Російській зоологічній станції в містечку Віл­лафранж, у Ін­ституті Пастера в Парижі. Засновник (1923), почесний голова Караїмського товариства у Франції. Опублікував збірку фольклорних матеріалів «Легенды Крыма» (Париж, 1925). К. встановлено меморіальні дошки в Сімферополі, де його імʼям також на­звано вулицю, та Феодосії.