Кримінально-процесуальне право

КРИМІНА́ЛЬНО-ПРОЦЕСУА́ЛЬНЕ ПРА́ВО — галузь права, що врегульовує су­спільні від­носини у сфері діяльності органів попереднього роз­слідува­н­ня (досудового слід­ства), прокуратури та суду під час роз­слідува­н­ня та судового роз­гляду кримінальних справ, викона­н­ня вироку, пере­вірки його закон­ності та об­ґрунтованості в касаційному (апеляційному) порядку та порядку судового на­гляду.

Нормат. базою К.-п. п. є Кон­ституція України, між­нар. договори (згода на обо­вʼяз­ко­вість яких на­дана ВР України), Кримінал.-процесуал. кодекс України та ін. законодавчі акти. Мета К.-п. п. — забезпече­н­ня швидкого і повного виявле­н­ня злочинів, викри­т­тя вин­них та пра­вильне викори­ста­н­ня закону з тим, щоб кожну особу, яка вчинила злочин, при­тягнути до кри­мінал. від­повід­альності, а невин­ну не засудити. К.-п. п. також спрямов. на охорону прав і закон. інтересів фіз. та юрид. осіб, що беруть участь у кримінал.-процесуал. проваджен­ні.

Обʼєкт К.-п. п. — кримінал.-процесуал. від­носини, що виникають між органами поперед. слідства, прокуратурою та судом, а також між громадянами і фіз. особами (учасниками кримінал.-процесуал. діяльно­сті) та цими органами й судом під час провадже­н­ня кримінал. справ. Система К.-п. п. складається із Заг. та Особл. частин. До Заг. частини належать норми, що закріплюють принципи К.-п. п., правовий статус субʼєк­тів кримінал.-процесуал. діяльності (особи, яка проводить ді­зна­н­ня, слідчого, прокуратури та суду, пі­до­зрюваного, обвинуваченого, під­судного, потерпілого та ін. фіз. і пред­ставників юрид. осіб, що беруть участь у кримінал.-процесуал. діяльно­сті), осн. положе­н­ня стосовно джерел судових доказів тощо.

Особл. частина охоплює норми, які врегульовують кримінал.-процесуал. від­носини на різних стадіях кримінал. процесу: поруше­н­ня кримінал. справи, поперед. (досудового) слідства, від­да­н­ня обвинуваченого до суду, судового роз­гляду, пере­вірки закон­ності та об­ґрунтованості вироку, ухвали суду (як тієї, що набула, так і тієї, що не набула закон. сили), її викона­н­ня. До Особл. частини належать також норми, що ви­значають вимоги до різних кримінал.-процесуал. актів (зокрема до вироку суду як до акту правосу­д­дя), кримінал.-процесуал. механізми захисту прав і закон. інтересів фіз. та юрид. осіб, що беруть участь у кримінал. процесі, порядок оскарже­н­ня у суді по­станов слід­чого і прокурора, які обмежують права громадянина на недотор­кан­ність його особи, житла, таємниці листува­н­ня тощо.

Як наука К.-п. п. ви­вчає категорії і поня­т­тя, що стосуються кримінал.-процесуал. діяльності; сис­тему правових норм, які регулюють структуру і форми діяльності органів поперед. (досудо­вого) слідства та суду; про­блеми викори­ста­н­ня не тільки К.-п. п., а й ін. галузей права (насамперед кримінал.) під час провадже­н­ня та виріше­н­ня кримінал. справи на різних стадіях кримінал. процесу; закономірності впливу К.-п. п. на ефективність боротьби зі злочин­ністю.