Кримінальна психіатрія
КРИМІНА́ЛЬНА ПСИХІАТРІ́Я — розділ психіатрії судової, предметом якого є дослідження причинно-наслідкового звʼязку між хворобливим розладом психічної діяльності особи та вчинюваними нею суспільно небезпечними діяннями, передбаченими кримінальним законодавством. К. п. вивчає криміногенність не лише хворобливих розладів психіки, які сягають рівня психозу і супроводжуються втратою здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, а й непсихотич. розладів психіки (межових розладів, псих. аномалій), що лише обмежують зазначену здатність.
Дослідж. у межах К. п. психопатол. чинників і механізмів скоєння протиправних діянь має на меті поглиблення знань у цій галузі судової психіатрії, побудову наук. класифікації таких діянь та їхню профілактику, виявлення ознак, за якими можливе встановлення осіб, що вчинили протиправні дії. Методол. основа К. п. — системні уявлення про взаємозвʼязок соц. і біол. чинників у генезі кримінал. діянь. У цій системі вони є водночас системоформуючим фактором і наслідком, що несе відмітні ознаки чинників. Так, псих. розлади, деформуючи відображув. функцію мозку, через енергет., динам. та ідеаторні властивості вищої нервової діяльності обмежують здатність особи усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними або повністю позбавляють її такої здатності, впливаючи тим самим на певні характеристики діяння.
Цей вплив має ймовірніс. характер причинно-наслідк. звʼязків і може визначати: суттєві відмінності у частоті вчинення кримінал. діянь у порівнюваних групах (здорові особи та особи з псих. розладами); суттєві відмінності структури кримінал. діянь залежно від виду псих. патології; характерні ознаки конкрет. діяння (ситуація, умови реалізації, спосіб тощо) відповідно до певного виду псих. розладу. Повне уявлення про характер психопатол. детермінації кримінал. діянь можуть дати дослідж. на всіх трьох рівнях. Фактично К. п. ґрунтується на даних кримінол. дослідж. про велику кількість осіб з псих. розладами серед правопорушників. Особливість таких дослідж. — визначення структури псих. патології у групі осіб, які вчинили однотипні діяння.
Види псих. патології у такому випадку є порівняно самост. частинами єдиної статист. сукупності, що включає і психічно здорових осіб. Це, у свою чергу, перешкоджає їхньому корект. порівнянню і унеможливлює встановлення відшукуваних причинно-наслідк. звʼязків. Розвиток К. п. повʼязаний із працями Ч. Ломброзо, Е. Крепеліна, Е. Блейлера, Р. Крафта-Ебінґа, Є. Краснушкіна. В Україні дослідж. у галузі К. п. здійснюють співроб. Укр. НДІ соц. і судової психіатрії та наркології (Київ), каф. психіатрії Донец. мед. університету. Див. також Осудність, Психічні хвороби.
Рекомендована література
Завантажити статтю
