Кримський артезіанський басейн

КРИ́МСЬКИЙ АРТЕЗІ́АНСЬКИЙ БАСЕ́ЙН — басейн під­земних вод у ме­жах рівнин­ної частини Кримського пів­острова. У гео­структур. від­ношен­ні повʼязаний з пд. крилом Причорноморської западини, що складене карбонат­но-глини­стою товщею крейд. і кайнозой. від­кладів, які залягають на породах Скіфської плити. К. а. б. є системою взаємо­звʼязаних водонос. горизонтів антропоген., неоген. та частково палеоген. і крейд. від­кладів.

Живляться під­земні води пере­важно за рахунок інфільтрації атмо­сфер. опадів і частково по­верхн. вод у місцях виходу водовмісних порід на поверх­ню. Напрям руху — від заг. зони жив­ле­н­ня (перед­гірʼя та схили Крим. гір) на Пн. і Пн. Зх. К. а. б. від­значається найменшою серед артезіан. басейнів України потужністю зони актив. водооб­міну — бл. 200 м.

Природні умови живле­н­ня та роз­вантаже­н­ня цієї зони знач. мірою порушені техноген. факторами. Інфільтрація вод Пів­нічно-Кримського ка­налу та зрошув. вод, яка становить 20–30 мм, а в карст. р-нах — до 200 мм на рік (проти природних 3–6 мм), при­звела до стійкого під­ня­т­тя ґрунт. вод з утворе­н­ням куполів і зміною напряму руху вод ґрунт. горизонтів. Інтенсивне забира­н­ня вод з неоген. водонос. горизон­тів зумовило утворе­н­ня де­пресій. лійок, у центрі яких через водозабори від­бувається роз­вантаже­н­ня. Осн. практичне зна­че­н­ня мають алювіал. четвертин­ні та верх­ня частина неоген. водонос. горизонтів. Води антропоген. від­кладів ґрунтові, за­лягають на глиб. 1–20 м (най­глиб­ші — на вододілах).

Води неоген. від­кладів виявлені на глиб. до 200 м. Вони повʼязані з закарстов. карбонат. породами, пере­важно напірні (до 10 м над поверх­нею землі). За хім. складом ці води гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні каль­­цієві й натрієво-кальцієві, з мінералізацією до 1,5 г/дм³, яка збільшується в пн. напрямі. Заг. потреби нар. господарства пере­вищують можливості забира­н­ня під­зем. вод.

З метою ви­вче­н­ня режиму і якості під­зем. вод та збереже­н­ня водних ресурсів у рад. час створ. мережу водопунктів на зрошув. масивах і по­близу ка­налів, регіон. і місц. для спо­стережень за впливом водовід­бору; знач. період проводили роботи зі штуч. поповне­н­ня водонос. горизонтів водами Пн.-Крим. ка­налу.

Для ре­гіону створ. матем. модель геол. середовища з метою оптимал. роз­вʼяза­н­ня практич. зав­дань і збільше­н­ня вірогідності про­гнозів. Умови живле­н­ня та роз­вантаже­н­ня вод у зоні утруд­неного водооб­міну залишаються близькими до природних, у зонах тектоніч. порушень можливе пере­міще­н­ня вод із глибоких високонапір. горизонтів у вищі. Неоген. води у зонах утруд­неного водооб­міну мають мінералізацію до 40–50 г/дм³, містять сірководень до 6–7 г/дм³. Води давніших від­кладів термальні та субтермальні. Вони роз­­криті свердловинами на глиб. по­­над 1000 м, їхній напір становить від кількох до сотень метрів над поверх­нею землі, заг. мінералізація пере­вищує 3 г/дм³, в окремих р-нах за складом мікрокомпонентів вони належать до пром. і бальнеологічних. Використовують їх обмежено, зокрема для лікува­н­ня (Саксько-Євпаторій. родовище). Укр. геол. установи провадили дослідно-пром. роботи з викори­ста­н­ня термал. вод для теплопо­стача­н­ня с.-г. під­приємств зі зворот. нагніта­н­ням охолоджених роз­солів. Див. також Гідрогеологічне ра­йонува­н­ня.

Завантажити статтю